Справа № 534/2275/24 Номер провадження 11-кп/814/2078/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
11 листопада 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора обвинуваченого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 вересня 2024 року за №12024175520000217, за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_8 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 04 жовтня 2024 року,
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, безробітного, в силу ст.89 КК України не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 1 року пробаційного нагляду.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
За вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 03 вересня 2024 року приблизно о 16 годині по АДРЕСА_2 незаконно без мети збуту (для власного вживання) придбав і затим зберігав при собі наркотичний засіб - метадон, масою 0, 1 г, який у нього було виявлено поліцією 03 вересня 2024 року о 17 годині 30 хвилин по АДРЕСА_2 .
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 04 жовтня 2024 року, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.309 КК України у вигляді 1 року пробаційного нагляду та покласти на нього обов'язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд у ході призначення обвинуваченому покарання у вигляді пробаційного нагляду в порушення вимог ст.59-1 КК України не поклав на нього наведені вище обов'язки.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, думку прокурора та обвинуваченого про задоволення апеляційної скарги, перевірила й дослідила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки місцевого суду щодо: доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.309 КК України як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту; виду й розміру призначеного обвинуваченому покарання, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині оскаржуваний вирок не переглядається.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 судом першої інстанції розглянуто в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи прокурора про те, що місцевий суд безпідставно не поклав на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, є обґрунтованими.
На підставі п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує вирок частково та ухвалює новий вирок.
Покладення апеляційним судом на обвинуваченого обов'язків, які підлягають виконанню в ході відбування покарання та безпідставно не були застосовані місцевим судом, є тим «іншим випадком», передбаченим ч.1 ст.421 КПК України, який погіршує правове становище обвинуваченого, оскільки впливає на умови й порядок відбування ним обраного заходу примусу, а тому, враховуючи системний аналіз ст.ст.408, 420 та 421 КПК України, таке судове рішення апеляційного суду повинно ухвалюватись у формі вироку.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яким відповідно до п.1 ч.1 ст.413 КПК України визнається незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Положеннями ч.1 ст.59-1 КК України унормовано, що покарання у вигляді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Згідно з вимогами ч.2 ст.59-1 КК України суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
А за змістом ч.3 ст.59-1 КК України суд може покласти на засудженого до пробаційного нагляду наступні обов'язки: використовувати електронний засіб контролю і нагляду та проживати за вказаною в судовому рішенні адресою; дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; пройти курс лікування від наркотичної, алкогольної залежності, розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
Таким чином, під час призначення обвинуваченому покарання у вигляді пробаційного нагляду покладення на нього обов'язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України, складає невід'ємну частину цього заходу примусу, забезпечуючи його мету, та є обов'язковим (безумовним). Застосування ж обов'язків, визначених у ч.3 ст.59-1 КК України, віднесено до дискреційних повноважень суду з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.
Проте всупереч викладеному вище суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_7 покарання у вигляді пробаційного нагляду, безпідставно не поклав на нього обов'язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, як невід'ємну складову цього покарання, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням закону, який підлягає застосуванню.
За таких обставин, оскаржуваний вирок у частині призначення обвинуваченому покарання належить скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
За змістом ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При призначенні покарання колегія суддів ураховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, його обставини й суспільну небезпеку, пов'язані з підривом заснованого на законі порядку обігу наркотичних засобів в Україні, особу обвинуваченого, який у силу ст.89 КК України не судимий (а.п.26), не працює, суспільно корисною працею не займається, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває (а.п.28), наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (а.п.6), та відсутність обставин, що його обтяжують.
Ураховуючи зазначені вище дані та обставини в їх сукупності, межі апеляційних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обвинуваченому слід призначити покарання за ч.1 ст.309 КК України у вигляді пробаційного нагляду на строк, визначений судом першої інстанції, але з покладенням на ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України.
Саме такий захід примусу із застосованими умовами його відбування буде законним, справедливим та сприятиме його меті, тобто буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Отже, апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 04 жовтня 2024 року в частині призначення ОСОБА_7 покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.1 ст.309 КК України покарання у вигляді 1 року пробаційного нагляду з покладенням на ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок місцевого суду залишити без зміни.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4