вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" жовтня 2024 р. Справа№ 910/3533/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Остапенка О.М.
Полякова Б.М.
Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.
За участю учасників справи та їх представників:
від ФГВФО: Гуленко Ю.М. - за довіреністю № 60-15472/23 від 25.12.2023;
від ОСОБА_1 : Бабенко Ю.В. - за ордером серії АР № 1192835 від 14.08.2024
та арбітражний керуючий Карасюк О.В. - за посвідченням № 1894 від 01.02.2018.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24 (суддя Яковенко А.В., повний текст ухвали складено та підписано - 26.07.2024)
за заявою ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24 (суддя Яковенко А.В., повний текст ухвали складено та підписано - 26.07.2024) закрито провадження у справі № 910/3533/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; вимоги конкурсних кредиторів (Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами (наказ Господарського суду Полтавської області від 25.06.2024 по справі № 917/1920/21) визнано такими, що не підлягають виконанню; дію мораторію припинено; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича.
Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст.ст. 1, 45, 47, 90, 120, 122 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) та мотивоване тим, що у даній справі ні на момент проведення попереднього засідання, ні на момент проведення підсумкового засідання жодних кредиторських вимог за заявою ОСОБА_1 не висунуто, а відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись, зокрема, із вищевказаною ухвалою, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 і ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права; неповним встановленням всіх обставин справи та не наданням належної оцінки наявним у справі доказам.
На переконання скаржника, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є учасником справи № 910/3533/24 та його статус учасника справи про банкрутство було схвалено за наслідком постановлення ухвали про відкриття провадження від 29.04.2024.
Разом з тим, з іншої сторони, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24 було відмовлено в задоволенні клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо оголошення перерви в судовому засіданні та надання додаткової можливості ознайомитися з матеріалами справи, з посиланням на те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є учасником справи.
Відтак, на думку скаржника, має місце очевидна суперечність правової позиції, яка спричинена судом першої інстанції, що призвела до порушення прав та інтересів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Крім того, ухвала Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/3533/24, якою призначено розгляд справи на 24.07.2024 надійшла скаржнику менш ніж за три дні до судового засідання, що є порушенням ч. 4 ст. 120 ГПК України.
Як наслідок, порушення судом обов?язку своєчасного надіслання ухвали суду про відкриття провадження, призвело до того, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не зміг вчасно взяти участь у справі та подати заяву з кредиторськими вимогами до боржника.
Також скаржник зазначає, що оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 було опубліковано 06.05.2024 на сайті Верховного Суду, а отже останній день на подання кредиторських вимог завершувався 05.06.2024.
При цьому, повний текст рішення Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у справі № 917/1920/21 було складено та підписано лише 06.06.2024, тобто Фонд гарантування вкладів фізичних осіб був позбавлений можливості своєчасно подати обґрунтовану заяву з кредиторськими вимогами до боржника.
До того ж, наказ Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1920/21, за яким визначено боржника ОСОБА_1 перед Фондом як кредитором, був виданий тільки 25.06.2024, тобто значно пізніше, ніж відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника у справі № 910/3533/24.
Поміж іншого, на переконання скаржника, задоволення клопотання Фонду про оголошення перерви та надання тижневого строку для подання кредиторської вимоги до боржника, жодним чином не порушувало прав учасників справи на розумний строк розгляду заяви та не призвело б до значного затягування розгляду справи в цілому.
Отже, скаржник зазначає, що в частині відмови у задоволенні клопотання Фонду про оголошення перерви та надання ознайомлення з матеріалами справи, судом першої інстанції проявлено надмірний формалізм та безпідставне застосування ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
08.10.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останній просить суд, відмовити у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: ОСОБА_2., Поляков Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі № 910/3533/24 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3533/24 за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
29.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/3533/24.
Слід зазначити, що головуючий суддя (суддя - доповідач) Отрюх Б.В. перебував у відпустці з 02.09.2024 по 22.09.2024 (включно).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 у справі № 910/3533/24, поміж іншого, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3533/24 за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24; розгляд апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24 призначено на 23.10.2024.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3757/24 від 21.10.2024 у зв'язку із ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 08.10.2024 про звільнення у відставку судді ОСОБА_2 , призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3533/24.
