вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" листопада 2024 р. Справа№ 910/6254/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Полякова Б.М.
суддів: Отрюха Б.В.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Дюкарєвої І.М.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2024
у справі № 910/6254/24 (суддя Стасюк С.В.)
за заявою ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 04.11.2024
Заявник звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом надання до суду: декларації про майновий стан по квітень 2024 року; доказів сплатити авансування винагороди арбітражному керуючому у розмірі 45 420,00 грн; плану реструктуризації, який повинен відповідати вимогам ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність із доданими до неї документами повернути без розгляду.
Ключовим мотивом ухвали є:
- заявником не подано суду доказів усунення недоліків, встановлених в ухвалі суду від 27.05.2024 в частині подання доказів авансування винагороди арбітражному керуючому у розмірі 45 420,00 грн та плану реструктуризації, який відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 скасувати.
Ключовими аргументами скарги є:
- наданий план реструктуризації відповідав повністю вимогам передбаченим КзПБ, крім того, форма плану - відповідала затвердженій формі міністерством юстиції, а тому спроби оцінити суть плану, який в подальшому може бути змінений (так само як є право позивачів та відповідачів в рамках справ в цивільному, адміністративному, господарському процесі змінювати свою позицію, позовні вимоги, тощо);
- заявником не надано доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією, втім, долучено договір про безоплатне надання послуг арбітражним керуючим у справі щодо неплатоспроможності від 24.01.2024, укладений між ним та арбітражним керуючим Харитонюком Є.В.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи, справа № 910/6254/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді Остапенко О.М., Отрюх Б.В. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов'язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.
Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6254/24, відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
На виконання ухвали від 15.07.2024 з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/6254/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/6254/24, розгляд справи призначено на 07.10.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 розгляд справи №910/6254/24 відкладено на 04.11.2024. Визнано явку ОСОБА_1 обов'язковою.
В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою від 27.05.2024 ОСОБА_1 було зобов'язано усунути недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом надання до суду: декларації про майновий стан по квітень 2024 року; доказів сплатити авансування винагороди арбітражному керуючому у розмірі 45 420,00 грн; плану реструктуризації, який повинен відповідати вимогам ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства.
Надалі місцевий суд ухвалою від 17.06.2024 повернув без розгляду заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, оскільки заявником не подано суду доказів усунення недоліків, встановлених в ухвалі суду від 27.05.2024 в частині подання доказів авансування винагороди арбітражному керуючому у розмірі 45 420,00 грн та плану реструктуризації, який відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.
Частиною 1 статті 38 КзПБ передбачено, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство підлягає поверненню протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків заяви. Статтею 174 ГПК України визначено, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Відповідно до ч. 6 ст. 174 ГПК України, питання про повернення позовної заяви суд вирішує протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Усуваючи недоліки визначені в ухвалі суду від 27.05.2024 заявником до поданої заяви повторно долучено заяву арбітражного керуючого про участь у справі до завершення процедури та договір про безоплатне надання послуг арбітражним керуючим.
Заявником не надано доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією, втім, долучено договір про безоплатне надання послуг арбітражним керуючим у справі щодо неплатоспроможності від 24.01.2024, укладений між ним та арбітражним керуючим Харитонюком Є.В.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Обов'язок боржника авансувати вищенаведену винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою частиною 3 статті 116 зазначеного Кодексу. При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №910/2629/20, від 23.11.2020 у справі №922/1734/20, від 19.11.2020 у справі №927/203/20, від 17.02.2021 у справі №927/166/20).
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено у 2024 році місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3 028,00 грн.
Отже, станом на дату звернення заявника із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність розмір авансування винагороди керуючому реструктуризацією повинен становити 45 420,00 грн ((3 028,00 грн. прожитковий мінімум для працездатних осіб, станом на дату звернення із заявою х 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 3 місяці виконання повноважень керуючим реструктуризацією).
Так, пунктом 16 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/726/20 від 19.11.2020 було зроблено висновок, що: "37. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи." (п. 37 постанови).
