Справа № 761/38801/24
Провадження № 1-кс/761/26793/2024
04 листопада 2024 року, суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_3 , про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від участі у розгляді скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (справа №761/38801/24, провадження №1-кс/761/25816/2024), -
17 жовтня 2024 року у провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_4 надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (справа №761/38801/24, провадження №1-кс/761/25816/2024).
27.10.2024 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшла заява ОСОБА_3 у якій останній заявляв відвід слідчій судді ОСОБА_4 від розгляду вищевказаної скарги.
В обґрунтування заяви ОСОБА_3 зазначає, що 16.10.2024 року ним до Шевченківського районного суду м.Києва було направлено скаргу на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчим суддею ОСОБА_4 було призначено судове засідання в режимі відеоконференц зв'язку на 24.10.2024 року о 11 годині 00 хвилин. Разом з тим, ОСОБА_3 вказує, що фактично відбувалась імітація вказаного розгляду, оскільки останній понад годину просидів біля монітору комп'ютера. В подальшому справа не призначалась до розгляду.
ОСОБА_3 у судове засідання, будучи повідомленим про час та дату належним чином не з'явився. Жодних заяв або клопотань на адресу суду не направляв.
Інші учасники в судове засідання не з'явились, були повідомлені про час та дату судового засідання належним чином, жодних заяв або клопотань, зокрема клопотань про відкладення не направляли, про поважність причин неявки не повідомляли, разом з тим неявка учасників не перешкоджає розгляду заяви про відвід.
Дослідивши матеріали судового провадження, заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді, суддя приходить до наступних висновків.
Так, 17 жовтня 2024 року у провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_4 надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (справа №761/38801/24, провадження №1-кс/761/25816/2024).
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений пунктами 1, 2, 5 ч.1 ст. 75 та ст. 76 КПК України.
Зокрема, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
- якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача (п.1 ч.1 ст. 75 КПК України);
- якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник (п.2 ч.1 ст. 75 КПК України);
- у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи (п.5 ч.1 ст. 75 КПК України).
Згідно до пунктів 3, 4 ч.1 ст.75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження, а також за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
При вирішенні цих заяв, суд керується положеннями кримінального процесуального законодавства України, а також ураховує практику Європейського суду з прав людини.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на існування двох елементів безсторонності суду: суб'єктивної, яка полягає у тому, щоб жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість, а також об'єктивної, що передбачає існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.
Так, у справі за заявою Мироненка і Мартиненка проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності суду має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. у справі Фей проти Австрії, Ветштайн проти Швейцарії). У кожній окремій справі слід визначити чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та сутність, що свідчать про те, що суд є безстороннім (див. у справі Пуллар проти Сполученого королівства).
Суб'єктивний критерій полягає у з'ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб'єктивному критерію особиста безсторонність слідчого судді презюмується. Щодо об'єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді.
Суд не вважає заяву про відвід судді безумовною підставою для відсторонення судді від участі у кримінальному провадженні. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що вимог щодо неупередженості не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).
Заявником не викладено будь-яких фактичних даних, які б могли слугувати підставою для сумніву в неупередженості слідчого судді.
Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. у справі Ветштайн проти Швейцарії).
Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників. Сумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу.
На думку суду, не може бути підставою для відводу слідчого судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Доказів особистої упередженості слідчого судді ОСОБА_4 також не вбачається зі змісту заяви про відвід та матеріалів провадження (справа №761/38801/24).
У свою чергу, поняття «обставини, які викликають сумнів у його неупередженості» є оціночним, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує та з'ясовує його сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
Крім того, пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Разом із цим, наведені у заяві ОСОБА_3 підстави не можна визнати такими, що виключають можливість участі слідчого судді ОСОБА_4 у розгляді скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (справа №761/38801/24, провадження №1-кс/761/25816/2024), оскільки вони не містять ознак жодної з обставин, передбачених статтями 75 та 76 КПК України.
При цьому, суть заявленого відводу зводиться до того, що заявник не погоджується з процесуальним рішенням, прийнятим слідчим суддею у ході розгляду скарги.
У зв'язку із зазначеним наведена у заяві про відвід підстава не доводить слідчому судді існування системного взаємозв'язку із обставиною, передбаченою п.4 ч.1 ст. 75 КПК України, тобто не може розцінюватись як підстава для відводу слідчого судді.
Враховуючи те, що в судовому засіданні не були встановлені обставини, які б виключали можливість участі слідчого судді ОСОБА_4 у розгляді скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (справа №761/38801/24, провадження №1-кс/761/25816/2024), чи свідчили б про її особисту заінтересованість або викликали обґрунтовані сумніви у її неупередженості, вважаю за необхідне відмовити в задоволенні заяви про відвід.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 75-81, 309 КПК України, суддя, -
Заяву ОСОБА_3 , про відвід слідчого судді ОСОБА_4 від участі у розгляді скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (справа №761/38801/24, провадження №1-кс/761/25816/2024) - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1