Справа № 135/1335/24
Провадження № 1-в/135/182/24
іменем України
30.10.2024 м. Ладижин Вінницька область
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
засудженого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
представника ДУ «Ладижинська ВК № 39» ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в м. Ладижин Вінницької області подання начальника Державної установи «Ладижинська виправна колонія (№39)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_7 про приведення вироку суду відносно засудженого ОСОБА_3 у відповідність до вимог закону,
I. Суть питання, що вирішується ухвалою.
Державна установа «Ладижинська виправна колонія (№39)» звернулася до суду з поданням про приведення вироку суду відносно засудженого ОСОБА_3 у відповідність до вимог закону.
Подання обґрунтоване тим, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-ІХ встановлено, що особа несе відповідальність, встановлену КУпАП, за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На даний час в ДУ «Ладижинська виправна колонія (№39)» відбуває міру покарання ОСОБА_3 , яка визначена йому вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 17.01.2014 за ч. 1 ст. 115, ст. 71 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 років.
Крім того ОСОБА_3 був засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2013 за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. За вказаним вироком ОСОБА_3 засуджений за кримінальне правопорушення, яке скоєне 04.05.2012 та внаслідок якого було завдано збитків на загальну суму 1 020 грн. Таким чином, сума завданих збитків внаслідок вчиненого кримінального правопорушення не перевищує розміру двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановленому законом на момент вчинення даних дій.
За викладених обставин начальник установи виконання покарань вважає, що є необхідність приведення вироку відносно засудженого ОСОБА_3 у відповідність до вимог ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ.
II. Виклад позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні представник ДУ «Ладижинська виправна колонія (№39)» ОСОБА_5 підтримав подання за викладених в ньому обставин, просив його задовольнити.
Засуджений ОСОБА_3 також повністю підтримав подання ДУ «Ладижинська виправна колонія №39» щодо приведення вироку суду відносно нього у відповідність до вимог закону.
Захисник ОСОБА_4 повністю підтримала позицію свого підзахисного.
Прокурор ОСОБА_6 вважає, що подання підлягає задоволенню, оскільки наявні всі підстави для приведення вироку Погребищенського районного суду Вінницької області від 17.01.2014 у відповідність до чинного законодавства.
Так, 09.08.2024 набули чинність зміни до Закону щодо підвищення порогу кримінальної відповідальності за крадіжку, згідно яких викрадення чужого майна є кримінально караним діянням, якщо його вартість становитиме більш як два неоподатковувані мінімуми доходів громадян. Враховуючи, що сума викраденого ОСОБА_3 майна по епізоду від 04.05.2012 у кримінальному провадженні, в якому його було засуджено вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2013, становить менше ніж два неоподатковувані мінімуми доходів громадян встановлених станом на час вчинення вказаного кримінального правопорушення, а тому вважає, що ОСОБА_3 підлягає звільненню від призначеного судом покарання за даним вироком, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Також зазначив, що покарання визначене ОСОБА_3 за вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 17.01.2014, а саме за ч. 1 ст. 115 КК України підлягає залишенню без змін - у виді позбавлення волі на строк 12 років. Однак, в зв'язку з декриміналізацією кримінального правопорушення, за яким його засуджено вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2013, призначене покарання за даним вироком не підлягає приєднанню до покарання визначеному ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України. Натомість ОСОБА_3 вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 27.03.2012 був засуджений за ч. 2 ст. 190, ч. 2, ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки. Тобто, кримінальне правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, вчинено ОСОБА_3 під час іспитового строку, який визначений йому вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 27.03.2012. За таких обставин остаточне покарання ОСОБА_3 слід визначити на підставі ч. 1 ст. 71, ч.1 ст. 72 КК України, а саме до призначеного останньому покарання за ч. 1 ст. 115 КК України, слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 27.03.2012 у вигляді двох років позбавлення волі, та остаточно визначивши ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 14 років.
III. Встановлені судом обставини.
27.03.2012 вироком Вінницького районного суду Вінницької області у справі № 203/132/2012 ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 190, ч. 2, ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі статті 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
Вказаний вирок суду набрав законної сили 12.04.2012.
29.05.2013 вироком Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/2553/13-к ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України визначено ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 27.03.2012 до призначеного судом покарання та остаточно призначено покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Вказаний вирок суду набрав законної сили 02.07.2013.
17.01.2014 вироком Погребищенського районного суду Вінницької області у справі № 143/1404/13-к ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 29.05.2013 у справі № 127/2553/13-к - 2 (два) роки позбавлення волі, остаточно визначивши ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років.
Вказаний вирок суду набрав законної сили 27.03.2014.
На момент розгляду подання ОСОБА_3 відбуває міру покарання у виді позбавлення волі, яка визначена йому вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 17.01.2014, в установі виконання покарань - ДУ «Ладижинська виправна колонія (№39)».
