Справа №:755/5005/24
Провадження №: 2/755/3829/24
"24" жовтня 2024 р. м.Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Коваленко І.В.,
за участі секретаря судових засідань - Щербак А.О.,
учасники справи:
представник позивача - адвокат Татаржинський М.В.,
розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
18 березня 2024 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Татаржинського Миколу Вячеславовича, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 з наступними вимогами:
«1.Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 матеріальну шкоду в розмірі 18 684 грн. 11 коп.
2. Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. 00 коп.
3) Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір в розмірі 968 грн. 97 коп.»
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Відповідач 19.03.2021 року м. Києві пр. Ватутіна, 4/2 керуючи транспортним засобом «Honda Accord» д/н НОМЕР_3 під час зміни напрямку руху не надав перевагу т/з Позивача «KIA» д/н НОМЕР_4 , який рухався в попутному напрямку у смузі в яку він мав намір перестроїтись, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Місце події Відповідач залишив. Своїми діями водій порушив п. 13.1 ПДР України та завдав матеріальних збитків. Постановою від 11 травня 2022 р. по справі №755/603/22 Відповідача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст.122-4 КУпАП. В результаті вчиненого правопорушення Відповідачем було пошкоджено автомобіль Позивача. Загальна вартість деталей та ремонтних робіт склала 13 623 грн. 71 коп. Згідно листа ПрАТ «СК «УНІКА» страхове відшкодування склало 10 223 грн. 71 коп. Лист ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» підтверджує відсутність будь-яких виплат зі сторони страхової компанії Відповідача. Згідно квитанції від 31.03.2021 Позивач сплатив 3400 грн. 00 коп., а саме розмір франшизи. Зважаючи на те, що Відповідач вчиняв активні дії, щодо уникнення притягнення до адміністративної відповідальності Позивач був змушений витратити велику кількість свого робочого часу для збору доказової бази для притягнення Відповідача до адміністративної відповідальності і в подальшому відшкодування майнових та моральних збитків понесених в результаті вчиненого ДТП Відповідачем. Без вчинення відповідних дій та збору відповідних доказів притягнення ДТП до адміністративної відповідальності та відшкодування завданих збитків було б неможливо. Окрім того Позивачем був витрачений робочий час для усунення завданої майнової шкоди. Відсутність Позивача на робочому місці призвела до додаткових майнових збитків. 19.03.2021 після втечі з місця ДТП Відповідача, Позивач викликав Поліцію та були складені матеріали про адміністративне правопорушення, які стали основою справи №755/603/22. Очікування Поліції та оформлення матеріалів зайняло 2 години. 22.03.2021 в офісі ПрАТ «СК «УНІКА» був оформлений страховий випадок для компенсації ремонту автомобіля - витрати часу склали 1 год. 23.03.2021 в офіційного дилера «КІА» був проведений огляд автомобіля та зроблений рахунок для страхової компанії - витрати часу склали 1 год. 29.03.2021 - передача автомобіля на ремонт - витрати часу склали 0,5 год. 31.03.2021 - отримання автомобіля з ремонту - витрати часу склали 0,5 год. 01.04.2021 Позивач був вперше викликаний до Відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції в місті Києві де були надані додаткові пояснення та відеофіксація ДТП - витрати часу склали 1 год. 03.06.2021 Позивач був на прийомі у Відділі розшуку та опрацювання матеріалів ДТП Управління патрульної поліції в місті Києві з метою прискорення розшуку та притягнення до відповідальності Відповідача - витрати часу склали 1 год. Загалом за 2021 рік було витрачено 7 годин робочого часу Позивача. Згідно наказу про встановлення цін (тарифів) на послуги адвоката (Позивача) на 2021 рік розмір години роботи складає 1000 грн. 00 коп. Отже, додаткові витрати за 2021 рік складають 7000 грн. Окрім витраченого часу всі організації знаходились в різних точках міста Києва, у зв'язку з чим Позивач поніс додаткові збитки у вигляді оплати пального у сумі 1264 грн. 79 коп. 11.05.2022 суддя Дніпровського районного суду міста Києва Дзюба О.А. визнав Відповідача винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст.122-4 КУпАП. Позивача, як потерпілу сторону до відповідної справи не залучали, про результати розгляду не повідомляли. В серпні 2023 року Позивачу з відкритих джерел стало відомо, що 13.05.2023 було здійснено перереєстрацію при втраті свідоцтва про реєстрацію у ТСЦ 8048 на автомобіль Відповідача. Для Позивача це було новиною, оскільки автомобіль Відповідача був у розшуку. Позивачем було підготовлено та направлено скаргу на Міністра внутрішніх справ України, за якою було сплачено 47 грн. 00 коп. В результаті розгляду скарги було проведені телефоні розмови з виконавцями та отримано відповідь про те, що на відповідача складені протоколи про адміністративні правопорушення та направлені матеріали до Дніпровського районного суду міста Києва. Загалом було витрачено 1,5 год. Позивачем було подано заяву до Дніпровського районного суду міста Києва, як результат 13.09.2023 отримано завірену копію рішення по справі №755/603/22. Витрати часу склали 1 год. 14.09.2023 Позивачем було подано заяву про відшкодування франшизи у розмірі 3400 грн. 00 коп. до страхової відповідача, а саме ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ». В результаті у відшкодуванні було відмовлено. Витрати часу склали 1 год. Загалом за 2023 рік було витрачено 3,5 годин робочого часу Позивача. Згідно наказу про встановлення цін (тарифів) на послуги адвоката (Позивача) на 2023 рік розмір години роботи складає 1500 грн. 00 коп. Отже, додаткові витрати за 2023 рік складають 5250 грн. Інфляційні нарахування згідно ст. 625 ЦК України на суму збитку в 3400 грн. 00 коп. станом на 18.03.2024 складають 1416 грн. 10 коп. 3% річних згідно ст. 625 ЦК України на суму збитку в 3400 грн. 00 коп. станом на 18.03.2024 складають 306 грн. 22 коп. 3400 грн. 00 коп. (франшиза) + 1416 грн. 10 коп. (Інфляційні нарахування) + 306 грн. 22 коп. (3% річних) + 1264 грн. 79 коп. (паливо) + 47 грн. 00 коп. (поштове відправлення) = 6434 грн. 11 коп. Отже, реальні збитки Позивача складають 6434 грн. 11 коп. 7000 грн. 00 коп. (компенсація витрати робочого часу 2021 рік) + 5250 грн. 00 коп. (компенсація витрати робочого часу 2023 рік) = 12 250 грн. 00 коп. Отже, упущена вигода становить 12 250 грн. 00 коп. Загальна сума майнової шкоди становить 18 684 грн. 11 коп. Позивач витратив багато часу, з відривом від основного місця роботи та приділив значних зусиль з метою визнання Відповідача винним у скоєнні ДТП. Зокрема, під час ремонту автомобіля, Позивач був позбавлений можливості вести звичний ритм життя, був змушений пропустити ряд робочих зустрічей та витрачати значно більше часу щоб дібратися до суду та органів місцевого самоврядування, де здійснював захист та представництво інтересів своїх клієнтів. З 29.03.2021 по 31.03.2021 Позивач взагалі був позбавлений можливості використання свого автомобіля. Позивач зазнав значних та тривалих моральних страждань пов'язаних з переживаннями, щодо відновлення автомобіля, втрати товарної вартості автомобіля, у зв'язку з тим що автомобіль від моменту його купівлі не був учасником жодного ДТП, а після відповідної події втратить частину своєї вартості, переживання через поведінку винуватця ДТП, який байдуже поставився до наслідків скоєного й ухилився від надання будь-якої допомоги на місці ДТП, а по результату матеріальної у відшкодуванні завданого збитку. Відсутність справедливого покарання для Відповідача пригнічує Позивача і по сьогодні. Звертав увагу на те, що Поліція зважаючи на відсутність шкоди життю та здоров'ю учасникам ДТП не вживала всіх необхідних заходів для найшвидшого притягнення до відповідальності відповідача. Як результат за провадження по справі було закрито у зв'язку із закінченням на день розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. Позивач оцінює завдано йому моральну шкоду у 20 000 грн. 00 коп.