У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 910/3533/24 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.
Явка представників учасників справи
23.10.2024 у судове засідання з'явилися представники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 та арбітражний керуючий Карасюк Олександр Володимирович.
Заяви/клопотання заявлені учасниками справи
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судовому засіданні 23.10.2024 заявив усне клопотання про об'єднання апеляційної скарги в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24 та в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/3533/24 в одне апеляційне провадження, оскільки скаржником подано одну апеляційну скаргу на вказані судові рішення.
Головуючим суддею (суддею-доповідачем) у судовому засіданні 23.10.2024 на обговорення ставиться питання про можливість задоволення вищевказаного усного клопотання представника скаржника.
У судовому засіданні 23.10.2024 представник ОСОБА_1 та арбітражний керуючий Карасюк Олександр Володимирович заперечували щодо об'єднання в одне апеляційне провадження розгляду апеляційної скарги в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24 та в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/3533/24, так як Фондом гарантування вкладів фізичних осіб оскаржуються різні процесуальні документи.
За наслідками розгляду зазначеного вище клопотання, постановлено ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 910/3533/24, якою відмовлено у задоволенні усного клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про об'єднання апеляційної скарги в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24 та в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/3533/24 в одне апеляційне провадження.
Позиції учасників справи
23.10.2024 у судовому засіданні представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні 23.10.2024 заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24, оскільки скаржник не є учасником даної справи.
У судовому засіданні 23.10.2024 арбітражний керуючий Карасюк Олександр Володимирович заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24 - без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/3533/24 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення № 73130 від 06.05.2024 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича; заборонено фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати майно.
30.05.2024 до Господарського суду міста Києва від керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карасюка О.В. надійшов звіт про результати проведеної інвентаризації майна боржника.
Також, 30.05.2024 Господарського суду міста Києва від керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карасюка О.В. надійшов звіт про результати розгляду вимог кредиторів.
28.06.2024 до Господарського суду міста Києва від керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карасюка О.В. надійшов звіт про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника.
02.07.2024 до Господарського суду міста Києва від керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карасюка О.В. надійшов поточний звіт.
02.07.2024 до Господарського суду міста Києва від керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карасюка О.В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/3533/24, поміж іншого, відмовлено керуючому реструктуризацією арбітражному керуючому Карасюку О.В. у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; зобов'язано керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_1. письмово повідомити кредитора (зазначеного боржником у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) щодо правових наслідків неподання ним у порушення вимог частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з грошовими вимогами до боржника.
19.07.2024 до Господарського суду міста Києва від керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карасюка О.В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
24.07.2024 до Господарського суду міста Києва від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні та надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.
За наслідками розгляду клопотання керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Карасюка О.В. про закриття провадження у справі, а також клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про оголошення перерви в судовому засіданні та надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вирішуючи питання щодо наявності у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб права на апеляційне оскарження, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
За змістом ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Пунктом 9 частини 3 статті 2 ГПК України передбачено, що одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Приписами ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
В силу ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У відповідності до ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи.
Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов'язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі «Белле проти Франції" («Bellet v. France», заява №13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права». Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Нормами ч. 1 ст. 17 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Процесуальним законом виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Аналіз наведених норм свідчить, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
В силу ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону про банкрутство.
Частиною 6 статті 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом про банкрутство (ч. 5 ст. 41 ГПК України).
Судом враховується, що з 21.10.2019 введено в дію КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.
Згідно з п. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Суб'єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254, 255 ГПК України.
У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК України, ані в Законі про банкрутство (до 21.10.2019), КУзПБ (з 21.10.2019), однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14.
Така позиція згодом підтримана Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.
За змістом ст. 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
Цією статтею КУзПБ визначено, що сторонами у справі про (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
В силу приписів згаданої статті КУзПБ кредитор - кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається ст. 45 КУзПБ.
У відповідності до ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують (пункт 56.8 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).
Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому Законом порядку (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).
У світлі наведеного суд звертається до висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду викладеного у пункті 56.16 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, згідно з яким лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 ГПК України).
