Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3146/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (місцезнаходження: 61037, місто Харків, вулиця Георгія Тарасенка, будинок 149; код ЄДРПОУ: 00131954)
до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (місцезнаходження: 61024, місто Харків, вулиця Григорія Сковороди, будинок 61; код ЄДРПОУ: 07923280)
про стягнення 24 969,92 грн.
без виклику учасників справи
Акціонерне товариство "Харківобленерго" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (відповідач) заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії за Договором №012896 від 01.01.2019 про надання послуг з розподілу електричної енергії у розмірі 24 969,92 грн.(24 056,11 грн.-основна заборгованість, 278,24 грн.- 3% річних, 635,57 грн.- інфляційні нарахування).
Також позивач просить суд покласти на Харківське квартирно-експлуатаційне управління витрати зі сплати судового збору та розглядати справу за правилами спрощенного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.09.2024 позовну заяву Акціонерного товариства "Харківобленерго" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3146/24; справу № 922/3146/24 постановлено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України; відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
26.09.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№24216 від 26.09.2024), у якому заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає наступне. По-перше, відповідач стверджує, що вимога позивача щодо стягнення заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії за червень 2024 не відповідає дійності, оскільки постачання електричної енергії за адресою м.Харків, вул. Тархова, будинок 13 з 01.06.2024 забезпечує ПрАТ "Харківенергозбут", що підтверджується Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №822 від 01.06.2024 та додатковою угодою №1 від 05.09.2024. По-друге, щодо стягнення заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії за листопад та грудень 2023, відповідач зазначає, що гуртожиток за адресою м.Харків, вул. Тархова, будинок 13, куди постачається електрична енергія, знаходиться на балансі Харківського КЕУ. Відповідач вказує, що кошти від мешканців цього гуртожитку за отримання відповідних комунальних послуг надходять на спеціальний рахунок відповідача і в подальшому перераховуються на рахунки позивача, як оплата за комунальні послуги з розподілу електричної енергії. А отже, на думку відповідача, кінцевими споживачами послуги є саме мешканці гуртожитку, які в ньому проживають. Оскільки, на даний час, існує заборгованість мешканців гуртожитку з оплати комунальних послуг, що за твердженнями відповідача призвело до заборгованості Харківського КЕУ перед позивачем. По-третє, відповідач свтерджує, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова фінансуються виключно з Держбюджету. Відповідач вказує на те, що після початку повномасштабної воєнної агресії, введення воєнного стану, продовжує виконувати свій обов'язок, щодо забезпечення оборони Держави Україна шляхом забезпечення функціонування військових частин (організує постачання та зведення укріплень, наметових містечок, казарм, обладнання для проживання військовослужбовців) та установ Міністерства оборони України на території Харківської області. Також відповідач вважає, що позивач безпідставно нараховує пеню, 3% річних та інфляційні витрати відповідачу та намагається цим самим покарати останнього, за незалежні від нього обставини. Відповідач просить суд врахувати той факт, при винесенні рішення, що об'єктами електропостачання є гуртожиток, а отже в зв'язку з заборгованістю мешканців за спожиту електричну енергію перед КЕВ м. Харків, у останнього відсутня можливість оплачувати своєчасно рахунки за використану електричну енергію мешканцями гуртожитку. Отже, відповідач вважає, що він повинен бути звільнений від відповідальності, та просить суд в задоволенні позову відмовити.
30.09.2024 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№24512 від 30.09.2024), у якій він зазначає, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Крім того, на думку позивача, наявність погоджених обома сторонами документів (договору), спростовує доводи викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву. На підставі викладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Суд, дослідивши вказані заяви, приймає до розгляду та долучає до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх.№24216 від 26.09.2024) та відповідь на відзив (вх.№24512 від 30.09.2024).
