Справа № 156/1334/24
Провадження № 1-кп/156/111/24
Іменем України
12 листопада 2024 року сел.Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в сел. Іваничі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030520000869 від 03 жовтня 2024 року про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заставне, Іваничівського району Волинської області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, розлученого, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
з участю учасників:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
07 липня 2024 року близько 12 години 00 хвилини, ОСОБА_3 , діючи в умовах воєнного стану, котрий введений Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався без його переривання, востаннє продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб Указом Президента України від 06.05.2024 № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України №3684-ІХ від 08.05.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження cтpoку дії воєнного стану в Україні», таємно, шляхом відкриття металевої хвіртки у паркані господарства, що за адресою АДРЕСА_2 , проник в середину, та переконавшись, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, з - під навісу, який використовується як сховище, шляхом вільного доступу викрав бувшу у використанні бензопилу марки «STIHL» модель «MS - 180», заводський номер НОМЕР_1 , вартістю 3333,33 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_3 своїми діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у сховище, яке вчинено в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.
24.10.2024 року між прокурором Нововолинського відділу Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_4 , якій на підставі ст. 37 КПК України надано повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника обвинуваченого ОСОБА_5 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 468, ч. 2, 4 ст. 469, ст. 470, ст. 472, ч. 2 ст. 473 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.
Так, відповідно до змісту угоди про визнання винуватості, укладеної 24.10.2024 року між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника обвинуваченого ОСОБА_5 обвинувачений повністю та беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Потерпілим ОСОБА_6 надано письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості у вказаному кримінальному провадженні, просив розгляд вказаної угоди здійснювати без його участі.
Відповідно до укладеної угоди про визнання винуватості, сторони узгодили призначення покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі; на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням та покласти на нього обов'язки передбачені ст. 76 КК України.
В судовому засіданні прокурор Нововолинського відділу Володимирської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_4 підтримала угоду про визнання винуватості, розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, підтвердила в суді, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав обвинувачення в повному обсязі та погодився на призначення, вказаного в угоді, покарання. Просила угоду про визнання винуватості затвердити, та призначити обвинуваченому ОСОБА_3 обумовлене в угоді покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 заявив, що розуміє зміст наданих йому законом прав, розуміє наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості. Не заперечує проти затвердження угоди про визнання винуватості.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, із запропонованим видом та мірою покарання погодився.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого та наполягав на затвердженні вказаної угоди, оскільки жодних порушень закону під час її підписання не було, вказана угода укладена добровільно, без будь-якого примусу, міра покарання відповідає тяжкості скоєного та особі обвинуваченого, наслідки її укладання та затвердження були роз'яснені всім учасникам провадження.
Також у кримінальному провадженні наявна письмова згода потерпілого ОСОБА_6 на укладення угоди про визнання обвинуваченим ОСОБА_3 винуватості у вказаному кримінальному провадженні.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, перевіривши умови укладення угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитись на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з огляду на таке.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю розуміє свої права, визначені в ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення щодо якого він визнав себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди.
Також суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Суд вважає, що укладена угода відповідає нормам КК України та інтересам суспільства і в частині узгодженого покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, є пропорційним та достатнім.
Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого (ч. 2 ст. 469 КК України).
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією).
З наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, яке вчинено в умовах воєнного стану, і відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Обставинами, які пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
Також, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше не судимий, розлучений, не працює, до лікарів - нарколога та психіатра за медичною допомогою не звертався, а також характеристику Литовезької ТГ та Володимирського РВП ГУНП у Волинській області щодо останнього.
Також судом установлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст. ст. 469, 472 КПК України, міра покарання, узгоджена прокурором та обвинуваченим, відповідає загальним засадам призначення покарання.
Потерпілий ОСОБА_6 надав письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості, у поданій заяві також зазначив, що надає згоду на призначення обвинуваченому ОСОБА_3 узгодженої міри покарання відповідно до вимоги ч. 4 ст. 185 КК України, надана згода підписана ним добровільно, без будь - якого тиску та примусу, претензій не має, шкода відшкодована в повному обсязі.
Підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
З урахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_3 , враховуючи ст. 66 КК України, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення ОСОБА_3 , узгодженої сторонами міри покарання в межах санкцій ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст.75 КК України та покладенням на обвинуваченого обов"язків згідно ст.76 КК України.
Ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 24.10.2024 року обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком на два місяці, який до набрання вироком законної сили належить залишити без змін.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової товарознавчої експертизи підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.
Долю речових доказів належить вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду від 21.10.2024 року слід скасувати.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 318, 373, 374, 475, ст. 615 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 24 жовтня 2024 року укладену між прокурором Нововолинського відділу Володимирської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12024030520000869 від 03 жовтня 2024 року.
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 24 жовтня 2024 року покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням терміном на 1 (один) рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до вимог ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.
Скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року.
Речовий доказ: бензопила марки «STIHL», модель «MS - 180», заводський номер НОМЕР_1 залишити у володінні власника - ОСОБА_6 .
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення товарознавчої експертизи у розмірі 2 387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) гривень 70 копійок.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.
На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановлені КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження копію вироку можуть отримати в суді.
Суддя ОСОБА_1