печерський районний суд міста києва
Справа № 757/51456/24-к
пр. 1-кс-43969/24
07 листопада 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.06.2024, в рамках кримінального провадження № 12023000000001220 від 04.07.2023 року,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в порядку ст. 174 КПК України, у вимогах якого просить скасувати повністю арешт накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва № 757/18125/24-к від 03.06.2024 на грошові кошти в сумі 61 000 доларів США та грошові кошти в сумі 1050 Євро, вилучені під час проведення обшуку 17.04.2024 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва № 757/16151/24-к від 11 квітня 2024 року слідчими ГСУ НПУ за місцем проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 : АДРЕСА_1 , та зобов'язати уповноважену службову особу у кримінальному провадженні № 12023000000001220 від 04.07.2023 повернути власникам майна вилучене майно.
Заявник вказує, що 17.04.2024 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва № 757/16151/24-к від 11 квітня 2024 року слідчими ГСУ НПУ за місцем проживання ОСОБА_6 : АДРЕСА_1 , проведено обшук, за результатами якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 61 000 доларів США; грошові кошти в сумі 1050 Євро.
Відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 18.04.2024 винесеної старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України майором поліції ОСОБА_8 , грошові кошти в сумі 61 000 доларів США та 1050 Євро придбано за кошти отримані кримінально-протиправним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Заявник вказує, що будь-яка мотивування віднесення грошових коштів як таких що отримані кримінально-протиправним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення в постанові слідчого відсутнє взагалі.
Зазначено у клопотанні, що ОСОБА_9 в період часу з вересня 2004 року по листопад 2014 року працював на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» де отримував офіційну заробітну платню. Всього за період роботи у вказаному підприємстві їм було отримано в якості заробітної плати грошову суму в розмірі 663203,25 грн., що з врахуванням співвідношення на той час курсу гривні долара США становило значну суму грошових коштів. Після чого займався підприємницькою діяльністю.
Батько ОСОБА_6 - ОСОБА_10 є генеральним директором акціонерного товариства «Арселлорміттал Берислав». Відповідно довідок про заробітну плату та інші доходи ОСОБА_10 за 2018 рік отримав заробітної плати у розмірі 1621281,06 грн.; за 2019 рік отримав заробітної плати в розмірі 1722718,77 грн.; за 2020 рік отримав заробітної плати в розмірі 1534127,87 грн.; за 2021 рік отримав заробітної плати в розмірі 1841358,28 грн.; за 2022 рік отримав заробітної плати в розмірі 20675518,14 грн.
Дані докази свідчать про легальний спосіб отримання грошових коштів виявлених та вилучених за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з вищевикладеним арешт на тимчасово вилучені грошові кошти накладено необґрунтовано.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 вимоги визначені у клопотанні підтримав, просить задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечив, просить відмовити, вказує, що грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом та відсутні джерела походження грошових коштів.
Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за № 12023000000001220 від 04.07.2023 року за ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України.
Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України майор поліції ОСОБА_8 від 18 квітня 2024 року вилучене майно визначено речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
17.04.2024 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва № 757/16151/24-к від 11 квітня 2024 року слідчими ГСУ НПУ за місцем проживання ОСОБА_6 : АДРЕСА_1 , проведено обшук, за результатами якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 61 000 доларів США; грошові кошти в сумі 1050 Євро.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03.06.2024, справа № 757/18125/24-к на грошові кошти в сумі 61 000 доларів США та грошові кошти в сумі 1050 Євро, вилучені під час проведення обшуку накладено арешт.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, як вбачається із ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.06.2024, метою арешту майна, є визначеною в п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів, відсутні відомості вважати, що арештоване майно, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення, що розслідується.
Відтак, прокурором у судовому засіданні не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки ним не надано доказів, що вилучені грошові кошти є предметом протиправної діяльності, об'єктом та знаряддям злочину та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у зв'язку із чим винесена постанова про визнання вказаного будинку речовими доказами є формальною та не містить жодних мотивів.
При цьому підозра власникам майна не пред'являлась, що в свою чергу вказує на безпідставність такого обмеження права власника на мирне володіння та користування своїм майном.
Крім того, будь-які процесуальні та слідчі дії із ОСОБА_6 та вилученим в нього майном не проводяться, до органу досудового розслідування останній не викликався, при цьому зважаючи на тривале перебування грошових коштів під арештом орган досудового розслідування мав можливості довести незаконність походження грошових коштів, які вилучені у заявника та обґрунтувати необхідність продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Разом з тим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, та відсутніми ризиками які слугували підставами для накладення арешту на майно, а відтак клопотання підлягає частковому задоволенню, оскільки вимоги щодо повернення майна є передчасними.
Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.174, 309 КК України,
Клопотання ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.06.2024, в рамках кримінального провадження № 12023000000001220 від 04.07.2023 року - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03.06.2024, справа № 757/18125/24-к, на грошові кошти в сумі 61 000 доларів США та грошові кошти в сумі 1050 Євро, вилучені під час проведення обшуку 17.04.2024 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва № 757/16151/24-к від 11 квітня 2024 року слідчими ГСУ НПУ за місцем проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 : АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1