При цьому, 30.09.2024 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№24525 від 30.09.2024), у якій з посиланням на укладення між відповідачем та ПрАТ "Харківенергозбут" договору постачання електричної енергії універсальних послуг №822 від 11.06.2024 , позивач заявляє про зменшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління заборгованість у сумі 16 730,69 грн. (15 825,732 грн.- основна заборгованість, 269,40 грн.- 3% річних, 635,57 грн.-інфляційні втрати).
Розглянувши заяву позивача в частині зменшення суми основного боргу, приймаючи до уваги те, що право позивача на зменшення розміру позовних вимог є абсолютним і не залежить від волі інших сторін у справі, а також враховуючи, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам, встановленим частиною п'ятою статті 46 ГПК України, суд приймає зазначену заяву та продовжує розгляд справи з її урахуванням.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши справу № 922/3146/24 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 16.11.2018 № 1446 Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі Позивач, АТ "Харківобленерго") є оператором системи розподілу (надалі - ОСР) та здійснює діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території м. Харкова та Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, та не є постачальником електричної енергії.
Основними нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між ОСР, електропостачальниками та споживачами (разом - Учасники роздрібного ринку), є зокрема, Закон, Кодекс систем розподілу далі - КСР), затверджений Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, та Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Постанова № 312), в яких визначені права, обов'язки та відповідальність сторін.
01.01.2019 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова (далі - Споживач, Відповідач) приєднався до умов Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору постачання електричної енергії №14110 від 09.02.2006 (далі - Договір) за особовим рахунком №14110 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.
Доступ до системи розподілу та послуги з розподілу надаються ОСР з 01.01.2019 усім споживачам, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР на території його діяльності на підставі публічного договору приєднання - Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Договір), який укладається між Товариством та споживачем, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, за формою (типовою формою) договору, що є додатком № 3 до ПРРЕЕ та розміщена на офіційному сайті АТ "Харківобленерго": www.oblenergo.kharkov.ua.
Договір споживача з розподілу вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання та/або сплати за рахунком, який надсилається одночасно з Договором споживача про розподіл та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії (п. 4 Постанови 312, п.п. 1.2.15, п.п. 2.1.6 ПРРЕЕ).
Відповідно до абз. 3, п. 5 Постанови 312 з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР надає послуги комерційного обліку споживачам.
Відповідно до п. 1.2 Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії умови Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, та є однаковими для всіх споживачів, що відповідає положенням ст. 633, 634 ЦК України.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Зокрема, укладення Договору означає, що між розподільчою організацією та споживачем досягнуто згоди з усіх його умов.
Відповідно до п.2.1.5. ПРРЕЕ Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині розрахунків за послуги оператора системи діє, якщо згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією відповідного енергопостачальника оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії забезпечує споживач.
Відповідно до п.1.1 Типового Договору цей договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам (надалі - Споживач) як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору.
Згідно з п.2.1 Типового Договору Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є Додатком 2 до цього Договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.
Відповідно до п. 3.1, 3.2, 3.4 Типового Договору облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі Кодекс комерційного обліку) та з урахуванням вимог цього Договору. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт*год.). За підсумками розрахункового місяця Постачальник послуг комерційного обліку (Оператор системи) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку Споживачу незалежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані Адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб'єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником Споживача. Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються Оператором системи розподілу в особистому кабінеті Споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим Договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача. За необхідності для Споживача (його постачальника) забезпечувати визначення обсягу електричної енергії частіше ніж один раз на місяць Споживач (його Постачальник) має укласти із Оператором системи розподілу або іншим акредитованим постачальником послуг комерційного обліку окремий платний договір, у якому визначити порядок формування даних комерційного обліку про обсяг електричної енергії за розрахунковий місяць та передачу цих даних до Адміністратора комерційного обліку (за необхідності). Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Постачальнику послуг комерційного обліку (Оператору системи) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць.