Тобто, лише за сукупністю встановлених Законом про банкрутство та КУзПБ дій (пред'явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв'язку з позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.
З'ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, суд апеляційної інстанції виходить з того, що законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення.
У справах про банкрутство, особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов'язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення.
Разом з тим, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, станом на дату подання апеляційної скарги та її розгляду судом апеляційної інстанції Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не звертався до суду із заявою про визнання його грошових вимог до боржника, відповідні вимоги судом першої інстанції не розглядались та не визнавались, як наслідок до реєстру вимог кредиторів боржника не включались.
При цьому, слід зазначити, що особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на такі судові рішення, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. Однак на відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов'язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб'єкта апеляційного оскарження (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 911/2635/17).
У даному випадку, місцевий господарський суд в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали надав оцінку доводам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зазначив про відмову у задоволенні клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні та надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.
До того ж, резолютивна частина ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24 також містить висновок щодо вимог конкурсних кредиторів (Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), які не були заявлені в установлений КУзПБ строк.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має право на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ОСОБА_1, а також арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/3533/24, зокрема, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 120 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Нормами ч. 1 ст. 122 КУзПБ передбачено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство юридичних осіб визначено в статті 45 КУзПБ.
Згідно з ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Слід зазначити, що вказаними нормами КУзПБ встановлено саме обов'язок конкурсних кредиторів подати до господарського суду відповідні письмові заяви з вимогами до боржника у визначений законом строк. Разом з тим, хоч аналіз положень ч. 4 ст. 45 КУзПБ свідчить про право кредитора заявити відповідні вимоги і після закінчення строку, встановленого для їх подання (що не впливатиме на характер та черговість таких вимог та матиме значення лише щодо права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів), однак, таке право не може звільнити кредитора від правових наслідків недотримання ним вказаного обов'язку щодо подання письмової заяви з вимогами до боржника у відповідний строк.
Такими правовими наслідками є закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі п. 6 ч. 1 ст. 90 КУзПБ (у разі, якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог) та визначена ч. 4 ст. 90 КУзПБ можливість визнання погашеними вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, а виконавчих документів за відповідними вимогами такими, що не підлягають виконанню.
Протилежний підхід, а саме неподання конкурсними кредиторами відповідних заяв з грошовими вимогами до боржника у визначений законом строк нівелює зобов'язальний характер порядку виявлення кредиторів та унеможливлює здійснення подальшої процедури неплатоспроможності фізичної особи, оскільки одним із наслідків відсутності кредиторів боржника є неможливість організації і проведення зборів кредиторів, до основних завдань яких у процедурі реструктуризації боргів боржника віднесено розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про його схвалення.
Разом з тим, порядок проведення попереднього засідання суду у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначений ст. 122 КУзПБ.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 122 КУзПБ попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання суду зобов'язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.
За змістом ч. 4 ст. 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:
1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;
2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Аналіз наведених вище мотивів та приписів ст.ст. 45, 90, 120, 122 КУзПБ дає підстави для висновку про відсутність підстав у господарського суду для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у попередньому засіданні, попри неподання конкурсними кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника станом на дату проведення такого засідання, у тому числі й у межах визначеного частиною першою статті 45 цього Кодексу строку.
Водночас, у випадку, якщо після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність конкурсними кредиторами не подано до попереднього засідання заяв з грошовими вимогами до боржника, господарський суд за результатами такого засідання повинен постановити ухвалу, якою:
1) керуючись принципом судового контролю у справах про банкрутство та з урахуванням ролі арбітражного керуючого у цій категорії справ (наділеного нормами КУзПБ відповідними повноваженнями щодо взаємодії з кредиторами боржника), зобов'язати керуючого реструктуризацією боргів боржника письмово повідомити кредиторів (зазначених боржником у заяві про відкриття провадження у справі та заборгованість перед якими стала підставою для відкриття судом такого провадження) щодо правових наслідків неподання ними у порушення вимог ч. 1 ст. 45 КУзПБ заяв з грошовими вимогами до боржника;
2) призначити відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 122 КУзПБ судове засідання для вирішення питання про перехід до наступної судової процедури (процедури погашення боргів) чи про закриття провадження у справі.
