вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" жовтня 2024 р. Справа№ 910/7737/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Реуцька Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Сорокопуд І.В. (ордер серія ВЕ №1129136), Слободяник О.П. (ордер ВЕ №1125443)
від відповідача: не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2024
у справі №910/7737/24 (суддя Оксана Марченко)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"
до акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 177 628, 56 грн,-
У червні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» 177 628,56 грн, у тому числі з ПДВ, безпідставно отриманих з особового рахунку 8211375, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу.
Позов обґрунтовано тим, що за результатом проведеної перевірки розрахунків Службою залізничного транспорту позивачем виявлено, що відповідачем безпідставно отримано 177 628,56 грн з ПДВ з особового рахунку 8211375, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.08.2024 позовні вимоги ТОВ Сільськогосподарського підприємства "Нібулон" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 177 628, 56 грн задоволено повністю. Стягнуто з акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" 177 628,56 грн. безпідставно отриманих коштів і 3 028,00 грн судового збору.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що збір за зберігання вантажу нараховано і списано з рахунку позивача без достатньої правової підстави (за відсутності передбачених договором підстав).
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2024 по справі №910/7737/24, ухвалити нове рішення по справі, яким в задоволенні позову відмовити, судові витрати зі сплати судового збору покласти на товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон".
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що:
1) суд неправильно застосував статтю 1212 Цивільного кодексу України, оскільки справа стосується виконання умов договору перевезення.
2) позивачем підписані накопичувальні картки без зауважень, що дозволило залізниці списати кошти, внаслідок чого пізніше подання позову про повернення коштів вказує на суперечливу поведінку позивача.
3) позивач пропустив спеціальний строк позовної давності.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2024 апеляційну скаргу у справі №910/7737/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 витребувано у господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7737/24. Відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділуГосподарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2024 у справі №910/7737/24 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
26.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7737/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 у справі №910/7737/24. Справу №910/7737/24 призначено до розгляду на 29.10.2024.
07.10.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який мотивовано тим, що:
1) накопичення вагонів відбувалося в рамках договірних відносин, що виключає матеріальну відповідальність, оскільки не було вини відправника.
2) викладені в постановах Верховного Суду у справах справі №915/305/22 та №915/5/23 висновки свідчать про неправомірность нарахувань за зберігання вантажу в період накопичення вагонів.
У судове засідання 29.10.2024 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд повідомив, хоча про час та місце справи сторони повідомлялись належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів на офіційну електронну адресу сторін в підсистемі "Електронний суд", що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа (а.с.108-110)
Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового ухвалу на офіційну електронну адресу особи.
Частинами 5 та 7 ст. 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
А тому, колегія суддів, зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача у судовому засіданні 29.10.2024.
Представник позивача, у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.06.2020 товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (вантажовласник/ вантажовідправник/вантажоодержувач/платник) і Залізницею (перевізник) укладено договір (а.с.19-54), за умовами п.1.1 якого предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за такі послуги; у розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) вагона перевізника не є орендною платою.
Відповідно до п. 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
У п. 2.1. визначено, що замовник зобов'язаний:
- сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за Договором з сум внесеної передплати за кодом платника; самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі чинних тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (пп.2.1.4);
- відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема, з таких причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; неподання до накладної документів, необхідних для використання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини; оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (підпункт 2.1.5 пункту 2.1 договору);
- у строки, встановлені розділом 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості; підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а; у випадку оформлення вказаних документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня такої його вимоги (підпункт 2.1.7 пункту 2.1 Договору);
Пунктом 2.3 передбачено, що перевізник зобов'язаний:
- відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача; надані коди зазначаються перевізником в інформаційному повідомленні про укладення Договору в порядку, визначеному в пункті 1.9 Договору (пп. 2.3.3);
- вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу і надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі; паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами, встановленими в додатку 1-1 до Договору через станцію або через один з підрозділів Філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» Залізниці, що вказано у такому зверненні замовника; у разі оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно (пп. 2.3.4);
Також, згідно з п. 3.4 договору замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами відповідача).
Відповідно до пунктів 4.1 і 4.2 договору розрахунки за договором здійснюються через Філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» Залізниці. Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розділі 14 договору. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особистий рахунок замовника.
За змістом п. 4.4 договору по мірі виконання перевезень та надання послуг перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень тощо; пені.
Згідно з п. 4.9 договору щодобово, упродовж періоду виконання Договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу.
Відповідно до п. 4.9 договору у разі випадку незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розділі 7 договору адресу; у випадку виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми зараховується на особовий рахунок замовника як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством.
У випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору (п. 13.1 договору).
Позивачу присвоєно коди: відправника/одержувача - 8496; платника 8211375 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.
Відповідно до пункту 1 Додатку 1-4 (а.с.36) перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами (маршрутами) на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає перебування вагонів з вантажем на певний час на коліях загального користування з метою формування маршрутного поїзда, на що Залізниця надала свою згоду шляхом укладання з позивачем спеціального Договору та розробила спеціальний тариф, що кореспондується предмету послуги (пункт 9.1 Додатку 1-4 а.с. 36).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідне перебування вагонів з вантажем під час накопичення вагонів для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг.
Згідно з пунктом 8 додатку 1-4 час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23. (а.с.36)
Умовами пункт 9 додатку 1-4 сторони погодили, що за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (пункт 9.1).
Відповідно до накладної від 19.10.2022 №41643065 (а.с.13) позивачем передано до перевезення маршрутний потяг №101952 (пункти 7, 29 накладної) з додатком - відомість вагонів ідентифікація відправки від 19.10.2022 №41643065 в кількості 50 вагонів (пшениця насипом).
