Дата документу 09.10.2024 Справа № 937/11421/21
Єдиний унікальний №937/11421/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/203/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 09 жовтня 2024 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, пенсіонер, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 .
Заступник керівника обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 листопада 2021 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_6 від призначеного йому покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили постановлено не обирати.
Стягнуто з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (і.н.1897712472), який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави (р/р UA048999980313080115000008479 , Одержувач: ГУК у Зап. обл./ТГ м.Запоріжжя/24060300, Код ЄРДПОУ 37941997, Назва Банку: Казначейство України (ел.адм.податк.)) витрати на залучення експерта по експертизі №СЕ-19\108-21\8039-НЗПРАП від 08 липня 2021 року в сумі 1372,96гривні.
Вирішена доля речових доказів.
В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржуваний вирок скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність; ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.
У решті прокурор просить вказаний вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування скарги зазначає, що з матеріалів провадження та судового рішення убачається, що обвинувачений ОСОБА_6 , 1951 року народження, тобто досяг пенсійного віку, тому суд першої інстанції призначив останньому покарання у виді обмеження волі з порушенням вимог ч.3 ст. 61 КК України, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (застосування закону, який не підлягає застосуванню - ст. 61 КК України).
Крім того, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України, є кримінальним проступком, повністю визнав свою вину, не судимий, пенсіонер, тому у цьому випадку, на думку прокурора, буде доцільно призначити обвинуваченому за ч.1 ст. 309 КК України більш м'який вид покарання - штраф, який він повинен відбувати реально.
Таким чином, оскільки виправлення допущеного судом першої інстанції неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність погіршує становище обвинуваченого, то згідно зі ст. ст. 409, 420, 421 КПК України воно може бути усунуто тільки шляхом скасування вироку в частині призначеного покарання й ухвалення нового вироку апеляційним судом.
В поданих змінах до апеляційної скарги перший заступник керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_9 просить оскаржуваний вирок суду змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність; вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.1 ст. 309 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень; звільнити ОСОБА_6 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності на підставі вимог ст.ст. 49, 74 КК України.
В обґрунтування поданих змін прокурор зазначає про те, що вирок суду першої інстанції оскаржено прокурором у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме через призначення судом покарання у виді обмеження волі, яке відповідно до вимог ст. 61 КК України, не застосовується до осіб, які досягли пенсійного віку.
З вироку також убачається, що ОСОБА_6 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 309 КК України, 03 липня 2021 року. Відповідно до вимог ст.49 КК України, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення проступку складають 3 роки.
За таких обставин прокурор вважає, що є підстави для звільнення обвинуваченого від покарання у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених п.2 ч.1 ст. 49 КК України.
Згідно з вироком суду, 30 червня 2021 року, в обідній час, знаходячись за місцем свого проживання, на присадибній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, шляхом обривання верхівкових частин з незаконно вирощених ним кущів рослин коноплі, які зростали на території вказаного домоволодіння, незаконно без мети збуту придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - КАНАБІС, та з метою подальшого виготовлення особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонений - КАНАБІСУ, подрібнив висушені його частини, тим самим незаконно, без мети збуту, виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - КАНАБІС, який незаконно продовжував зберігати без мети збуту за місцем свого проживання до моменту, коли 03 липня 2021 року в період часу з 08 годин 30 хвилин до 09 години 31 хвилини, співробітниками поліції при проведенні санкціонованого обшуку його домоволодіння та прилеглої до нього території за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено вищевказаний особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - КАНАБІС, маса якого згідно з висновком експерта №СЕ-19\108-21\8039-НЗПРАП від 08 липня 2021 року, в перерахунку на висушену речовину склала 129,421грами, яку ОСОБА_6 незаконно придбав, виготовив та зберігав без мети збуту за місцем свого проживання.
Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з урахуванням поданих до неї змін та просив цю скаргу задовольнити; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі з урахуванням поданих змін, колегія суддів вважає, що остання, підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчинені вищевказаного правопорушення при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.1 ст.309 КК України.
Доведеність вини, кваліфікація дій обвинуваченого ніким з учасників провадження не оспорюється, тому колегією суддів оскаржуваний вирок в цій частині не переглядається.
Переглядаючи вирок суду в частині призначеного покарання, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання, окрім іншого, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з оскаржуваним вироком, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд врахував ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності; має постійне місце проживання; під час досудового слідства активно сприяв розкриттю злочину.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнав повне визнання своєї вини і щире каяття, сприяння слідству у розкритті кримінального правопорушення та встановленню істини по справі.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , судом не встановлено.
Разом з цим, призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі, суд хоч і послався у вироку, проте не в повній мірі врахував вій обвинуваченого, те, що останній раніше не судимий, свою вину визнав та сприяв у встановленні істини у провадженні, а також не звернув уваги на положення ч.3 ст. 61 КК України, відповідно до якої обмеження волі не застосовується в т.ч. до осіб, які досягли пенсійного віку.
Так, згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_6 народився 16 грудня 1951 року, тобто на час вчинення правопорушення та ухвалення вироку він досяг пенсійного віку.
Отже, суд першої інстанції помилково призначив ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі, яке до нього не може бути застосовано.
На викладене обґрунтовано звертає увагу прокурор в своїй апеляційній скарзі.
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 раніше не судимий, досяг пенсійного віку, повністю визнав свою вину, розкаявся, сприяв органу досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення, а суду - у встановленні істини по справі, що, на думку колегії суддів, у розумінні положень ст.ст.66, 69 КК України, є обставинами, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. В свою чергу, обставин, передбачених ст.67 КК України, які б обтяжували покарання, не встановлено.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора в зміненій апеляційній про те, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч.1 ст.309 КК України можливе застосування положень ст.69 КК України та призначення останньому покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.
В той же час, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Санкція ч.1 ст.309 КК України, в редакції чинній на час вчинення кримінального правопорушення, передбачала покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п'яти років.
Відповідно до положень ч.1 ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, є кримінальним проступком.
Згідно з вимогами ч.5 ст.74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Відповідно до матеріалів провадження, інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення вчинене останнім 03 липня 2021 року.
Таким чином, з моменту вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення минуло понад три роки.
Перебіг строку давності у цьому провадженні не зупинявся.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ч.5 ст.74 КК України, ОСОБА_6 підлягає звільненню від відбування призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Керуючись п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, ст.ст. 404, 405, 407-409 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_8 , з урахуванням поданих першим заступником керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_10 змін до неї, задовольнити.
Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 листопада 2021 року, яким Передері ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.309 КК України, змінити в частині призначеного ОСОБА_6 покарання.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.1 ст.309 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.
Звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4