Отже, відсутність заявлених у визначений законом строк вимог конкурсних кредиторів не є підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника у попередньому засіданні суду, оскільки не спростовує наявність ознак неплатоспроможності такої особи чи загрози її неплатоспроможності, підтверджених відповідними доказами.
До того ж, у випадку не подання конкурсними кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника, однак підтвердження заборгованості відповідними доказами (що стало підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи), господарський суд за результатами попереднього засідання постановляє ухвалу, якою (1) зобов'язує керуючого реструктуризацією боргів боржника письмово повідомити кредиторів щодо правових наслідків не подання ними у порушення вимог ч. 1 ст. 45 КУзПБ заяв з грошовими вимогами до боржника та (2) призначає судове засідання для вирішення питання про перехід до наступної судової процедури (процедури погашення боргів) чи про закриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 921/39/21.
Необхідно вказати, що у попередньому засіданні, яке відбулось 08.07.2024, місцевим господарським судом встановлено, що заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 до суду, в порядку, визначеному КУзПБ, не надходили.
При цьому, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення № 73130 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 було оприлюднено 06.05.2024.
Так, з матеріалів справи вбачається, що керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Карасюком О.В. двічі було повідомлено кредитора, якого зазначив боржник у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про наслідки неподання заяви з конкурсними вимогами до боржника ОСОБА_1 , що підтверджується доказами направлення повідомлення № 02-01/65-34 від 01.07.2024 засобами поштового зв'язку 01.07.2024 (отриманого Фондом 04.07.2024 відповідно до поштового відправлення 0100100033474) та доказами направлення повідомлення № 02-01/65-36 від 17.07.2024 засобами поштового зв'язку 17.07.2024 (отриманого Фондом 22.07.2024).
Крім того, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб була надіслана копія ухвали Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/3533/24.
Також судом враховано обов'язок кредиторів, передбачений ст. 45 КУзПБ, заявити свої вимоги протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство, яке у даній справі було оприлюднене 06.05.2024.
За змістом п. 8 ч. 1 ст. 90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі якщо до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за його заявою не висунуто вимог.
Разом з тим, у даній справі ні на момент проведення попереднього засідання, ні на момент проведення підсумкового засідання жодних кредиторських вимог за заявою ОСОБА_1 не висунуто.
Стосовно клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, поданого до суду першої інстанції 24.07.2024 та зареєстрованого канцелярією суду о 12:15 год. про оголошення перерви у судовому засіданні та надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, слід вказати таке.
На обгрунтування підстав відкладення судового засідання, Фонд гарантування вкладів зазначає, що останньому необхідний час для подання заяви з грошовими вимогами до боржника (орієнтовно 7 робочих днів) та повідомляє суд, що тільки 22.07.2024 на адресу Фонду від керуючого реструктуризацією надійшло повідомлення від 17.07.2024 щодо правових наслідків неподання з кредиторськими вимогами.
Проте, такі твердження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, оскільки як уже було зазначено вище, керуючий реструктуризацією боржника арбітражний керуючий Карасюк О.В. листом від 01.07.2024 № 02-01/65-34 (номер поштового відправлення 01001 00033474) повідомив Фонд гарантування вкладів фізичних осіб щодо правових наслідків неподання заяви з кредиторськими вимогами, який згідно з відомостями з веб-сайту АТ «Укрпошта» був отриманий Фондом 04.07.2024 та листом від 17.07.2024 № 02-01/65-37 (отримано Фондом 22.07.2024).
Отже, у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було достатньо часу для сформування своїх грошових вимог до боржника (з моменту отримання першого листа керуючого реструктуризацією 04.07.2024 до 24.07.2024 - судового засідання).
До того ж, необхідно вказати, що обов'язок здійснювати аналіз даних щодо своїх контрагентів на предмет перебування їх у судових процедурах банкрутства, в тому числі і на підставі відомостей, що містяться на офіційному веб-порталі судової влади України, доступ до якого є вільним та безоплатним, лежить саме на кредиторові, а тому не вчинення ним заходів щодо звернення до суду із заявою з кредиторськими вимогами протягом всієї судової процедури банкрутства боржника до закриття провадження у справі породжує для кредитора відповідні негативні наслідки у вигляді визнання його вимог погашеними.