Згідно з пунктом 10 додатку 1-4 нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.
Відповідачем сформовано відомості плати за користування вагонами: №17100549 на 40 318 грн без ПДВ (а.с.59), №17100545 на 38 764,20 грн без ПДВ (а.с.39 зворот), №17100546 на 38 764,20 грн без ПДВ (а.с.60), №17100547 на 32 303,50 грн без ПДВ (а.с.60 зворот), №17100548 на 28 459,80 грн без ПДВ (а.с.61), №17100550 на 23 553 грн без ПДВ (а.с.61 зворот), №17100551 на 15 783,90 грн без ПДВ (а.с.62), №17100552 на 9 813,50 грн без ПДВ. (а.с.62 зворот).
Відповідачем сформовано накопичувальні картки форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) від 20.10.2022 №20100863, за якою позивачу нараховано збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 148 023,80 грн без ПДВ, і від 20.10.2022 №20100864, за якої позивачу нараховано накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 22 900,41 грн без ПДВ. (а.с.11,12)
Згідно з випискою з особового рахунку позивача (8211375) від 20.10.2022 2023 з його рахунку списана оплата за накопичувальними картками від 20.10.2022 №20100863 збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 148 023,80 грн без ПДВ (177 628,56 грн з ПДВ) (а.с.11) і від 20.10.2022 №20100864 накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 22 900,41 грн без ПДВ (27 480,49 грн з ПДВ) (а.с.12).
За результатом проведеної перевірки розрахунків Службою залізничного транспорту позивача виявлено те, що Залізницею отримано 177 628,56 грн з ПДВ з особового рахунку 8211375, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу (Додаток 1-4) (а.с.17)
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно отримано 177 628,56 грн з ПДВ з особового рахунку 8211375 як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що збір за зберігання вантажу нараховано і списано з рахунку позивача без достатньої правової підстави (за відсутності передбачених договором підстав).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Стаття 908 ЦК України встановлює, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 ГК України).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про
залізничний транспорт» Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087 (далі Правила зберігання вантажів), збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами п. 9 Правил зберігання вантажів встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил зберігання вантажів, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил зберігання вантажів застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є «очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Колегія суддів зазначає про те, що укладений між сторонами договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком №1-4 до вказаного правочину, який є невід'ємною частиною останнього.
З урахуванням приписів додатку №1-4 до договору та положень самого Договору, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів, а відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
В свою чергу, зважаючи на умови додатку № 1-4 до договору (п. 8), в актах загальної форми ГУ-23 фіксується лише час перебування вагонів на коліях загального користування, за який сплачується відповідний тариф, визначений цим Додатком.
Так, відповідно до п. 9 додатку № 1-4, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1. додатку № 1-4).
Разом з цим, в період затримки вагонів з вини замовника (а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування (п. 9.2. додатку № 1-4). При цьому, обов'язковим елементом для застосування вказаного пункту є «затримка з вини замовника».
З наведеного вбачається, що п. 9 додатку № 1-4 розділяє такі поняття як «накопичення рухомого складу» та «затримку вагонів перевізника».
При цьому, правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 додатку № 1-4), що водночас є предметом окремої послуги.
Таким чином, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов додатку № 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої позивачем спеціальної послуги.
У постанові від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 Верховний Суд дійшов наступних висновків: «накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина ТОВ СП «НІБУЛОН». За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від АТ «Українська залізниця», а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях АТ «Українська залізниця» з метою формування маршрутного потягу».
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 09.04.2024 по справі № 915/5/23.
Отже, відповідач, як перевізник, надав позивачу, як замовнику, згідно умов Договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний» та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв'язку з чим, позивач має сплатити плату за користування власними вагонами перевізника та збір за накопичення вагонів на коліях загального користування. Інших платежів послуга накопичення вагонів не передбачає.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно нарахував та списав з позивача 177 628,56 грн з ПДВ збору за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу (додаток 1-4).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України).
Оскільки відповідачем 177 628,56 грн безпідставно списані з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного сторонами договору, на підставі пункту 9 Правил, які при такому списанні застосовані бути не можуть, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що то позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів окремо зауважує на тому, що відповідач проти правомірності заявлених позивачем вимог про стягнення коштів не заперечив ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції, фактично пославшись на пропуск позивачем спеціального строку позовної давності для даної вимоги, який встановлений ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України, ч.ч. 1-4 ст.315 ГК України та складає 15 місяців з дня настання події, яка стала підставою для пред'явлення позову, зазначивши, що такий строк сплив 08.03.2024, а позов подано 03.05.2024.
Відповідач просив про застосування строків позовної давності, встановлених статтями 134 і 136 Статуту та статтею 315 Господарського кодексу України з посиланням на постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 зі справи №910/11949/20, предметом спору у справі №910/11949/20 було стягнення з Залізниці штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Колегія суддів зазначає про те, що оскільки спірні грошові кошти фактично були списані не на виконання умов Договору, а відтак такий позов не може бути визнаний як такий, що випливає з перевезення, встановлені ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України, ч.ч. 1-4 ст.315 ГК України спеціальні строки позовної давності до таких вимог не застосовуються, позов поданий в порядку приписів ст. 1212 ЦК України до яких застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущений.
Окрім того, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє як необґрунтоване постання відповідача на пропуск строків позовної давності оскільки на день звернення позивача до суду з даним позовом останнім строк позовної давності пропущено не було.
Дослідивши матеріали наявні у справі, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дав належну оцінку доказам у справі та виніс законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищезазначене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, а тому погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 у справі №910/7737/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2024 у справі №910/7737/24 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2024 у справі №910/7737/24 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/7737/24 залишити повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 11.11.2024
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко