Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7945/24 Головуючий у 1-й інст. Пилипюк Л. М.
Категорія 44 Доповідач Коломієць О. С.
04 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів: Шевчук А.М., Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання Бузган А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/7945/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 вересня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Пилипюк Л.М.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати незаконними рішення, дії чи бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області незаконною відмовою мати не заборонені законом цивільні права при проведенні обстежень земельних ділянок із зазначенням суті порушень законодавства та стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 250 000,00 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона 22.07.2021 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявами № Д-596, № Д-597, №Д-599, №Д-598, в яких просила здійснити обстеження земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 (вільна), АДРЕСА_2 (садівництво), АДРЕСА_2 (житлове будівництво), АДРЕСА_3, забезпечити обов'язкову її участь у проведенні обстежень; надати правовий аналіз документів отриманих під час проведення обстежень земельних ділянок та документів наданих нею під час проведення обстежень. За результатами обстеження вказаних земельних ділянок складено Акти обстеження від 18.01.2022 №996-ДК, № 995-ДК, №994-ДК. Зазначила, що дії відповідача при обстеженні земельної ділянки та складанні акту є незаконними та не відповідають нормам чинного законодавства.
Вказала, що порушення законодавства полягають: у порушенні строку проведення обстеження за її заявами від 22.07.2021; незаконній відмові виконати вимогу двох заяв від 22.07.2021; незаконній відмові зазначити в акті площу земельних ділянок, категорію земель, цільове призначення земельних ділянок та межі земельних ділянок; крім того обстеження земельних ділянок проведено за її відсутності та не надано правовий аналіз документів, отриманих під час проведення обстеження земельних ділянок; незаконному наданні актів низької якості, незаконному внесенні в акт обстеження висновку та плану-схеми земельної ділянки, який не відповідає схемі м. Житомира. Вказувала, що при складанні зазначених актів всього допущено 27 порушень. Стверджувала, що внаслідок таких неправомірних дій відповідача їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 250 000,00 грн., оскільки вона зазнала погіршення стану здоров'я, перенесла душевні страждання та була позбавлена можливості реалізовувати звички та бажання, що призвело до погіршення стосунків з оточуючими та інші негативні наслідки. Враховуючи викладене просила задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 02 вересня 2024 року у відкритті провадження відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції незаконно відмовив позивачу у доступі до правосуддя, незаконно змінив юрисдикцію спору, судом першої інстанції не в повному обсязі зазначено суть позовної заяви, суд незаконно відмовив у розгляді вимог позовної заяви за правилами цивільного судочинства, не надав правової оцінки порушенням, допущеним відповідачем, не вірно застосував норми процесуального права та не врахував обставин, на які вона посилалася у позовній заяві, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а також незаконній відмові у доступі до правосуддя. Виходячи із наведеного, ОСОБА_1 вважає, що подана до суду позовна заява відповідає ст. 4 та ст. 16 ЦПК України та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вказує, що викладений в оскаржуваній ухвалі висновок суду не відповідає обставинам позовної заяви.
Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області скористалось своїм правом та подало відзив, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Вважає ухвалу такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Сторони до суду апеляційної інстанції не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Неявка учасників справи не перешкоджає її розгляду (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 22 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявами, у яких просила: здійснити обстеження земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 (вільна), АДРЕСА_2 (садівництво), АДРЕСА_2 (житлове будівництво), АДРЕСА_3 , забезпечити обов'язкову її участь у проведенні обстежень; надати правовий аналіз документів отриманих під час проведення обстежень земельних ділянок та документів наданих нею під час проведення обстежень.
Відповідно до актів обстеження земельних ділянок №994-ДК, №995-ДК та №996-ДК було проведено обстеження земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 . Вбачається, що обстеження земельних ділянок було проведено у зв'язку з необхідністю виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 15.12.2021 №995-ДК та на підставі скарги гр. ОСОБА_1 від 26.11.2021.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у вказаній справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 Цивільного процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, те, що за своєю правовою природою вони стосуються спору у приватно-правових відносинах щодо порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є фізична особа.
Ознаками приватно-правових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
До адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п. 2 Положення №15).
Відповідно до п. 3 Положення №15 основними завданнями Держгеокадастру є, в т.ч. реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Підпунктом 55 п. 4 Положення №15 встановлено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Держгеокадастру, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.
Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення №15).
У відповідності до п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 №333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Пунктами 117 та 118 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051) встановлено, що відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі внесення: 1) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу; 2) нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу; 3) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, та/або нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку. Внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як встановлено зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, ОСОБА_1 вважає, що при здійсненні обстеження земельних ділянок відповідно до її заяв від 22.07.2021, відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства.
Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що при розгляді цієї справи дослідженню підлягає правомірність дій відповідача при здійсненні обстеження земельних ділянок та розгляду заяв ОСОБА_1 , що охоплює собою встановлення судом обставин дотримання процедури розгляду заяв, прийнятого за їх результатами рішення, порядку проведення обстежень земельних ділянок. При цьому, такі обставини не пов'язані з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спір у даній справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Колегія суддів наголошує, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про допущення порушень при розгляді звернень, обстеження земельних ділянок та відшкодування моральної шкоди не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Законність таких дій і рішення виконавчого органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом, а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від оцінки судом дій та рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Подібний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2021 року у справі №295/5101/21 (провадження №61-16527св21) та від 25 січня 2023 року у справі №295/6697/22.
Враховуючи те, що відповідач під час розгляду заяв ОСОБА_1 від 22.07.2021 здійснював владні управлінські функції та реалізовував свої контрольні функції у сфері управління, такий спір є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, а вимога про стягнення моральної шкоди в розумінні зазначених вище роз'яснень Верховного Суду, також підлягає розгляду адміністративним судом за правилами ч. 5 ст. 21 КАС України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
За наведених обставин суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі.
Крім того, назва позову, який ОСОБА_1 зазначила у своїй позовній заяві «про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів в Актах обстеження земельних ділянок» не свідчить про те, що спір повинен розглядатися судом загальної юрисдикції, на чому наполягає ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, оскільки предмет спірних правовідносин визначається з обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а не тільки з назви позову.
Посилання ОСОБА_1 на незастосування судом положень ч. 1 ст. 20 ЦПК України, якою, як вона зазначає, передбачено, що «право на захист особа здійснює на свій розсуд», колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказана норма регламентує порядок розгляду кількох пов'язаних між собою вимог, а принцип диспозитивності цивільного судочинства згідно із ст. 13 ЦПК України, при розгляді позовної заяви ОСОБА_1 судом першої інстанції не порушено.
Щодо вимоги ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відносно двадцяти порушень чинного законодавства суддею Корольовського районного суду м.Житомира Пилипюк Л.М. при розгляді її позовної заяви, яку надіслати судді суду першої інстанції, який за своїми повноваженнями повинен усунути виявлені судом недоліки чи порушення чинного законодавства для запобігання їх повторенню, колегія суддів виходить із наступного.
Окрема ухвала суду - це ухвала, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушення.
Відповідно до положень ст. 385 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених ст. 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
За положеннями частини десятої ст. 262 ЦПК України, суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
Отже, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду апеляційної інстанції, реалізація якого пов'язується із допущенням судом першої інстанції порушення норм права.
Враховуючи, що колегія суддів не встановила порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, підстави для постановлення окремої ухвали відсутні.
Решта доводів апеляційної скарги зводяться до суперечливого тлумачення норм матеріального та процесуального права і незгоди з висновками суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 листопада 2024 року.
Головуючий Судді