Справа № 758/10032/23
Категорія 67
06 лютого 2024 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
В серпні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м.Києва із позовною заявою, в якій просить: 1) визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , об'єктом спільної сумісної власності; 2) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову посилається на те, що 29 січня 2011 року, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , був укладений шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ржищівського міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 02. Перебуваючи у шлюбі, разом з Відповідачем сторони вели спільне господарство та спільний побут. Зокрема, у шлюбі було придбане нерухоме майно, а саме, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 94,4 кв. м. житловою площею 52,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . 01.08.2023 року, на підставі Договору № 1-31-07/23 від 31.07.2023 року, ТОВ «БІ ВІ АР» була проведена незалежна оцінка ринкової вартості об'єкту оцінка, відповідно до якої, вартість об'єкту становить 3 000 800 грн. Вищезазначена квартира були придбані за кошти, які були набуті під час шлюбу спільними зусилля ми подружжя. Проте відповідно до інформації, яка міститься в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, власником об'єкту нерухомості є його дружина ОСОБА_2 . Проте вона не виявляє бажання добровільно здійснити поділ спільної сумісної власності. Оскільки майно набуте відповідачем в період шлюбних відносин, воно належить сторонам, як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивач має намір поділити вищезазначену житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання за ОСОБА_1 частини в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності.
Ухвалою від 15.09.2023 р. вищевказаний позов був залишений без руху з наданням позивачеві строку для усунення недоліків, які були усунуті позивачем у встановлений законом строк.
Ухвалою суду від 30.10.2023 р. провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Позивач в підготовчому засіданні підтримав позов та просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.
Відповідач в судовому засіданні позов визнала в повному обсязі.
Відповідно до ст.200 ч.3 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
В зв'язку з чим, на підставі ст.200 ч.3 ЦПК України суд ухвалює рішення у підготовчому засіданні.
Суд, вислухавши учасників справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що сторони по справі - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 - 29 січня 2011 року зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Ржищівського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 02.
Згідно Інформаційної довідки за № 109225910 від 27.12.2017 р. вбачається, що 21.12.2017 р. за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Підставою для такої державної реєстрації став факт, зокрема, укладення 16.11.2015 р. Договору купівлі-продажу майнових прав за № 22/2-765 від 31.03.2017 р.
01.08.2023 року, на підставі Договору № 1-31-07/23 від 31.07.2023 року, ТОВ «БІ ВІ АР» була проведена незалежна оцінка ринкової вартості об'єкту оцінка, відповідно до якої, вартість об'єкту становить 3 000 800 грн.
Таким чином, вищевказана квартира придбана в період шлюбу сторін.
Даний факт не оспорюється сторонами та підтверджується матеріалами справи.
У своїх позовних вимогах позивачка просить здійснити його поділ шляхом визнання за ним право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд враховує наступні вимоги чинного законодавства.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2 статті 71 СК України).
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджується в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності.
Про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 161/8116/19 в постанові від 09.07.2021 р., в якій досліджував питання поділу майна подружжя.
ВС підкреслив, що конструкція норми статті 60 СК свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Верховний Суд зазначив, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, то презумпція права спільної сумісної власності подружжя не спростована. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності сторін у справі та підлягає поділу між ними.
Визначаючи розмір часток при поділі спільного майна подружжя, суд виходить з такого.
Статтею 70 СК України врегульовано питання розміру часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя: 1. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. 2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. 3. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Крім того, у п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).
Відповідач як на підставу відступлення від засади рівності часток, просив врахувати, що на його утриманні знаходяться їх спільна з позивачем дитина.
Однак, суд вважає, що таку обставину не можна вважати підставою для відступлення від засади рівності часток подружжя відповідно до ст.70 СК України, оскільки відповідачем не додано доказів суми заборгованості ОСОБА_4 перед ОСОБА_5 по сплаті аліментів, при цьому така сума має бути співмірною для відступлення від рівності часток.
В підготовчому засіданні встановлено, що за час шлюбу шлюбний договір (контракт) сторони не укладали та домовленості між ними не було, передбачені законом підстави для відступлення від засад рівності часток вістуні, а тому при поділі вказаної квартири між подружжям суд виходить з рівності часток сторін у справі в об'єкті спільної сумісної власності, тобто по 1/2 частині кожному.
Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що позовні вимоги позивача в частині розподілу майна підлягають задоволенню, а саме: із визнанням за сторонами в порядку поділу майна права власності по 1/2 частині.
Отже, визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує права та інтереси інших осіб.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки є обгрунтованими, заснованими на законі та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
На підставі викладеного, ст.ст. 60, 61, 63, 68-70 СК України, ст.ст.15, 16, 29, 317, 319, 321 368, 369, 372 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 200, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя- задовольнити в повному обсязі.
В порядку поділу спільного майна подружжя:
-визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа - 94,4 кв.м, житлова площа - 52,7 кв.м; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1450691980000;
-визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа - 94,4 кв.м, житлова площа - 52,7 кв.м; реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1450691980000.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копіяповного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Н. М. Ларіонова