печерський районний суд міста києва
Справа № 757/40006/24-к
пр. 1-кс-34644/24
26 вересня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2023, у кримінальному провадженні № 12020100020004964 від 02.12.2020,
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2023, у кримінальному провадженні № 12020100020004964 від 02.12.2020.
В обґрунтування клопотання адвокат зазначає, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100020004964 від 02.12.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
В межах вищезазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2023 накладено арешт на майно, яке було вилучено 16.11.2023 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №12020100020004964 від 02.12.2020, належний ОСОБА_4 мобільний телефон «iPhone 13 PRO MAX», IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_1 чорного кольору з сім карткою НОМЕР_2 .
За результатами досудового розслідування старшим слідчим в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_5 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12020100020004964 від 02.12.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Відповідно до вищезазначених обставин, відсутні підстави для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
У судове засідання прокурор не з'явився, про розгляд клопотання повідомлений належним чином, подав до суду письмові пояснення та заяву про розгляд клопотанняя у його відсутність.
Представник власника майна, адвокат ОСОБА_3 подав заяву про розгляд клопотання без його участі.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб які не з'явилися, на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення представника власників майна, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя приходить наступного висновку.
З наданих в обґрунтування клопотання матеріалів вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100020004964 від 02.12.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що на території м. Києва та Київської області діє організована група осіб, дії яких направлені на протиправне заволодіння об'єктами нерухомого майна шахрайським шляхом, чим спричинюють збитки громадянам в особливо великих розмірах.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2023 накладено арешт на майно, яке було вилучено 16.11.2023 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №12020100020004964 від 02.12.2020, належний ОСОБА_4 мобільний телефон «iPhone 13 PRO MAX», IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_1 чорного кольору з сім карткою НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Оскільки старшим слідчим в ОВС ГСУ Національної поліції України ОСОБА_5 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12020100020004964 від 02.12.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, слідчий суддя вважає, що відсутні підстави для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.10.2007).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Згідно зі ст. 1 протоколу 11 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Вказане вище свідчить, що підстави, які слугували для накладення арешту на майно заявника на даний час відпали, враховуючи, що кримінальне провадження № 12020100020004964 від 02.12.2020 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, -
Клопотання - задовольнити
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2023, а саме на майно, яке було вилучено 16.11.2023 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №12020100020004964 від 02.12.2020, належний ОСОБА_4 мобільний телефон «iPhone 13 PRO MAX», IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_1 чорного кольору з сім карткою НОМЕР_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1