Справа № 716/1685/24
12.11.2024 року м.Заставна
Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючої судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024262020002414 від 14.06.2024 року відносно ОСОБА_4 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.4 КК України
31.07.2024 року до Заставнівського районного суду Чернівецької області від прокурора Заставнівського відділу Чернівецької окружної прокуратури надійшов вищевказаний обвинувальний акт.
За обвинувальним актом, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, 14.06.2024, перебуваючи за адресою по АДРЕСА_1 після розпиття спиртних напоїв спільно із потерпілою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , шляхом вільного доступу діючи умисно, переслідуючи корисливу мету на незаконне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, розуміючи протиправне значення своїх дій, викрав мобільний телефон марки "Iphone 7 plus" вартістю 2245 грн. належній потерпілій ОСОБА_6 , після чого місце події покинув та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілій майнових збитків. Дані дії ОСОБА_4 вчинив в умовах дії на території України режиму воєнного стану, відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022.
Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого в умовах воєнного стану.
Обвинувачений ОСОБА_4 , та його захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заявили клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку із втратою чинності законом, який встановлював кримінальну протиправність діянь та дав згоду на закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.4-1 ч.1ст. 284 КПК України.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання обвинуваченого не заперечив.
Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася, подала заяву, згідно якої просила проводити кримінальне провадження без її участі.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали справи та обговоривши заявлене клопотання, суд вважає, що клопотання про закриття кримінального провадження підлягає до задоволення з наступних підстав.
Частина 1ст. 2 КК України передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 185 КК України, кримінально карним визнано вчинення крадіжки в умовах воєнного стану. Згідно ч. 1 ст. 185 КК України, крадіжкою є таємне викрадення чужого майна.
В силу ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі Закон №3886-ІХ).
Відповідно до вказаного Закону, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за наявності кваліфікуючих обставини двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
До 09.08.2024 згідно з ст. 51 КУпАП, викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до п.169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленомузакономна 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня встановлено 3028 гривень.
Таким чином, з 09.08.2024 дрібною крадіжкою вважається адміністративне правопорушення, якщо вартість викраденого майна становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3 028 гривень.
Частина 7 ст.42 Закону України «Про правотворчу діяльність» передбачає, що у разі викладення структурного елемента нормативно-правового акта в новій редакції попередня його редакція втрачає чинність з дня набрання чинності новою редакцією цього структурного елемента.
Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання такимзакономчинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
У п. 2.4. Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2022 у справі № 3-20/2021(40/21) Конституційний Суд України зазначав, що «Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новийзакончи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього(друге, третє речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99); кримінально-правова норма має зворотну дію в часі в тій її частині, в якій вона пом'якшує або скасовує відповідальність особи; це стосується випадків, коли в диспозиції норми зменшено коло предметів посягання; виключено зі складу злочину альтернативні суспільно небезпечні наслідки; обмежено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження способу вчинення злочину; звужено зміст кваліфікуючих ознак тощо (абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000); особа не може нести кримінальну відповідальність за діяння, вчинені до набрання чинностізаконом, яким ці діяння криміналізовано (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019).
Разом з тим, Конституційний Суд України у Рішенні від 19 квітня 2000 року у справі № 6-рп/2000, роз'яснив, що виходячи з того, що кримінально-правова норма складається з трьох елементів: гіпотези, що визначає умови, за яких застосовується правова норма щодо забороненої поведінки особи; диспозиції, що закріплює таку правову норму; санкції, що встановлює покарання для осіб, які порушили цю правову норму, при дослідженні питання щодо зворотної дії нової норми (закону) треба аналізувати поелементно стару і нову кримінально-правові норми. В теорії кримінального права залежно від опису ознак конкретного складу злочину розрізняють такі види диспозицій: проста, описова, відсильна, бланкетна і змішана. Відсильна диспозиція вказує лише на злочин і називає обов'язкові ознаки основного та/або кваліфікованого складу злочину, а для розкриття їх змісту відсилає до іншої норми (частини) цієї або іншої статті Кодексу. Бланкетна диспозиція кримінально-правової норми лише називає або описує злочин, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті Особливої частиниКримінального кодексу Україниі включає положення інших нормативно-правових актів у тому вигляді, в якому вони сформульовані безпосередньо в тексті статті. Саме із загальним змістом бланкетної диспозиції пов'язане визначення кримінальнимзакономдіяння як злочину певного виду та встановлення за нього кримінальної відповідальності. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює кримінально-правову норму більш конкретним змістом. Зміни, що вносяться до нормативно-правових актів інших галузей права, посилання на які містить бланкетна диспозиція, не змінюють словесно-документну форму кримінального закону. Така диспозиція кримінально-правової норми залишається незмінною. Кримінальнийзаконза наявності нового, конкретизованого іншими нормативно-правовими актами змісту бланкетної диспозиції кримінально-правової норми не можна вважати новим - зміненим - і застосовувати до нього положення частини першоїстатті 58 Конституції Українита частини другої статті 6 Кодексу».
