Справа № 643/1615/23
Провадження № 2/643/2005/24
05.11.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., представника позивача - адвоката Жекало І.С.,представника відповідача - адвоката Главацького Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом адвоката Жекало Ігоря Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31.05.2023, ухваленим у цивільній справі № 643/1615/23 (заочне рішення), позовні вимоги адвоката Жекало І.С. (представник позивача), який діє в інтересах ОСОБА_1 (позивач) - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 (відповідач) на користь позивача заборгованість за договором позики в розмірі 95407,40 грн., а також понесені останнім судові витрати в розмірі 41328,60 грн.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18.03.2024 заочне рішення скасоване, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2024 зазначив, що грошові кошти на виконання заочного рішення були сплачені відповідачем в повному обсязі ще до скасування заочного рішення, тобто на даний час у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.
Представник відповідача - адвокат Главацький Ю.А. у судовому засіданні 05.11.2024 показав, що грошові кошти на виконання заочного рішення були сплачені відповідачем в повному обсязі ще до скасування заочного рішення, тобто на даний час у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем. Зазначив, що відповідач не заперечує факт існування в минулому заборгованості перед позивачем за отриманою позикою в розмірі, зазначеному в заочному рішенні, та на даний час вказані зобов'язання відповідачем фактично виконані. Разом з тим відповідач заперечує розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем.
Таким чином, з пояснень представників позивача та відповідача вбачається, що на даний час у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за договором позики у зв'язку із сплатою вказаної заборгованості в повному обсязі після пред'явлення позову. Разом з тим між сторонами існує спір щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач повинен відшкодувати позивачу.
У зв'язку з наведеним представник позивача зазначив, що не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову та відмовляється від позову, проте просить вирішити питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, які понесла позивач.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Згідно з ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Ураховуючи позицію представників сторін та обставини справи, суд вважає за необхідне прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі.
Одночасно суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат, оскільки позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову,
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц висловлено висновки щодо застосування норм права, згідно яких із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства (п. 40). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (п. 44). Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності (п. 47).
Ураховуючи факту тотожність приписів ст. 137 ЦПК України та ст. 126 ГПК України, суд під час вирішення даної справи вважає за можливе також врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, яка звернула увагу на такі особливості розподілу витрат на правничу допомогу: «Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19) (п. 127).
Гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 130, 131).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (п. 106).
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним (п. 143).
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис (п. 144).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (п. 145).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п. 147)».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 в цивільній справі № 357/8277/19).
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Повертаючись до обставин даної справи, суд констатує, що представником позивача заявлено вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 40255,00 грн.
Представник відповідача посилався на неспівмірність витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, та вважав співмірними витрати в розмірі 10000,00 - 20000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, тобто є розумними і співмірними із складністю справи та іншими критеріям, визначеними у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд керується таким.
На підтвердження наявності вказаних витрат суду наданий договір про надання правничої допомоги № 1 від 01.12.2022, укладений між позивачем та адвокатом Жекало І.С., який представляв інтереси позивача в даній справі, та додаткова угода № 7 від 22.02.2023 до вказаного договору.
Згідно вказаних договору та додаткової угоди, сторони договору погодили, що гонорар адвоката за надання правничої допомоги позивачу у судовій справі про стягнення заборгованості з відповідача за договором позики від 26.11.2021 складає 40 % від основної суми заборгованості за вказаним договором позики, яка підлягає стягненню в судовому порядку, тобто 40255,00 грн. Адвокат своїм підписом свідчить про оплату відповідачем гонорару готівкою в повному обсязі, а відповідач підтверджує факт оплати зазначеної грошової суми.
Таким чином, у даній справі гонорар адвоката встановлено у фіксованому розмірі, а саме у розмірі 40 % від основної суми заборгованості за договором позики, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Суд враховує, що з точки зору застосування норм матеріального права дана справа не характеризується надмірною складністю, оскільки судами касаційної інстанції, починаючи з Верховного Суду України, протягом тривалого часу сформована стала практика розгляду зазначеної категорії справ. При цьому ціна позову не має правового значення для застосування відповідних норм права до спірних правовідносин.
З точки зору кількості доказів, які представник позивача надав суду в обґрунтування своєї правової позиції, дана справа також не характеризується надмірною складністю. Так, представником позивача в обґрунтування позовних вимог фактично надано чотири докази - договір позики, розписку, договір застави транспортного засобу та сформовану представником позивача довідку про курс валют.
Суд також ураховує, що представник позивача приймав участь в судових засіданнях у режимі відеоконференції, тобто не витрачав час та грошові кошти на прибуття до суду.
Ураховуючи вищенаведене та позицію представників сторін, суд приходить до висновку, що витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. відповідатимуть вимогам розумності, пропорційності і обґрунтованості, та зменшує розмір витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, до вказаної суми.
Керуючись ст. 142, 255, 258-260, 353-354 ЦПК України
Провадження у цивільній справі за позовом адвоката Жекало Ігоря Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - закрити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) понесені останнім судові витрати у розмірі 15000,00 грн.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Д.А. Крівцов