Справа № 552/6765/21 Номер провадження 11-кп/814/914/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
06 листопада 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора потерпілої представника потерпілої захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12021175430000932 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 29 серпня 2023 року,
Цим вироком ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з вищою освітою, одружений, маючий двох неповнолітніх дітей, працюючий водієм в ТОВ «Хладик трейд», несудимий,
визнаний винуватим та засуджений за ч.2 ст.125 КК України на 1 (один) рік обмеження волі.
Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 1866,40 грн, 25000 грн моральної шкоди та витрати на правову допомогу в сумі 12000 грн.
Згідно з вироком, ОСОБА_10 визнаний винуватим у тому, що він 31 жовтня 2021 року близько 14 год., перебуваючи у коридорі квартири АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно штовхнув потерпілу ОСОБА_7 долонею лівої руки у праве плече, після чого наніс їй два удари кулаком у ділянку голови, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати вирок суду, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
В засіданні апеляційного суду обвинувачений та його захисник клопотали про звільнення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та відмовилися від доводів апеляційної скарги щодо його невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого потерпіла ОСОБА_7 просить залишити вирок суду змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримання клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, міркування потерпілої та її представника, які просили вирок суду залишити без змін, думку прокурора про необхідність скасування вироку та закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи клопотання, колегія суддів приходить до такого.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального проступку за наведених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч.2 ст.125 КК України ніким із учасників провадження не заперечуються.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, ОСОБА_10 вчинив 31 жовтня 2021 року.
Обвинувачений та його захисник надали апеляційному суду заяву про згоду на звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, відповідно до ст.12 цього Кодексу віднесено до кримінальних проступків.
Положення п.2 ч.1 ст.49 КК України передбачають, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до набрання вироком законної сили минули три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
На час розгляду 06 листопада 2024 року кримінального провадження апеляційним судом зазначені строки давності притягнення ОСОБА_10 до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, а саме три роки, минули, що є правовою підставою для його звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ст.49 КК України та для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо.
Наведена правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17.
Враховуючи наведене, вирок суду підлягає до скасування, а кримінальне провадження до закриття на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України зі звільненням ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, на підставі п. 2 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до ч.1 ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються, зокрема, з витрат на правову допомогу.
Згідно з ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Відповідно до ч.1 ст.126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Згідно з правовим висновком, що сформульований у постанові Великої Палати Верховного суду від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17, кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком.
Витрати потерпілої ОСОБА_7 на правову допомогу в сумі 12000 гривень ніким із учасників провадження не оспорюються.
У зв'язку з наведеним, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність стягнення витрат на правову допомогу в сумі 12000 гривень з обвинуваченого на користь потерпілої.
Натомість положення, які стосуються цивільного позову, визначені Главою 9 КПК України. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.
При цьому, з огляду на приписи ст.129 КПК України, суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Тому, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття провадження в даному випадку не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Отже, клопотання обвинуваченого та його захисника необхідно задовольнити.
Керуючись статтями 284, 404, 405, 407, 417, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Київського районного суду м. Полтава від 29 серпня 2023 року щодо ОСОБА_10 скасувати, звільнивши його від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 цього Кодексу, а кримінальне провадження №12021175430000932 закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь потерпілої ОСОБА_7 витрати на правову допомогу в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4