Є.у.н.с.512/879/24
Провадження №2/512/324/24
с-ще Саврань
"11" листопада 2024 р.
про залишення позовної заяви без руху
Суддя Савранського районного суду Одеської області Брюховецький О.Ю. розглянувши можливість відкриття провадження у справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні і володінні земельною ділянкою.
06.11.2024 до суду надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні і володінні земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому вказану справу.
Позивачка, вказала, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав Індексний номер витягу: 363384510 Дата, час формування: 26.01.2024 12:26:10є власником земельної ділянки кадастровий номер 5124355100:02:003:0546 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав. Індексний номер витягу: 346700315 Дата, час формування: 15.09.2023 11:39:11 розташований будинок який є власністю позивача та в якому вона проживає. Суміжним землекористувачем земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_1 є відповідач. Вказана обставина відповідно до 4.4 ст. 82 ЦПК України підтверджується постановою Одеського апеляційного суду від 18.01.2023р. по справі № 512/861/15-ц.
Відповідно до Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 08.10.2024 вбачається, що на земельній ділянці позивача знаходяться споруди (паркан та інше) відповідача, у зв?язку з чим межові знаки в точках контуру земельної ділянки позивача N? 1, 2, 3 встановити не має змоги, так як вони знаходяться за парканом сусідньої земельної ділянки відповідача.
У добровільному порядку відповідач не бажає звільнити земельну ділянку позивача від своїх паркану та інших споруд, що у свою чергу перешкоджає позивачу в праві володіння та користування своєю власністю - вищевказаною земельною ділянкою.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За правилами, передбаченими статтями 5, 11, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Крім того, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлених законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Як вбачається із поданих матеріалів справи суду, позивачем ОСОБА_1 не долучено доказів та відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору.
Позивач зазначає, що спір виник стосовно меж в натурі на місцевості земельних ділянок.
Очевидно, що позивачу слід вжити заходи досудового врегулювання спору, що визначені діючим законодавством.
Статтею 106 Земельного кодексу України встановлено, що спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. Витрати на встановлення спільних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.
Межовими знаками можуть бути природні чи штучні споруди і рубежі (річки, струмки, канали, лісосмуги, рослинні смуги, дерева, стежки, рівчаки, стіни, паркани, огорожа, шляхові споруди, бетонні або металеві стовпи, плити, моноліти, камені, інші споруди і рубежі), що збігаються із межею земельної ділянки або спеціально встановлюються на ній. Межові знаки на водних об'єктах не встановлюються.
Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.
У разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними чи штучними лінійними спорудами, рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, рослинними смугами, шляхами, стежками, рівчаками, стінами, шляховими спорудами, парканами, огорожею, фасадами будівель, іншими лінійними спорудами, рубежами тощо) та раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися.
Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок.
Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані дотримуватися меж земельних ділянок.
Отже, обов'язки щодо визначення спільних меж покладено законом на власників та землекористувачів.
Зі змісту позовної заяви та акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання Державного агентства земельних ресурсів інспектора землевпорядника ОСОБА_3 від 08.12.2024, що міститься матеріалах справи, вбачається, що на земельній ділянці позивача знаходиться споруди (паркан та інше) відповідача, у зв'язку з чим межові знаки в точках контуру земельної ділянки позивача №1, 2, 3 встановити не має змоги, так як вони знаходяться за парканом сусідньої земельної ділянки відповідача.
Позивачкою не надано належних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 зверталася до власника суміжної земельної ділянки для врегулювання досудового спору та до відповідної земельної комісії органу місцевого самоврядування за адресою знаходження земельної ділянки.
Зокрема, позивачка надала копію постанови Одеського апеляційного суду від 18.01.2023 згідно якої у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.
Відповідно до положення статті 16 ЦПК України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Суд зауважує, що для ефективного судового захисту цивільного права або інтересу важливим також є обраний особою спосіб захисту, який має відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру незаконного посягання та бути ефективним. позивачем має бути обрано спосіб захисту у відповідності до статті 16 ЦК України, при цьому викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.
Таким чином, позивачу необхідно долучити до матеріалів справи всі докази, які підтверджують викладені ним в позові обставини щодо наявності між ним та відповідачем земельного спору.
Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
У відповідності до пункту 4 частиною 5 статті 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Судом враховується, що мета процесуального механізму витребування доказів є допомогти сторонам в отриманні доказів, які вони не можуть одержати самостійно, що підтверджується обов'язком особи, яка заявляє клопотання про витребування доказів, долучити до нього відомості про неможливість отримання таких доказів особисто.
При цьому Європейський суд зауважив, що національні суди, застосовуючи процесуальні норми, повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Крім того, позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, а саме, не містить повні анкетні дані відповідача ОСОБА_2 (число, місяць, рік народження) та адреси електронної пошти позивача та відповідача, як учасників справи, або підтвердження про їх відсутність, чи необізнаність позивача про їх наявність з огляду на те, що у поданій до суду позовній заяві вказана інформація взагалі відсутня (п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України).
Зазначене не дає підстав суду зробити висновок про належне оформлення позовної заяви у відповідності до статей 175, 177 ЦПК України.
Так, для усунення недоліків позовної заяви позивачу слід надати позовну заяву та її копію, оформлену з дотриманням вимог пункту 2 частини 3 статті 175 ЦПК України, із зазначенням, адреси електронної пошти або підтвердження про її відсутність, чи необізнаність позивача про їх наявність.
Згідно частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Зважаючи на зазначені недоліки позовної заяви, суд вважає за необхідне залишити її без руху, надавши позивачці строк для усунення недоліків.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
На підставі вищевикладеного, цивільний позов позивача ОСОБА_1 , необхідно залишити без руху і надати їй строк для усунення вищевказаних недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 175-177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні і володінні земельною ділянкою - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, для усунення зазначених недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі, якщо він у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 175 ЦПК України, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
У разі невиконання ухвали суду, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернена.
Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя: О.Ю. Брюховецький