Справа № 760/23990/24
Провадження № 3/760/7056/24
07 листопада 2024 року адміністративну справу, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, -
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №828764 від 19.09.2024 відносно ОСОБА_1 , згідно з яким останній 13.08.2024 о 07 год. 10 хв., у м. Києві пр-т. Повітряних сил України, 31, переходила проїжджу частину на заборонений червоний сигнал пішохідного світлофору, внаслідок чого водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «BMW» моделі «318і», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , що призвело до тілесних ушкоджень самогопішохода, а транспортний засіб механічні пошкодження, чим бпорушено вимоги п.п. 8.7.7 Правил дорожнього руху та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнала. Зазначила, що почала рух на зелений сигнал пішохідного світлофору та у час перетину пр-т. Повітряних сил України, робота пішохідного світлофору припинилася. Враховуючи, що маневр переходу був розпочатий на дозволяючий сигнал пішохідного світлофору та перебування ОСОБА_1 на пішохідному переході, остання вирішила завершити перехід дорожньої смуги руху. Зазначила, що пішохідний світлофор зламався у момент її знаходження на дорожній смузі руху, а тому в її діях не було умислу, у зв'язку з чим склад адміністративного правопорушення.
Судом заслухано пояснення ОСОБА_1 , досліджено протокол про адміністративне правопорушення, матеріали зібрані за результатом перевірки по факту ДТП, письмові пояснення учасників ДТП.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, висновком експерта.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
У відповідності до п. 1.3. Правил дорожнього руху часники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (рішення у справі «О' Галлоран та Франціc проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007), особа, яка володіє чи керує автомобілем (транспортним засобом), підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і спричиненням пошкоджень.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу чи інвалідну коляску.
Пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу.
Згідно п. 4.7 ПДР пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
Відповідно до положень 4.9 ПДР у місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами регулювальника або світлофора. У таких місцях пішоходи, які не встигли закінчити перехід проїзної частини дороги одного напрямку, повинні перебувати на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, а у разі їх відсутності - на середині проїзної частини та можуть продовжити перехід лише тоді, коли це буде дозволено відповідним сигналом світлофора чи регулювальника та переконаються в безпеці подальшого руху.
Також, згідно п. 4.16 ПДР надано право пішоходу на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора.
Пунктом 8.7.7 ПДР встановлено, що якщо сигнал світлофора має вигляд силуету пішохода, його дія поширюється лише на пішоходів, при цьому зелений сигнал дозволяє рух, червоний - забороняє. Для пішоходів з порушенням зору може бути ввімкнено звуковий сигнал, який дозволяє рух пішоходів.
Також, пунктом 16.1 ПДР передбачено, що перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють. У разі вимкнення світлофора або його роботи в режимі миготіння сигналу жовтого кольору та відсутності регулювальника перехрестя вважається нерегульованим і водії повинні керуватись правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті відповідними дорожніми знаками.
Водночас, п. 18.1 ПДР вказує, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Вимога пункту 18.1 ПДР передбачає, що на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Для виконання вимоги цього пункту водій транспортного засобу обов'язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу або зупинитися.
Забороняється здійснювати об'їзд пішохода, який перебуває на пішохідному переході незалежно від відстані між ним і транспортним засобом, а також збільшувати швидкість з метою «проскочити» перед пішоходом, який ступив на нерегульований пішохідний перехід.
Таким чином, водій повинен врахувати можливі маневри пішохода на пішохідному переході (пішохід може зупинитися, передбачаючи небезпеку, побігти або уповільнити хід) і спрогнозувати можливий розвиток ситуації: якщо ймовірно, що шляхи руху пішохода (незалежно від того, як він рухається) і транспортного засобу можуть перетнутися на переході, - уникнути такої ситуації, тобто дати дорогу пішоходу.
Зазначене узгоджується із позицією викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №751/4821/17 від 04.12.2024.
У відповідності до положення ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Проаналізувавши у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані які, як докази, зібрані УПП, суд дійшов висновку, що вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не є доведеною з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
ЄСПЛ у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Разом з тим, надані УПП докази в цій справі цим критеріям не відповідають.
Отже, у силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, аналізуючи зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 247, 283, 284 КУпАП,-
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова по справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 10-ти днів з дня її винесення.
Суддя О.М. МОЗОЛЕВСЬКА