2-а/130/15/2024
130/2096/24
"31" жовтня 2024 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Грушковської Л.Ю.
за участі секретаря Шпак А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Смірнов С.М. звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з даною позовною заявою, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову від 02.07.2024 серії ЕНА №2524412 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та застосування стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача 605,60 грн. судового збору.
Позовні вимоги обгрунтував тим, що вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Так, 02.07.2024 інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Єременюк А.Ю. ухвалено постанову серії ЕНА №2524412 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та застосування стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. за те, що 02.07.2024 о 18:47 год. в м. Вінниця по вул. Келецька, 104 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом здійснив стоянку таким чином, що унеможливлювало рух інших транспортних засобів, пішоходів та не пред'явив посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив п. 15.10 ПДР України. Вважає, що вказане рішення посадової особи суб'єкта владних повноважень протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки посадовою особою суб'єкта владних повноважень не було надано жодних належних та допустимих доказів вини у вчиненні інкримінованого правопорушення, розгляд справи не було проведено взагалі, позивач дізнався про винесену постанову лише 02.07.2024 о 19:17 год., коли отримав її вже роздрукованою з рук працівника патрульної поліції. ОСОБА_1 у вказаний в постанові час не міг здійснити будь-якого порушення ПДР України, оскільки з 17:29 год. перебував в КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої допомоги».
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15.07.2024 відкрито провадження по справі. Призначено судове засідання.
Представник відповідача Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Липовська Н. в судове засідання не з'явилася, у наданому до суду відзиві просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що 02.07.2024 близько 16:00 год. на лінію 102 надійшов виклик від громадянки про те, що автомобіль Лада, державний номерний знак НОМЕР_1 перекрив їй виїзд по вул. Келецька, 104, нарядом патрульної поліції, який прибув на місце було помічено автомобіль ВАЗ 1183, державний номерний знак НОМЕР_1 водій якого ОСОБА_1 здійснив стоянку таким чином, що унеможливлювало рух транспортних засобів та не пред'являв посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п. 15.10 ПДР України. Працівниками поліції було повідомлено причину порушення, однак позивач не реагуючи на звернення до нього поліцейських сів в автомобіль та почав рух, внаслідок чого здійснив заднім ходом наїзд на поліцейського ОСОБА_2 , в подальшому ОСОБА_1 було затримано та доставлено до відділу поліції для встановлення даних. Що стосується часу вказаного у оскаржуваній постанові, дане являється помилкою, що не спростовує факту вчинення правопорушення, тим більше на портативний відеореєстратор зафіксовано час вчинення правопорушення позивачем ОСОБА_1 та він сам вибачився перед заявницею, що вчинив не правильно. Постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, є обгрунтованою та законною.
Позивач ОСОБА_1 в поданій заяві просив розглянути справу у його та захисника ОСОБА_3 відсутність. Позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що є інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області. Зазначив, що екіпаж приїхав на виклик за адресою: АДРЕСА_1 , з приводу того, що автомобіль заблокував виїзд з гаражного приміщення. ОСОБА_1 вибачився перед заявницею, попросили документи, однак він не надав документи, сів в машину, закрив двері та швидко поїхав, було невелике переслідування. Після чого ОСОБА_1 зупинився, працівники поліції його затримали та повезли у відділення. Було складено протокол та вручено дві постанови за непокору працівникам поліції та за праповорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Чи розглядалась справа про адміністративне правопорушення не пам'ятає, все було дуже швидко. Також зазначив, що при винесенні постанови можливо час у ній був вказаний помилково.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
02.07.2024 було винесено постанову серії ЕНА №2524412 за ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме: 02.07.2024 о 18:47 год. в м. Вінниця по вул. Келецька, 104 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом здійснив стоянку таким чином, що унеможливлювало рух інших транспортних засобів, пішоходів та не пред'явив посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив п. 15.10 ПДР України та накладено штраф в сумі 680 грн. (а.с.11).
Відповідно до протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_1 доставлений у службове приміщення Відділення поліції №1 РУП ГУНП у Вінницькій області 02.07.2024 о 16:20 год. у зв'язку із вчиненням правопорушення для припинення адміністративного правопорушення, складання протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 9-10).
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 02.07.2024 0 17:29 год. звернувся до лікарні, внаслідок травми при затриманні поліцією, у зв'язку із падінням об щебневе покриття. Діагноз: поверхнева травма волосистої частини голови, садно (а.с. 8).
Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 16.07.2024 провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. В поясненнях у даній постанові ОСОБА_1 вказав, що подія відбулась 02.07.2024 приблизно о 16:00 год. Перебуваючи в квартирі по АДРЕСА_2 на телефон ОСОБА_1 надійшов телефонний дзвінок невідомої особи, яка повідомила, що його автомобіль перекриває проїзд до гаражу та буде евакуйований з місця стоянки. Вийшовши з під'їзду на вулицю ОСОБА_1 побачив біля свого авто двох працівників поліції та заявника, яка йому повідомила, що автомобіль перешкоджає їй виїхати з гаража та попросила його перепаркувати автомобіль. ОСОБА_1 , сівши до свого автомобіля перепаркував його на відстань приблизно двадцять метрів, та вийшовши з нього пішов у напрямок працівників поліції для з'ясування обставин справи.
Частиною третьою ст.122 КУпАП встановлена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до п.2 розділу 4 інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07.11.2015р. №1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст.283 КУпАП.
Обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Також, ч. 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Правилами Дорожнього Руху (ПДР) України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.15.10 ПДР України стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м; г) ближче 50 м від залізничних переїздів; ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху; д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства; є) на газонах.
Відповідно до змісту ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України( далі КАС) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно дост.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
До суду відповідачем надано відзив на позовну заяву з додатками котрі були дослідженні судом, зокрема оглянуто відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який міститься на CD-диску. З вказаного відеозапису встановлено, що нарядом патрульної поліції, який прибув на місце було помічено автомобіль ВАЗ 1183, державний номерний знак НОМЕР_1 водій якого ОСОБА_1 здійснив стоянку таким чином, що унеможливлювало рух транспортних засобів, а саме навпроти виїзду з гаражного приміщення та не пред'являв посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, прибувшим працівникам поліції. Позивач не реагуючи на звернення до нього поліцейських сів в автомобіль та почав рух, внаслідок чого здійснив заднім ходом наїзд на поліцейського ОСОБА_2 , в подальшому ОСОБА_1 було затримано. Також з даного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 визнав факт стоянки автомобіля з порушенням ПДР України. Також визнання даного факту вбачається із пояснень самого ОСОБА_1 у постанові Вінницького міського суду Вінницької області від 16.07.2024.
Судом також встановлено, що час вказаний у оскаржуваній постанові є помилкою, однак це не спростовує факту вчинення правопорушення, оскільки на портативний відеореєстратор зафіксовано час вчинення правопорушення позивачем ОСОБА_1 , а також поведінка самого ОСОБА_1 не дала можливості працівникам поліції належним чином роз'яснити йому права та здійснити розгляд справи.
Суд звертає увагу на те, згідно з сталою практикою ЄСПЛ, незгода позивача з поставленим йому в провину порушенням ПДР України не звільняє його від обов'язку виконувати вимоги правил дорожнього руху.
Так у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що 02.07.2024 на момент розгляду справи відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП, а адміністративне стягнення працівниками поліції було накладено правомірно.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.122 КУпАП складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, при цьому розмір штрафу відповідає санкції ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Із врахуванням встановлених обставин та наведених вище положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 12, 20, 77, 78, 79, 246, 268, 270 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Судові витрати слід залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Суддя