Вказане стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01.04.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
05.06.2024 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, підписаний адвокатом Савченко Вікторією Сергіївною. (а.с.86-93 т.1)
У відзиві на позов відповідач заперечує щодо задоволення позову, зазначає, що На момент ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача, була застрахована в ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 202130891 із лімітом відповідальності 130 000 грн за шкоду, заподіяну майну та франшизою у розмірі нуль гривень, а тому обов'язок з відшкодування шкоди внаслідок ДТП у межах ліміту відповідальності покладається на страхову компанію. Отже, власник автомобіля, який постраждав внаслідок ДТП, може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом спочатку до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Звертав увагу, що заявлена сума у розмірі 3 400 грн, яку Позивач називає франшизою, по суті франшизою не є, оскільки згідно умов полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 202130891, оформленого Відповідачем розмір франшизи - нуль гривень. У випадку, якби Позивач звернувся до страхової компанії Відповідача у встановлений строк, Позивач отримав би відшкодування у межах ліміту відповідальності страховика. Натомість, Позивач звернувся до страхової компанії Відповідача лише через два з половиною роки після ДТП, пропустивши річний строк встановлений пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому, пропуск Позивачем строку подачі заяви страховій компанії про виплату страхового відшкодування, який став підставою для відмови у виплаті не наділяє Позивача правом на отримання всієї суми збитку з винуватця.
Відповідача зазначає, що у нього не виникло прострочення виконання грошового зобов'язання, що є обов'язковою умовою для нарахування інфляційних збитків та трьох відсотків річних. Рскільки конкретизації змісту зобов'язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди не відбулося, прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) не настало, тому підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат та трьох відсотків річних відсутні, що повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в Постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/3725/15- ц, провадження № 61-12530св18 та від 04 грудня 2019 року у справі № 463/389/14-ц.
На думку відповідача, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами понесення витрат на придбання пального та відправку поштового листа та не доведено причинно-наслідкового зв'язку між такими витратами та ДТП. Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами причинно-наслідковий зв'язок між придбанням пального та ДТП. Також Позивачем не надано жодних доказів доцільності заправки автомобіля на таку кількість пального, його витрати по кілометражу на подолання відстаней для доїзду у місця, про які він зазначає у позовній заяві. Крім того, Позивачем не обґрунтовано доцільності направлення через два з половиною роки після ДТП (19.01.2021 р.) та через рік після розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення (11.05.2022 р.) листа на Міністра внутрішніх справ від 24.08.2023 року та його зв'язок з ДТП.
Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що заявлена ним упущена вигода у розмірі 12 250 грн 00 коп., яка складається з компенсації витрат робочого часу за 2021 та за 2023 рік не є абстрактною і дійсно була б ним отримана в разі якби не відбулося ДТП. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Заявляючи вимогу про компенсацію витрат робочого часу за 2021 рік та 2023 рік в розмірі 12 250 грн 00 коп. Позивачем не було надано доказів реальності таких доходів. Крім того, Позивачем не зазначено, яким чином упущена вигода у вигляді компенсації витрат робочого часу у 2023 році пов'язана з ДТП, яке відбулося у 2021 році.
Заперечуючи проти стягнення морального шкоди, відповідач вказував, що Позивачем не надано будь-яких доказів заподіяння йому моральної шкоди з боку Відповідача та відповідно її розмір компенсації в сумі, яка становить саме 20 000 грн, а також зв'язок такої шкоди з ДТП.
07 серпня 2024 року до суду від представника позивача - адвоката Татаржинського М.В. надійшли додаткові пояснення по справі, за змістом яких останній навів судову практику щодо предмету даного спору (а.с.126-132 т.1)
У відповідності до ч.8 ст.279 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Представник позивача - адвокат Татаржинський М.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судове засідання не з'явились, направили до суду 02.08.2024 року (вх.№43385) заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача. (а.с.118-121 т.1)
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є власником автомобіля марки «KIA» модель «Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. (а.с.17 т.1)
19.03.2021 року близько 14 години 20 хвилини м. Києві пр. Ватутіна, 4/2 водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Honda Accord» д/н НОМЕР_3 під час зміни напрямку руху не надав перевагу т/з «KIA» д/н НОМЕР_4 , який рухався в попутному напрямку у смузі, в яку він мав намір перестроїтись, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Місце події водій ОСОБА_2 залишив.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.05.2022 р. у справі №755/603/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст.122-4 КУпАП та провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито у зв'язку із закінченням на день розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
У відповідності з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , як власника автомобіля «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 202130891 із лімітом відповідальності 130 000 грн за шкоду, заподіяну майну та франшизою у розмірі нуль гривень.
Згідно Акту виконаних робіт №3HMS227928 від 31.03.2021 року, складеного ПАТ «Українська автомобільна корпорація» філія «Автомобільний центр Київ», загальна вартість деталей та ремонтних робіт склала 13 623 грн. 71 коп.
З наданої страховою компанією ПрАТ «СК «УНІКА» відповіді від 11.09.2023 року слідує, що 25.03.2021 року страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування у зв'язку із ДТП від 19.03.2021 року, та пошкодженням забезпеченого автомобіля КІА «Sportage» 2018, НОМЕР_4 в розмірі 10 223,71 гривень шляхом перерахування безготівкових коштів на СТО ПрАТ «Укравтом.корп-я» філія «Автомобільний центр Київ».
Окрім того, одночасно ПрАТ «СК «УНІКА» на прохання позивача надіслала йому документи, необхідні для отримання франшизи: копію страхового акту, копію платіжного доручення, копію рахунку СТО, та поставила до відома позивача про те, що даних документів достатньо для відшкодування франшизи в страховій компанії винуватця.
Згідно квитанції від 31.03.2021 Позивач сплатив на рахунок СТО ПрАТ «Укравтом.корп-я» філія «Автомобільний центр Київ» 3400 грн. 00 коп., а саме розмір франшизи. (а.с.12)
Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
По даній справі позивач просить стягнути з відповідача на його користь реальні збитки у розмірі 6434 грн. 11 коп., які складаються з: 3400 грн. 00 коп. (франшиза) + 1416 грн. 10 коп. (Інфляційні нарахування) + 306 грн. 22 коп. (3% річних) + 1264 грн. 79 коп. (паливо) + 47 грн. 00 коп. (поштове відправлення).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 979 ЦК України визначено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов'язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 3 вказаного закону встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закон № 1961-IV).
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закон № 1961-IV).
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі № 6-691цс15, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Таким чином, укладаючи договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі 201/16373/16-ц та Верховний Суд у постановах: від 16.11.2022 № 335/2566/18; від 09.11.2022 № 212/7628/21; від 09.11.2022 № 366/2985/19; від 17.08.2022 № 752/11128/18; від 17.08.2022 № 761/15232/18; від 06.07.2022 № 442/3107/21; від 29.06.2022 № 489/4987/19; від 08.06.2022 № 757/20129/16-ц; від 08.06.2022 № 756/11809/18; від 25.05.2022 № 503/1597/16- ц; від 18.05.2022 № 686/24364/17; від 14.04.2022 № 205/7747/18; від 12.04.2022 № 373/1392/20; від 30.03.2022 № 734/3711/16; від 09.02.2022 № 567/881/18; від 02.02.2022 № 712/7104/19; від 02.02.2022 № 757/54513/16; від 02.02.2022 № 215/2829/16-ц; від 26.01.2022 № 465/674/19; від 26.01.2022 № 204/5403/18; від 19.01.2022 № 350/1376/19; від 19.01.2022 № 640/15546/17.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, власник автомобіля, який постраждав внаслідок ДТП може реалізувати своє право вимоги щодо відшкодування шкоди шляхом звернення з позовом спочатку до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Як убачається з відповіді страхової компанії Відповідача - ПАТ «СК Арсенал Страхування» від 21.09.2023 року, Позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку із пропуском річного строку, встановленого пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
При цьому пропуск Позивачем строку подачі заяви страховій компанії про виплату страхового відшкодування, який став підставою для відмови у виплаті не наділяє Позивача правом на отримання всієї суми збитку з винуватця.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 грудня 2021 року у справі 147/66/17: «потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Враховуючи вказані вище висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, пред'явлення позову до неналежного відповідача - в частині стягнення 3400 грн. 00 коп. франшизи, 1416 грн. 10 коп. інфляційних нарахувань та 306 грн. 22 коп. 3% річних - є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на оплату пального у розмірі 1264,79 грн та поштові відправлення у розмірі 47,00 грн.