IV. Мотиви, з яких суд виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керується.
В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання. Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч. 2 ст. 74 КК України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Слід зазначити, що застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст. 58 Конституції України про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів та ст. 5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі. Так, згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1 ст. 74 КК).
Звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду - засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України чи виконання вироку відстрочене ст. 536 КПК України). При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов'язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч. 2 ст. 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року, відповідно до якого у новій редакції викладено статтю 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна».
Положеннями частини першої статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-ІХ) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною другою статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-ІХ) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статтею 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
07.10.2024 об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 278/1566/21 ухвалено постанову, в якій викладено висновок про застосування відповідних частин статей 185, 190, 191 КК з урахуванням положень Закону № 3886-IX.
Так, згідно вказаного висновку, Закон № 3886?IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Так, згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового Кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1. ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Як убачається з вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2013 у справі № 127/2553/13-к, ОСОБА_3 було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, де останній своїми протиправними діями 04.05.2012 року завдав матеріальну шкоду потерпілій особі на загальну суму 1020 грн.
Станом на 01 січня 2012 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1073 грн, а відповідно 50 відсотків від його розміру (соціальна пільга) становило 536 грн 50 коп.
З огляду на указані норми, на момент вчинення 04.05.2012 ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України становив 1073 грн (536 грн 50 коп.* 2).
Як убачається з вироку вартість майна, яке ОСОБА_3 викрав 04.05.2012 складала 1020 грн, тобто не перевищувала 1073 грн.
Отже, ОСОБА_3 вчинено таємне викрадення чужого майна на суму, що становить менше 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час їх вчинення (менше 1073 грн).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що стосовно засудженого підлягають застосуванню положення ст. 5 КК України про зворотну дію закону, який скасовує кримінальну протиправність діяння, а тому, враховуючи положення ч. 2 ст. 74 КК України, засудженого слід звільнити від призначеного 29.05.2013 вироком Вінницького міського суду Вінницької області покарання у зв'язку з усуненням караності діяння.
Крім того, як видно з вироку Погребищенського районного суду Вінницької області від 17.01.2014 у справі № 143/1404/13-к , до покарання визначеного ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України була приєднана частина покарання у виді 2 років позбавлення волі за вироком Вінницького міського суду від 29.05.2013, та остаточно визначено покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на строк 14 років.
У зв'язку з декриміналізацією кримінального правопорушення, за яким ОСОБА_3 засуджено вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2013, призначене покарання за даним вироком не підлягає приєднанню до покарання визначеному ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 115 КК України, що в свою чергу тягне необхідність приведення у відповідність вимогам Закону також і вироку Погребищенського районного суду Вінницької області від 17.01.2014.
Так, покарання, яке призначене ОСОБА_3 вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 17.01.2014 за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років, підлягає залишенню без змін.
Натомість, як встановлено, ОСОБА_3 27.03.2012 вироком Вінницького районного суду Вінницької області був засуджений за ч. 2 ст. 190, ч. 2, ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.
Кримінальне правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, вчинено ОСОБА_3 24.06.2013, тобто під час іспитового строку, який визначений йому вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 27.03.2012.
Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
За таких обставин остаточне покарання ОСОБА_3 слід визначити на підставі ч. 1 ст. 71, ч.1 ст. 72 КК України, а саме до призначеного останньому покарання за ч. 1 ст. 115 КК України, слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 27.03.2012 у вигляді двох років позбавлення волі, та остаточно визначивши ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 14 років.
В решті вирок Погребищенського районного суду Вінницької області від 17.01.2014 підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що стосовно засудженого підлягають застосуванню положення ст. 5 КК України про зворотну дію закону, який скасовує кримінальну протиправність діяння, а тому подання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст.5, ч. 2 ст. 74 КК України, Законом України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», ст.ст.537, 539 КПК України, суд
Подання начальника Державної установи «Ладижинська виправна колонія (№39)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_7 про приведення вироку суду відносно засудженого ОСОБА_3 у відповідність до вимог закону задовольнити.
Привести вирок Погребищенського районного суду Вінницької області від 17.01.2014 у справі № 143/1404/13-к у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Уланів Хмільницького району Вінницької області, засудженого вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2013 у справі № 127/2553/13-к за ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням ст. 71 КК України, до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, - звільнити від призначеного судом покарання за ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ч. 2 ст. 74 Кримінального кодексу України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Уланів Хмільницького району Вінницької області, вважати засудженим вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 17.01.2014 у справі № 143/1404/13-к за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років.
На підставі ч. 1 ст. 71, ч.1 ст. 72 КК України до призначеного ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 27.03.2012 у справі № 203/132/2012 - 2 (два) роки позбавлення волі, остаточно визначивши ОСОБА_3 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років.
В решті вирок Погребищенського районного суду Вінницької області від 17.01.2014 у справі № 143/1404/13-к залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляції через Ладижинський міський суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя