11 листопада 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 683/3221/24
Провадження № 33/4820/702/24
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Барчук В.М., з участю секретаря судового засідання Яхієвої М.А., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника адвоката Волошиної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому, апеляційну скаргу адвоката Волошиної І.В. на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2024 року, -
Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2024 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
За постановою суду, ОСОБА_1 29 вересня 2024 року о 02 годині 45 хвилин по вул. Грушевського, 35 в м. Старокостянтинові Хмельницької області, на порушення вимог п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку застосуванням із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6810 під відеофіксацію (результат 1,68 проміле).
В поданій апеляційній скарзі адвокат Волошина І.В. просить постанову скасувати та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 не повідомлявся про розгляд справи у передбачений КУпАП спосіб та за допомогою смс-повідомлення, а тому у суду не було підстав вважати, що ОСОБА_1 своєчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, та розглянув справу без його участі. Розглянувши справу без участі ОСОБА_1 , суд фактично позбавив останнього можливості давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання.
Крім того, постанова суду першої інстанції містить висновки, які не відповідають обставинам справи.
На думку апелянта, суддя взагалі не досліджував ні протокол, ні відеозапис, ні результати огляду на стан сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 в той день транспортним засобом не керував. Останній ні водієм, ні власником транспортного засобу не був. На нього не видавалось довіреності на користування, розпорядження транспортним засобом. Даний ТЗ належить його батьку ОСОБА_2 . В той вечір ОСОБА_3 з дозволу власника ТЗ їхав із селища Старої Синяви до міста Старокостянтинів а потім у зворотному напрямку. Із викладеного слідує, що автомобіль та дозвіл керувати ним був наданий водієві ОСОБА_3 .
Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Волошину І.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Так, відповідно до оскаржуваної постанови ОСОБА_1 29 вересня 2024 року о 02 годині 45 хвилин по вул. Грушевського, 35 в м. Старокостянтинові Хмельницької області, на порушення вимог п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку застосуванням із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6810 під відеофіксацію (результат 1,68 проміле).
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , суд першої інстанції визнав останнього винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме дійшов висновку, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
При цьому суд першої інстанції керувався наявними в матеріалах справи доказами: - відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 139116 від 29 вересня 2024 року, згідно якого ОСОБА_1 29 вересня 2024 року о 02 годині 45 хвилин по вул. Грушевського, 35 в м. Старокостянтинові Хмельницької області, на порушення вимог п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння;
- відомостями роздруківки з технічного приладу Drager Alkotest-6810, з якої видно, що особою, яку 29 вересня 2024 року о 02 год. 49 хв. тестують є ОСОБА_1 , результат тесту - 1,68 проміле алкоголю, з чим останній погодився, підписавши дану роздруківку;
- безперервним відеозаписом, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «ВАЗ 21099», його зупинку працівниками поліції, а також проходження ОСОБА_1 за добровільною згодою огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Drager Alkotest-6810 на місці зупинки транспортного засобу та зафіксовано результат огляду - 1,68 проміле, погодження його з результатом огляду та відмова від проходження огляду у медичному закладі;
- свідоцтвом про повірку газоаналізатора Drager Alkotest-6810, яке чинне до 11 червня 2025 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 інкримінується порушення п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Волошина І.В. заперечує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 29.09.2024 о 02 год. 45 хв., як це зазначено у постанові судді першої інстанції.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Проте, всупереч вказаних вимог закону, місцевий суд не з'ясував всі обставини справи та дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, адже матеріали справи не містять належних доказів керування ним автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд не погоджується із висновком судді першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за п.2.9 «а», передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 29.09.2024 о 02:45 по вул.Грушевського, 35 м.Строкостянтинів передав право керування транспортним засобом ВАЗ 21099 д.н.з НОМЕР_1 водію ОСОБА_3 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується чеком приладу ALKOTEST DRAGER 6810, результат якого 1,68 проміле, чим порушив п.2.9 «г» ПДР.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 33 рішення у справі "Гурепка проти України", ухваленого 6 вересня 2005 року).