Так, на підтвердження витрат на придбання пального у розмірі 1264,79 грн позивач надав роздруківку з невідомого ресурсу під назвою «Пальне», яка не містить жодної інформації про факт здійснення такого платежу, найменування отримувача, банк отримувача, цільове призначення платежу.
Крім того, з наданої роздруківки під назвою «Пальне» зробленої з невідомого ресурсу, яка, думку Позивача, підтверджує факт понесення ним витрат на придбання пального не вбачається, що вказане пальне було придбане саме Позивачем.
На підтвердження поштових витрат Позивач надав фіскальний чек, у якому відсутня розбірлива інформація щодо отримувача та відправника поштового відправлення. Крім того, у графі сума зазначено 0.00, отже даний фіскальний чек на суму 0.00 не є підтвердженням понесення витрат на суму 47 грн.
Суд приймає до уваги заперечення відповідача в тій частині, що Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами причинно-наслідкового зв'язку між придбанням пального та ДТП.
Також Позивачем не надано жодних доказів доцільності заправки автомобіля на таку кількість пального, його витрати по кілометражу на подолання відстаней для доїзду у місця, про які він зазначає у позовній заяві.
Крім того, Позивачем не обґрунтовано доцільності направлення через два з половиною роки після ДТП (19.01.2021 р.) та через рік після розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення (11.05.2022 р.) листа на адресу Міністра внутрішніх справ від 24.08.2023 року та його зв'язок з ДТП.
Таким чином, Позивачем не доведено належними засобами доказування суми понесених витрат та того факту, що понесення витрат на пальне та відправленням скарги до Міністра внутрішніх справ України пов'язано саме з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 19.03.2021 року.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача упущеної вигоди у розмірі 12 250 грн 00 коп., яка складається з компенсації витрат робочого часу за 2021 та за 2023 рік не є абстрактною і дійсно була б ним отримана в разі якби не відбулося ДТП.
Згідно частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи наслідком такої протиправної поведінки.
При цьому, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на потерпілу особу обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею отримані в разі належного виконання нею своїх обов'язків.
При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 200/14946/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 916/450/20, від 02 березня 2021 року у справі № 922/1742/20 та від 10 листопада 2022 року у справі № 910/7511/20.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року по справі №127/16524/16-ц (провадження №61-22106св18) зазначено, що «тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача».
Позивач також має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (постанова Верховного Суду у справі № 703/3303/20 від 26 жовтня 2022 року, провадження № 61-8163св22).
Заявляючи вимогу про компенсацію витрат робочого часу за 2021 рік та 2023 рік в розмірі 12 250 грн 00 коп., Позивачем не було надано доказів реальності таких доходів.
Крім того, Позивачем не зазначено, яким чином упущена вигода у вигляді компенсації витрат робочого часу у 2023 році пов'язана з ДТП, яке відбулося у 2021 році.
Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
З урахуванням вищевикладеного, Позивачем не доведено факт того, що упущена вигода не є абстрактною, а дійсно була б ним отримана в разі належного виконання Відповідачем своїх обов'язків. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.
Щодо вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).
Вказані висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 635/6868/16-ц.
У даному випадку ДТП сталася із вини відповідача. Позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями з боку відповідача, які це спричинили. Безумовно, внаслідок ДТП, позивачу було завдано душевних страждань та переживань. Між тим, позивачем не в повній мірі обґрунтовано розмір моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Обґрунтовуючи свої вимоги в частині заподіяння моральної шкоди позивач посилався на те що, у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, останній був позбавлена можливості вільно користуватися своїм транспортним засобом, крім того, добровільно відповідач шкоду не виплатив.
Так, згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).
Суд, враховуючи обставини справи, виходячи з засад розумності та справедливості, вважає, що достатнім для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу , є стягнення 5000,00 грн.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що даний позов слід задовольнити частково, потрібно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі - 5000 грн. 00 коп.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 124 грн. 99 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 76-92, 95, 137, 141, 211, 223, 258-259, 268, 264-265, 272-273, 352, 354-355, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013, № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень, а також судовий збір в розмірі - 124 грн. 99 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складений 05 листопада 2024 року.
Суддя: І.В.Коваленко