СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/6777/24
ун. № 759/23291/24
08 листопада 2024 року м. Київ
суддя Святошинського районного суду міста Києва Твердохліб Ю.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації про надання дозволу на виїзд дитини за кордон України,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації про надання дозволу на виїзд дитини за кордон України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. та 05.11.2024 року справу передано судді.
Суддя, розглянувши матеріали позовної заяви вважає, що позовну заяву слід залишити без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст. 175, 176 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Позивачем у позовні заяві не вказано відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно п.5 ч.3 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Окрім вищенаведеного, слід звернути увагу позивача на нормативно-правові акти України, які регулюють відносини з приводу надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька.
Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року N 57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Відповідно до п. п. 1 п. 4 вказаних Правил виїзд за межі України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним із батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 3 Конвенції Об'єднаних націй Про права дитини (ратифікованої Постановою ВР N 789-XII від 27.02.91 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
З аналізу положень ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», вбачається, що даною нормою передбачена можливість ухвалення судом рішення про надання дозволу на одноразовий виїзд за кордон особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку. Такі поїздки можуть мати разовий характер з певним часовим проміжком перебування, у тому числі у відповідній державі.
Дозвіл на виїзд дитини за межі України без згоди батька не позбавленого батьківських прав надається кожного разу окремо (тобто на кожен раз), при цьому в дозволі зазначається країна, місце перебування та строк, на який дитина буде знаходитися за кордоном.
З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану. В умовах воєнного стану виїзд за кордон дитини, що не досягла 16-ти річного віку дозволяється без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків (усиновлювачів).
Позивач, вказуючи в позовній заяві про те, що відповідач не надає дозволу на виїзд дитини за кордон, не зазначає та не додає до позовної заяви доказів цієї обставини.
Такими доказами можуть слугувати письмові звернення позивача до відповідача з проханнями надати дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за кордон.
Крім того, за вимогами Сімейного Кодексу України та Закону України "Про охорону дитинства" питання про тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька повинно бути розглянуто по-перше органом опіки та піклування, а у разі його не вирішення або невиконання цього рішення одним з батьків дитини, у судовому порядку.
Також слід зазначити, що оскільки спір між батьками про виїзд дитини за кордон належить до категорії спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання (перебування) дитини, то відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України участь органу опіки та піклування у розгляді цих справ є обов'язковою. На підставі ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування має надати письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних від батьків дітей, з приводу обґрунтування як доцільності виїзду, так і заперечень другого з батьків.
Однак позивачем не зазначено у позовній заяві чи зверталась вона до органу опіки та піклування з питанням про надання дозволу на виїзд дитини за межі України. У матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи від органу опіки та піклування (висновок, рекомендації) про надання згоди на тимчасовий виїзд за межі України малолітньої дитини чи про відмову у цьому.
Згідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо в позовній заяві об'єднано кілька самостійних вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою, то, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних (1 211,20 грн).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру.
Тому, з урахуванням викладеного позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Відповідно до ч. 6, 7 ст. 43 ЦПК України, процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Позивач направив позовну заяву через підсистему «Електронний суд» однак відсутні докази направлення позовної заяви з додатками для відповідача ОСОБА_2 . Належним доказом направлення копій поданих до суду документів іншим учасникам справи є оригінали (або належним чином засвідчені копії) розрахункового документу (поштової квитанції, фінансового чека, поштової накладної) та опису вкладення у цінний лист.
Вказані недоліки повинні бути усунуті шляхом подання нової редакції позовної заяви з зазначенням вказаних даних.
Відповідно до ст.185 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення недоліків.
Оскільки, без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, суддя вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків.
Якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк позивач виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною та повертається.
Додатково суддя роз'яснює, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України у випадку повернення позовної заяви позивачу це не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації про надання дозволу на виїзд дитини за кордон України залишити без руху та надати позивачам строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали суду.
У разі невиконання вимог ухвали у визначений судом строк позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Ю.О. Твердохліб