Натомість, за результатами апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення п.2.9 «г» ПДР, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується сукупністю зібраних і перевірених доказів, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№139116 від 29.09.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 29.09.2024 о 02:45 по вул.Грушевського, 35 м.Строкостянтинів передав право керування тз ВАЗ 21099 д.н.з НОМЕР_1 водію ОСОБА_3 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується чеком приладу ALKOTEST DRAGER 6810, результат якого 1,68 проміле, чим порушив.2.9 «г» ПДР;
- протоколом серії ЕПР1 № 139113 від 29 вересня 2024 року, згідно якого ОСОБА_3 29 вересня 2024 року о 02 годині 45 хвилин по вул. Грушевського, 35 в м. Старокостянтинові Хмельницької області, на порушення вимог п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння;
- відомостями роздруківки з технічного приладу Drager Alkotest-6810, з якої видно, що особою, яку 29 вересня 2024 року о 02 год. 49 хв. тестують є ОСОБА_3 , результат тесту - 1,68 проміле алкоголю, з чим останній погодився, підписавши дану роздруківку;
- безперервним відеозаписом, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_3 транспортним засобом «ВАЗ 21099», його зупинку працівниками поліції, а також проходження ОСОБА_3 за добровільною згодою огляду на стан алкогольного сп"яніння за допомогою приладу Drager Alkotest-6810 на місці зупинки транспортного засобу та зафіксовано результат огляду - 1,68 проміле, погодження його з результатом огляду та відмова від проходження огляду у медичному закладі;
- свідоцтвом про повірку газоаналізатора Drager Alkotest-6810, яке чинне до 11 червня 2025 року.
Апеляційним судом також був досліджений наявний в матеріалах справи відеозапис з портативного відеореєстратора працівника поліції, яким в повному обсязі зафіксована процедура огляду водія ОСОБА_3 , на стан алкогольного сп'яніння, поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу Драгер, результат якого зафіксував 1,68 проміле алкоголю в організму водія ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом «ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_1 .
Апеляційний суд приходить до висновку, що надані суду докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення.
Відповідно до п. 2.9 «г» ПДР України водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.
Невиконання пункту 2.9. «г» ПДР України має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, яка встановлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд приходить до висновку, що винна ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме в тому, що він 29 вересня 2024 року о 02:45 по вул.Грушевського, 35 м.Строкостянтинів передав право керування транспортним засобом ВАЗ 21099 д.н.з НОМЕР_1 водію ОСОБА_3 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується чеком приладу ALKOTEST DRAGER 6810, результат якого 1,68 проміле, чим порушив п.2.9 «г» ПДР
Такий висновок відповідатиме завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Доводи адвоката Волошиної І.В. про те, що під час судового розгляду було порушено право особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, на захист, оскільки суд розглянув справу за відсутності особи, яка притягнута до відповідальності ОСОБА_1 не заслуговують на увагу враховуючи наступне.
Відповідно до положень ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях ЄСПЛ визначає правові підходи щодо розуміння порушення права особи на участь у судовому розгляді як з точки зору принципу процесуальної рівності, так й самої процесуальної поведінки сторони провадження, та наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження («Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України», «Пономарьов проти України»).
За таких обставин, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, тоді як безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Також слід зазначити, що положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Згідно матеріалів справи судове засідання в даній справі було призначено на 10 годину 10 жовтня 2024 року (а/с 1, 6). ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, але в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки не повідомляв.
Крім того, статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи має право користуватися юридичною допомогою адвоката, при цьому ОСОБА_1 скористався своїм правом на захист, оскільки його захисник був присутній у судовому засіданні апеляційної інстанції, який міг надавати свої пояснення та клопотання, стороною захисту оскаржена постанова судді.
Таким чином, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не з'явився в судове 10.10.2024 з неповажних причин, а тому з урахуванням вимог ч.2 ст.268 КУпАП провела розгляд у відсутності належним чином повідомленої особи.
Тож, апеляційний суд не вбачає у діях суду першої інстанції ознак упередженості, необ'єктивності та формальності підходу до розгляду цієї справи, доказів на підтвердження зворотного ОСОБА_1 та його захисником не надано, тому не можу погодитися з наведеними вище доводами апелянта про порушення судом першої інстанції права на захист особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення у відповідності до вимог статті 33 КУпАП, апеляційний суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи підвищену суспільну небезпечність правопорушень, пов'язаних із керуванням транспортними засобами у стані сп'яніння, апеляційний суд приходить до висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення, в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга адвоката Волошиної І.В. підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та прийняттям нової постанови.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Волошиної І.В. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 605,60 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Володимир БАРЧУК