Справа № 755/19574/24
1-кс/755/3574/24
"08" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040003760 від 05.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,
Прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040003760 від 05.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100040003760 від 05.11.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
У рамках кримінального провадження встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року, в справі № 910/11123/15, задоволено позов ДП «Строй-Маркет Груп» до Київської міської ради, третя особа на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), та визнано незаконним і скасовано рішення Київської міської ради від 29.04.2010 року № 750/4188 «Про передачу громадянці ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 », зобов'язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести зміни до міського кадастру та виключити інформацію про земельну ділянку, що передана оскаржуваним рішенням ОСОБА_4 у приватну власність.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року № 910/11123/15 рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року в справі № 910/11123/15 залишено без змін.
Незважаючи на викладене, 25 травня 2024 року, на підставі заяви ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаюча у АДРЕСА_2 ), державним реєстратором - державним нотаріусом п'ятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 здійснено державну реєстрацію права приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:148:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вивченням наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:148:0010 встановлено, що підставою для здійснення державної реєстрації слугувала заява складена від імені ОСОБА_4 про державну реєстрацію та не завірена належним чином копія рішення Київської міської ради від 29.04.2010 року № 750/4188 «Про передачу громадянці ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 », яке, як вказано вище, визнано незаконним та скасоване рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року.
З огляду на викладене, невстановлені досудовим розслідуванням особи, з використанням незавіреної належним чином копії рішення Київської міської ради від 29.04.2010 року № 750/4188 «Про передачу громадянці ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 », яке визнане незаконним в судовому порядку, тобто, без волевиявлення дійсного власника земельної ділянки, у шахрайський спосіб нею заволоділи.
Крім того, встановлено, що після первинної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, задля створення уяви добросовісності володіння земельною ділянкою та з метою легалізації майна, одержаного у незаконний спосіб, вона відчужена, а саме: 25 травня 2024 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:148:0010, загальною площею 0,1 га (договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за № 644).
Постановою слідчого земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:148:0010 визнана речовим доказом у кримінальному провадженні.
Прокурор у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, клопотання підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
ОСОБА_4 не з'явилася, про причини неявки суд не повідомили.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, прийшов до наступного.
У провадженні слідчого відділу Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040003760 від 05.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт на майно накладається з метою збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При цьому, ч. 10 ст. 170 КПК України, зазначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Речовими доказами, згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені досудовим розслідуванням особи, з використанням незавіреної належним чином копії рішення Київської міської ради від 29.04.2010 року № 750/4188 «Про передачу громадянці ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 », яке визнане незаконним в судовому порядку, тобто, без волевиявлення дійсного власника земельної ділянки, у шахрайський спосіб нею заволоділи.
Крім того, встановлено, що після первинної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, задля створення уяви добросовісності володіння земельною ділянкою та з метою легалізації майна, одержаного у незаконний спосіб, вона відчужена, а саме: 25 травня 2024 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:148:0010, загальною площею 0,1 га (договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за № 644).
Постановою старшого слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві від 06.11.2024 року про визнання та приєднання до справи речових доказів, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:148:0010, визнана речовим доказом.
Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання прокурора про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність достатніх підстав про необхідність накладення арешту на майно на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040003760 від 05.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на: земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:148:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,з метою збереження речових доказів, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.
У силу ст. 175 КПК України, контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дніпровської кружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії, безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя: