вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" листопада 2024 р. Справа№ 910/7224/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Коротун О.М.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Накоп'юк Я.В. (поза межами приміщення суду)
від відповідача: Тригуб О.О. (поза межами приміщення суду)
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 року
у справі №910/7224/24 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про зобов'язання Акціонерне товариство "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 20 621,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним нарахуванням відповідачем збору за зберігання при накопиченні вагонів у сумі 20621,76 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 року у справі №910/7224/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 року у справі №910/7224/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, скаржник вказав, що спір між сторонами виник внаслідок правомірності/неправомірності нарахування збору за зберігання на час накопичення вагонів.
З позовної заяви чітко вбачається, що підставою для звернення до суду є безпідставність нарахування збору за зберігання при накопиченні маршрутного поїзда, а тому суд першої інстанції помилково вважає, що Товариство оспорює факт списання з особового рахунку коштів.
Тобто, за твердженням представника скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що досудове врегулювання у даній категорії спорів є обов'язковим, а підписання документів без заперечення позбавляє Товариства права на належний захист своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав та законних інтересів.
Водночас, представник скаржника зауважив, що збір за зберігання не підлягає нарахуванню за час накопичення маршрутного поїзда.
Крім того, представник скаржника зауважив, що Товариство посилалось, зокрема на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 09.04.2024 року у справі №915/5/23 та від 01.02.2024 року у справі №915/305/22, які містять висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що у силу ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для врахування.
Враховуючи, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування збору за зберігання при накопиченні вагонів у сумі 20621,76 грн, то останні підлягають поверненню Товариству шляхом внесення змін до особового рахунку.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 року, справу №910/7224/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В.(головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 року у справі № 910/7224/24 залишено без руху.
Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду заяву докази на підтвердження повноважень Накоп'юк Я.В.
Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.
Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 року у справі № 910/7224/24 своєю ухвалою від 26.09.2024 року.
08.10.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 року у справі №910/7224/24 залишити без змін.
При цьому, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту неправомірного списання з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" збору за зберігання вантажу у вагонах в сумі 20621,76 грн.
При наданні послуги накопичення замовник (позивач) зобов'язаний оплатити разом із платою за накопичення, плату за користування вагонами, і збір за зберігання вантажу. Тому та обставина, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» сплачено платежі за накопичення та плату за користування вагонами, не звільняє його від сплати збору за зберігання.
Так, із наявних доказів, чітко вбачається вина позивача у затримці вагонів, адже завантаження відбувалося із порушенням строків, визначених договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії №Л/ДН-2/21/374/М/п від 16.11.2021 року, укладеного між залізницею та ПрАТ «Лановецьке ХПП», та договором №Л/ДН-3/22/13м/п про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 16.02.2022 року, укладеного між залізницею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт», умови яких Товариство з обмеженою від повільністю «Грейнсвард» зобов'язувався виконувати.
Разом з цим, за твердженням представника відповідача вказаний у апеляційній скарзі розмір витрат суперечить принципу співмірності з ціною позову. З огляду на обставини справи (предмет позову), господарська справа №910/7224/24 є малозначною, не являється складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат та зусиль.
10.10.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого скаржник, зокрема зазначив, що не може бути підставою для відмови у задоволенні позову Товариства лише сам факт відсутності заперечення на накопичувальній картці.
При цьому, представник скаржника зауважив, що умовами додатка 1-4 до договору та інших нормативно-правових актів не встановлено спеціальних умов для замовлення послуги з накопичення вагонів.
Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувається в межах договірних відносин (є предметом послуги за яку сплачується тариф), отже, не може кваліфікуватися як «матеріальна відповідальність» та не має такого елементу, як вина відправника.
Товариство, замовляючи послугу з накопичення рухомого складу для забезпечення групових відправок зі станції Ланівці та Олика, не допустило жодного порушення умов договору, додатків до нього, договорів про експлуатацію залізничних під'їзних колій, а також умов аукціону.
Представник скаржника в судовому засіданні 06.11.2024 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва скасувати.
Представник відповідача в судовому засіданні 06.11.2024 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
06.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (замовник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-41564379/2020-001 ( далі - договір) шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується повідомленням про укладення договору від 06.03.2020 року.
01.03.2023 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" оприлюднено нову редакцію договору, яка введена в дію з 02.03.2023 року.
Згідно з п. 1.1 предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (п. 1.4 договору).
Відповідно до п. 1.5 договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно п.1.6 договору, останній, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
Перевізник зобов'язаний відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в інформаційному повідомленні про укладення договору в порядку, визначеному в п.1.9 договору, вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі (п.п. 2.3.3, 2.3.4 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця".
Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата послуг здійснюється в національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розд.15 договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього договору.
По мірі виконання перевезень та надання послуг перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати, зокрема плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях (4.4 договору).
За змістом п. 4.5 договору, щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу.
Відповідно до п. 4.8 договору у разі незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розділі 7 договору адресу філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця".
Згідно з п. 7.4 договору у випадку задоволення грошових вимог (претензій) замовника, перевізник має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку замовника в якості попередньої оплати в якості попередньої оплати. Належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього.