Відповідно до п.5.1-5.5 Типового Договору ціною цього Договору є вартість послуг з розподілу електричної енергії на об'єкт (об'єкти) Споживача, зазначена в Паспорті точки (точок) розподілу за об'єктом споживача. Оплата послуг з розподілу електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточний рахунок оператора. Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків". Споживач оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання Споживач забезпечує оплату послуги з розподілу, або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Постачальник оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання оплату послуги з розподілу забезпечує постачальник. Оператор системи в особовому рахунку Споживача зазначає сторону, яка здійснює оплату наданих Споживачу послуг з розподілу електричної енергії.
Згідно з п. 11.1 Типового Договору цей Договір набирає чинності з дня приєднання Споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Згідно з пп. 5.1.1 глава V ПРРЕЕ та п. 7.1 Типового Договору Оператор системи має право на отримання своєчасної оплати на надання послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України.
Оплата послуг, наданих оператором системи, здійснюється за тарифами (цінами), які встановлюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи (ціни) на послуги оператора системи оприлюднюються операторами систем у порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з п. 1 Додатка №4 "Порядок розрахунків" до Типового Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць та встановлюється з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
Відповідно до п.3 Додатка № 4 "Порядок розрахунків" до Типового Договору, Оплата послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній розрахунковий період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичне значення обсягу розподіленої електричної енергії якого за попередній розрахунковий період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу розподіленої електричної енергії на наступний період.
Відповідно до п.4 Додатка № 4 "Порядок розрахунків" до Типового Договору розрахунок суми попередньої оплати здійснюється Споживачем шляхом множення чинного у розрахунковому періоді тарифу (ціни) на розподіл на фактичний обсяг розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період та надається рахунок на попередню оплату.
Згідно з п. 5 Додатка №4 "Порядок розрахунків" до Типового Договору, остаточний розрахунок суми коштів, яку має оплатити Споживач за послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період, визначається виходячи з фактичного обсягу розподіленої електричної енергії на діючий тариф (ціну) з розподілу у розрахунковому періоді. Фактичний обсяг складається з кількості спожитої (розподіленої) електричної енергії за приладами обліку та витрат розподілених відповідно до додатку № 8 Договору.
Відповідно до п. 7-8 Додатка № 4 "Порядок розрахунків" до Типового Договору Рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії надаються уповноваженому представнику Споживача (п. 6 цього додатку) Оператором системи розподілу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду у відповідних структурних підрозділах Оператора системи розподілу. В разі неотримання Споживачем рахунків Оператор систми розподілу направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення. Рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.
У разі порушення строків оплати за розподіл електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, передбачених п. 7 даного Порядку, Споживач сплачує Оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, інфляційні, 3% річних від суми боргу, за кожен день прострочення, у тому числі за день оплати.
Так, як вбачається з матеріалів справи, з 01.01.2019 споживач продовжив споживання електричної енергії, проводив оплату послуг, надавав відомості про обсяги спожитої електричної енергії, підписував додаткові угоди, що свідчить про акцептування договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № 012896.
Відповідно до п. 1 Додаткової Угоди від 26.08.2024 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 012896 від 01.01.2019 змінено найменування Споживача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова (код ЄДРПОУ 07923280) на нове найменування Споживача Харківське квартирно-експлуатаційние управління (код ЄДРПОУ 07923280).
На виконання умов Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № 012896 від 01.01.2019 Споживачу надавались послуги з розподілу електричної енергії.
Так, за період 11/2023-12/2023, позивач надав послуги з розподілу електричної енергії Споживачу у відповідності до умов Договору що підтверджується Звітами про обсяги спожитої електричної енергії, які надані Споживачем, Актами приймання-передачі про електричної надання послуг з розподілу електричної енергії, Актами про обсяги розподіленої Споживачем енергії, Актами звіряння взаємних розрахунків, підписаними споживачем.
За результатами розрахункового періоду та на підставі узгоджених документів, Оператором системи розподілу надані Споживачу рахунки на оплату послуг:
- за листопад 2023 року на суму 8 547,95 грн., разом з ПДВ. Відповідачем за листопад 2023 року спожито 4233 кВт*год. (а.с.26).
