Справа № 761/32879/24
Провадження № 3/761/7263/2024
31 жовтня 2024 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Кваша А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 та ч.2 ст. 126 КУпАП
12.08.2024 року 00 год. 20 хв. в м. Київ, Бессарабська Площа, буд. 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Yamaha Gear днз. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу драгер «Alcotest 7510 приладу ARMF 0330, тест 1316, результат 0,80% проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, 12.08.2024 року 00 год. 20 хв. в м. Київ, Бессарабська Площа, буд. 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Yamaha Gear ( АААВ1571 - днз.) не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 126 КУпАП.
Постановою суду від 31.10.2024 матеріали справ про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 об'єднані в одне провадження.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився будучі повідомленим про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, заяв клопотань щодо відкладення судового розгляду суду не скеровувала.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, повідомлялася про судове засідання, була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, суддя вважає за можливе розглянути справу без її участі, з метою дотримання вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також приймаючи до уваги, що участь особи при розгляді справ за ч. 1 ст. 130 та ч.5 ст. 126 КУпАП не є обов'язковою, суддя вважає можливим розглянути справу за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 винний у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 2 ст. 126 КУпАП на підставі наступного.
КУпАП визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. В ній, зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
Відповідно до п. 2.1 а Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.2 ст. 126 КупАП, Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч.2 ст. 126 КУпАП підтверджується дослідженими матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 970430 від 12.08.2024 року складеного за ч.2 ст. 126 КУпАП, а також відеозаписом з бодікамер працівників патрульної поліції, що міститься на DVD-R диску, згідно якого ОСОБА_1 , не оспорював інформацію, що не має при собі посвідчення водія відповідної категорії; протоколом про адміністративне правопорушення від 12.08.2024 року серії ААД № 970429, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки у протоколі зазначено дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; тобто всі необхідні відомості, які визначені законом. Зокрема, він складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який притягається до адміністративної відповідальності та містить підпис ОСОБА_1 , відеозаписом з бодікамер працівників патрульної поліції, так на відео ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, про те, що вживав алкогольні напої.
Також, до матеріалів справи долучено висновок «Drager AІcotest 7510» від 12.08.2024, огляд проводився о 00:31 год. 12.08.2024, відповідно результат огляду позитивний - 0,80%.
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук, за допомогою AІcotest 7510 (Drager) №ARMF 0330, результат огляду на стан сп'яніння проба позитивна 0,80% проміле. Крім того з результатом огляду ОСОБА_1 згоден, про що міститься підпис останнього.
Разом з тим, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого огляд проведено не було. Самостійно ОСОБА_1 також не скористався своїм правом пройти огляд на підставі направлення.
Оцінивши наведені докази в їх сукупності, враховуючи обставини вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, суд приходить до переконання про наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 та ч.2 ст. 126 КУпАП, та доведеність її вини.
Наведені вище судом докази є належними та такими що поза розумним сумнівом доводять наявність події адміністративного правопорушення та вини ОСОБА_1 у його вчиненні, а тому приймаються судом до уваги.
В контексті вказаних обставин суд зазначає, що поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співвставити їх з матеріалами судової справи.
Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
В той же час, як встановлено суддею, ОСОБА_1 станом на час вчинення інкримінованого адмінправопорушення є особою, яка не досягла повноліття.
Відповідно до положень ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При визначенні ОСОБА_1 виду адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, її суб'єктивне ставлення до вчиненого правопорушення.
Враховуючи викладене, в даному конкретному випадку, на переконання судді слід застосувати такий вид адміністративного стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених у виді штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, оскільки за таких обставин може бути досягнута мета перевиховання й попередження нових правопорушень, пов'язаних із порушеннями Правил дорожнього руху України.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.
На підставі наведеного, керуючись статтями 40-1, ст. ст. 130, 283, 284, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 та ч.5 ст. 126 КУпАП.
Застосувати до ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 /шістсот п'ять/ грн. 60 коп. на користь держави.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва. Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Антоніна КВАША