Стосовно вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ознайомлення з матеріалами справи, слід зазначити наступне.
Основною метою конкурсного процесу та процедури банкрутства є рівномірне і справедливе задоволення вимог кредиторів, саме тому правове регулювання статусу кредиторів у справах про банкрутство є одним із ключових питань цього процесу, адже, з одного боку, відкриття та провадження у справі про банкрутство впливає на права, інтереси, діяльність кредиторів та їх фінансовий стан, а з іншого - від волі кредиторів залежить і доля боржника.
Правовий статус кредитора як учасника справи про банкрутство має переважно комплексний характер та обов'язково включає в себе і матеріальну, і процесуальну складові. Матеріальні відносини між боржником і кредитором у праві неспроможності обов'язково повинні трансформуватися у процесуальні, інакше після порушення провадження у справі про банкрутство матеріальні відносини не зможуть бути реалізовані.
Саме від того, яким чином визначено статус кредиторів у справі про банкрутство, якими правами та обов'язками вони наділені і чи ефективно використовують їх, залежить досягнення основної мети конкурсного провадження - задоволення/погашення вимог кредиторів.
Склад учасників у справі про банкрутство та їх термінологічне визначення наведено у ст. 1 КУзПБ.
Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається ст. 45 КУзПБ.
В силу ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому Законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13.
Особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 01/1494 (14-01/1494).
Законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т.ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.
Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 913/444/18).
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як учасника провадження у справі про банкрутство.
Отже, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.
Лише після вчинення всіх передбачених ст. 45 КУзПБ дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (ч. 6 ст. 45, ст. 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, ст. 44 ГПК України).
З огляду на вищевикладене та враховуючи приписи ст.ст. 1, 45, 47 КУзПБ, лише за сукупністю встановлених Кодексом України з процедур банкрутства дій (пред'явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв'язку з позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.
При цьому, законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство та неплатоспроможність, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника.
Так, у справах про банкрутство та неплатоспроможність особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі з відповідними правами та обов'язками, лише після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство та неплатоспроможність, розгляду такої заяви судом та визнання заявлених вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення.
Відтак, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб позбавлений права на ознайомлення з матеріалами справи до набуття статусу кредитора у справі.
За таких обставин, подане Фондом клопотання про відкладення судового засідання фактично спрямоване на затягування судового процесу та розцінено судом як зловживання процесуальними правами.
Нормами ч. 4 ст. 90 КУзПБ визначено, що у випадках, передбачених пунктами 5-8 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Таким чином, всі виконавчі документи за вимогами, які виникли до 29.04.2024 (дата відкриття провадження у справі про неплатоспроможність), визнаються такими, що не підлягають виконанню.
Із заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вбачається, що підставою вимог зазначеного кредитора є постанова Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у справі № 917/1920/21. На виконання даного судового рішення видано наказ Господарського суду Полтавської області № 917/1920/21 від 25.06.2024, копія якого додана до клопотання керуючого реструктуризацією про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
З огляду на те, що наказ Господарського суду Полтавської області від 25.06.2024 № 917/1920/21 видано за вимогами, які виникли до 29.04.2024, то такий наказ повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи наведене вище, місцевий господарський суд належним чином оцінивши матеріали справи дійшов вірного висновку про задоволення клопотання керуючого реструктуризацією щодо закриття провадження у справі та визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
До того ж, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Приписами статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24 підлягає залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, судом покладається на скаржника.
Інші процесуальні дії суду апеляційної інстанції
Частиною 1 статті 246 ГПК України передбачено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Так, суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи дійшов висновку про постановлення окремої ухвали відносно Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки встановлені у даній справі обставини свідчать про наявність недоліків в роботі відповідальних працівників останнього та про які має бути повідомлено Фонд з метою вжиття відповідних організаційно-правових заходів.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/3533/24 залишити без змін.
3. Справу № 910/3533/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постановити окрему ухвалу відносно Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано - 12.11.2024.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді О.М. Остапенко
Б.М. Поляков