Вказана правова позиція касаційного суду, допускає можливість мирного врегулювання між Боржником та арбітражним керуючим питання авансування грошової винагороди, однак ставить таку можливість у залежність від наявності у Боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховний Суд зазначає, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів.
Вказані положення КзПБ та судова практика передбачають оцінку на належність наданої суду угоди між боржником та арбітражним керуючим з іншими матеріалами справи як можливості прийняття альтернативного виконання обов'язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого, а не автоматичне її застосування.
Як вбачається з матеріалів справи, наданий до суду договір (п. 3.1.) містить положення, що оплата послуг керуючого реструктуризацією становить 00 000,00 грн починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією, або припинення повноважень арбітражного керуючого в результаті затвердження плату реструктуризації чи закриття справи в результаті закінчення процедури списання боргів.
Колегія суддів зауважує, що п. 16 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення", на який здійснюється посилання боржником, також встановлено гарантування виплати винагороди арбітражному керуючому за виконання покладених на нього обов'язків на умовах, визначених угодою, тоді як нормами КзПБ не передбачено можливості безоплатного надання послуг арбітражним керуючим.
З огляду на зазначене, місцевий суд правильно не прийняв вищезазначений договір, як належний доказ альтернативного виконання обов'язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого.
Крім того колегія суддів зауважує, що арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі.
Таким чином, у разі непризначення арбітражного керуючого, з яким підписано договір, або його відсторонення судом, фактично призведе до того, що призначеному/новопризначеному судом арбітражному керуючому у разі відсутності авансованої боржником винагороди не буде гарантовано оплату праці.
Також, колегія зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 28 КзПБ розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі, які є заінтересованими особами у цій справі. На думку колегії, укладення договору про фактично безоплатне надання послуг між боржником та арбітражним керуючим може сприяти неналежному виконанню обов'язків останнім, оскільки арбітражний керуючий може бути зацікавлений в однобічному розгляді справи, нехтуючи законними очікуваннями кредиторів щодо повернення боргу.
Щодо наданого заявником уточненого плану реструктуризації боргів боржника колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника, а не по суті списання заборгованості.
Як було правильно встановлено місцевим судом, відповідно до умов уточненого плану реструктуризації передбачено, що сума, яка буде спрямована на погашення заборгованості становитиме 500,00 грн на місяць (за рахунок допомоги третіх осіб), при задекларованій заборгованості в 1 094 533, 90 грн. Натомість, прощенню (списанню) підлягатимуть 1 064 533, 90 грн - 97%, тобто, фактично передбачається списання заборгованості, а не відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань.
У силу частини першої статті 124 КзПБ план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
У свою чергу, розроблення проекту плану реструктуризації має відбуватися відповідно до вимог статті 124 КзПБ, зокрема у відповідності до вимог закону щодо форми і змісту проекту плану, що дасть змогу розгляду такого плану реструктуризації зборами кредиторів, можливості прийняття рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Таким чином, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду № 925/473/20 від 25.08.2021 року.
Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника, а не по суті списання заборгованості.
В той час, як було зазначено вище, уточнений план реструктуризації, фактично передбачається списання заборгованості, а не відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань.
Відтак, місцевим судом правильно встановлено, що заявником не подано суду доказів усунення недоліків, встановлених в ухвалі суду від 27.05.2024 в частині подання доказів авансування винагороди арбітражному керуючому у розмірі 45 420,00 грн та плану реструктуризації, який відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства.
Враховуючи наведе вище, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що наданий план реструктуризації повністю відповідав вимогам, передбаченим КзПБ, та договір про безоплатне надання послуг арбітражним керуючим у справі щодо неплатоспроможності від 24.01.2024, укладений між ним та арбітражним керуючим Харитонюком Є.В., є доказам авансування винагороди арбітражному керуючому.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 2, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/6254/24 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/6254/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу №910/6254/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст складено 12.11.2024.
Головуючий суддя Б.М. Поляков
Судді Б.В. Отрюх
О.М. Остапенко