- за грудень 2023 року на суму 7277,77 грн., разом з ПДВ. Відповідачем за грудень 2023 року спожито 3604 кВт*год (а.с.26 зворотня сторона).
Отже, позивач посилається на наявність у відповідача заборгованості в сумі 15 825,72 грн. Крім того, у зв'язку з несплатою заборгованості за спожиту електроенергію, позивач нараховує до сплати відповідачу 3% річних у розмірі 269,40 грн. та 635,57 грн. інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
АТ "Харківобленерго" посилається на те, що в позасудовому порядку поновити порушені права позивача не вдалося, відповідач обов'язків по сплаті за електроенергію спожиту споживачем за період листопад та грудень 2023 року не виконав, а тому позивач змушений звернутися з даним позовом до суду.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 ЦК України).
У відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про ринок електричної енергії. Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.
Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина 1 статті 63 вказаної Закону).
Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до вимог статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач своїм підписом в договорі взяв на себе обов'язок компенсувати позивачу суму спожитих користувачем комунальних послуг і відповідно до зазначених норм Порядку мав зареєструвати свої зобов'язання за договором для належного їх виконання.
За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Щодо посилання відповідача на те, що він є бюджетною установою яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду і невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, а також на те, що заборгованість мешканців гуртожитку з оплати комунальних послуг призвела до заборгованості відповідача перед позивачем, суд зазначає наступне.
Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).
За змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.
У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.
Разом з тим, частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Посилання відповідача на відсутність у нього, як бюджетної установи, необхідного фінансування та бюджетних асигнувань, а також на те, що заборгованість мешканців гуртожитку з оплати комунальних послуг призвела до заборгованості відповідача перед позивачем суд вважає безпідставним та таким, що не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Зокрема, в Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.
З огляду на зміст статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (пункт 26).
ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 911/4249/16 відхилила твердження скаржника про відсутність його обов'язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду.
Отже, незалежно від того, що стало причиною відсутності у відповідача необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Відтак, з урахуванням вимог частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України та правових висновків, викладених в рішеннях Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, та заборгованість мешканців гуртожитку з оплати комунальних послуг, яка на думку відповідача призвела до виникнення заборгованості перед позивачем у даному випадку, не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Як убачається з матеріалів справи, Відповідач за спожиту електричну енергію за Договором у листопаді та грудні 2023 року на загальну суму 15 825,72 грн. не розрахувався.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що заборгованість за використану електричну енергію у листопаді та грудні 2023 року за Договором у розмірі 15 825,72 грн підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 3% річних у розмірі 269,40 грн, та інфляційних втрат у розмірі 635,57 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ураховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем строків оплати електричної енергії, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем 3% річних та індексу інфляції, нарахованих на суми простроченої заборгованості.
Перевіривши розрахунок 3% річних та індексу інфляції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 269,40 грн грн та індексу інфляції у розмірі 635,57 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Підсумовуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), а саме у розмірі 16 730,69 грн. (15 825,72 грн. - основна заборгованість, 269,40 грн. - 3% річних, 635,57 грн. - інфляційні втрати).
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог, а також задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення у даній справі.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
У зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір у розмірі 2422,40 грн покладається на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73-80, 86, 129, 236-238, 247, 251, 252, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Харківобленерго" задовольнити повністю.
Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (місцезнаходження: 61024, місто Харків, вулиця Григорія Сковороди, будинок 61; код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (місцезнаходження: 61037, місто Харків, вулиця Георгія Тарасенка, будинок 149; код ЄДРПОУ: 00131954) заборгованість в сумі 16 730,69 грн. ( з яких 15 825,72 грн. занадані послуги з розподілу електричної енергії, 3% річних в сумі 269,40 грн., інфляційні втрати в сумі 635,57 грн.) та витрати зі сплати судового збору 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "12" листопада 2024 р.
Суддя В.В. Рильова
Справа №922/3146/24