Як встановлено судом, Законом № 3886-ІХ внесено зміни до ст. 51 КУпАП, тоді як диспозиція ч.1 ст. 185 КК України залишилася незмінною. Однак, з аналізу вказаних норм вбачається, що кримінально караною є крадіжка, що не є дрібною.
Тобто, диспозиція ст. 51 КУпАП формує об'єкт кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 КК України, що є ознакою складу злочину.
Як вбачається з вищевикладеного, на момент розгляду кримінального провадження кримінально караним за ст. 185 КК Україниє діяння щодо чужого майна вартість котрого у 2024 році перевищує 3028 гривень.
Разом з тим, якщо вартість такого майна є меншою зазначеної суми, діяння може мати ознаки дрібної крадіжки, в силу чого КУпАП передбачений інший вид юридичної відповідальності, а саме адміністративної.
Згідно з обвинувальним актом, сума викраденого ОСОБА_4 майна становить 2245 гривень. Тому вказані дії останнього підпадають під адміністративні правопорушення, за які передбачена адміністративна відповідальність.
Беручи до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачено у вчиненні діянь, де вартість викраденого майна є не більше 3028 грн., що на даний час не охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, що виключає кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим є підстави вважати, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» скасовано положення ст. 51 КУпАП у попередньому викладі, зміст котрого до 09.08.2024 визначав диспозицію інкримінованої норми та визначав кримінальну протиправність діяння.
Частиною 1 ст. 284 КПК України визначено загальний перелік підстав для закриття кримінального провадження, серед яких втрата чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння (п. 4-1).
Законодавець визначив різні форми закриття кримінального провадження, щодо однієї підстави, передбаченої пунктом 4-1 ч.1ст. 284 КПК України.
Зокрема, як вбачається з ч. 3 ст. 479-2 КПК України, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, якщо обвинувачений не заперечує проти цього.
Таким чином, в разі встановлення судом вчинення обвинуваченим діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, постановляється ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що оскільки обвинувачений в судовому засіданні заявив клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК Україниі не заперечує щодо закриття кримінального провадження за вказаною підставою, а судом встановлено вчинення обвинуваченим діяння, кримінальна протиправність якого була встановленазаконом, що втратив чинність, то є усі підстави для його задоволення та закриття кримінального провадження щодо обвинуваченого на підставі п.4-1 ч.1ст. 284 КПК України.
Питання про речові докази підлягають вирішенню згідност.100 КПК України.
Керуючись ст.100,284,372,376,479-2 КПК України, ст.3,5 КК України, суд,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 , про закриття кримінального провадження за ч. 4 ст.185 КК України на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України - задовольнити.
Кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024262020002414 від 14.06.2024 року стосовно ОСОБА_4 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.4 КК України, закрити на підставі п.4-1 ч.1ст. 284 КПК України.
Судові витрати понесені на залучення експерта на суму 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадяцять) грн 56 коп. віднести на рахунок держави.
Речові докази: мобільний телефон марки "Iphone 7 plus" білого кольору із чохлом помаранчевого кольору м.т НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , MEID: НОМЕР_3 - повернути власнику.
Ухвала суду може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1