Відповідно до п. 8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи перевізника.
Пунктом 8.8 договору передбачено, що у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері.
Згідно з п.9.4 договору зміни (доповнення) до договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/ з накладенням КЕП. Зміни до договору, в тому числі ставки плати, коефіцієнти та інші умови платежів, вступають в дію через 30 календарних днів від дня їх оприлюднення або пізніше, якщо це вказано в повідомленні про оприлюднення. Зміни до договору, які зменшують розмір провізних платежів, ставок, коефіцієнтів та інших розрахункових величин, також можуть вступати в дію раніше ніж 30 календарних днів від дня їх оприлюднення.
У силу приписів п. 12.1 договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору.
Згідно з п.14 договору невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема, додаток 1-2 "Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів".
На виконання п. 2.3.3 договору, для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" відкрито особовий рахунок з наданням коду платника №2829531.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.03.2023 року позивачем відвантажено, а залізницею прийнято до перевезення 10 вагонів однією груповою відправкою зі станції Ланівці Львівської залізниці, що підтверджується графою 3 перевізного документа № 38629283 та відомістю вагонів до нього.
З Переліку №20230310 від 10.03.2023 року вбачається, що станцією Ланівці Львівської залізниці на підставі Накопичувальної картки № 09030100 від 09.03.2023 року нараховано, зокрема: плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу у сумі 1 485,43 грн з ПДВ; збір за зберігання вантажів у вагонах у сумі 8 954,16 грн ПДВ.
Також, 21.03.2023 року позивачем відвантажено, а Залізницею прийнято до перевезення 20 вагонів однією груповою відправкою зі станції Олика Львівської залізниці, що підтверджується графою 3 перевізного документа № 38934337 та відомістю вагонів до нього.
З переліку №20230323 від 23.03.2023 року вбачається, що станцією Олика Львівської залізниці на підставі Накопичувальної картки № 21030010 від 21.03.2023 року нараховано, зокрема: плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу у сумі 2 739,17 грн з ПДВ; збір за зберігання вантажів у вагонах у сумі 11 667,60 грн ПДВ.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ст. 306 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про залізничний транспорт» розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року (далі - Статут), визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2 Статуту).
За статтею 62 Статуту порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику (пункт 2.6. Правил розрахунків перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року).
Пункт 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року (далі - Правила зберігання вантажів), встановлює, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах), у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.
Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), затверджений наказом Мінтрансу України № 551 від 15.11.1999 року, у п. 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів. Отже, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
Відповідно до п. 9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, незалежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Відтак, зважаючи на вимоги пунктів 8 та 9 Правил № 644, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
З матеріалів справи вбачається, що в порушення відповідного договору вагони №№95318002, 95378006, 95680823, 58563941, 95811212, 95756821, 95621488, 95648879, 95311163, 95661416 навантажувалися Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» 26 год. (нормативний час - 9 год. 10 хв.)
08.03.2023 року позивачем надано начальнику станції Ланівці листа з проханням відставити завантажені вагони №№9581212, 95756821, 95621488, 9548879 на колію загального користування в очікуванні оформлення перевізного документу у складів групової відправки. У вказаному листі зазначено «Оплату всіх належних платежів (користування, зберігання, накопичення) гарантуємо».
Разом з цим, в порушення відповідного договору 20 вагонів Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» завантажувало 25 год.50 хв. (нормативний час - 4 год. 33 хв.)
21.03.2023 року позивачем надано начальнику станції Олика листа з проханням дозволити виставлення з під'їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» восьми завантажених вагонів зерновозів №№95797924, 95754586, 95667119, 95646881, 95645701, 95644050, 95539011, 95532206 на колії загального користування. У вказаному листі зазначено «Оплату всіх належних платежів (користування, зберігання, накопичення) гарантуємо».
Так, завантажені вагони, забрані на прохання вантажовласника із під'їзної колії, простоювали на місцях загального користування до оформлення документа на групу відповідних вагонів, та керуючись вимогами додатку 1-4 до договору, нараховано оплату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу, збір за зберігання вантажів у вагонах, збір за зберігання рухомого складу та включено ці платежі до накопичувальних карток.
Тобто, затримка вагонів фактично відбулась з обставин, що залежали від позивача (зокрема, позивач мав сформувати та надати позивачу заявку на під'їзду колію, що мала б вміщувати усю кількість запланованих для відправки вагонів), при цьому, як вже вказувалось, саме за вказівкою відповідні вагони були переміщені залізницею на колію загального користування очікуючи оформлення перевезення, із гарантуванням оплати додаткових зборів, зокрема, за зберігання.
Щодо твердження скаржника, що позивач був вимушений здійснити накопичення вагонів, колегія суддів відзначає наступне.
Так, у протоколах електронного аукціону «ProZorro. Продажі» зазначено, що під час участі в аукціонах першочергово просимо врахувати переробну спроможність під'їзних колій, а також станцій відправлення та призначення. Вагон мають бути оформлені однією груповою відправкою. Відповідно до відомостей на під'їзду колію ПрАТ «Лановське хлібоприймальне підприємство» довжина колії №12-113,7м., колія №11-117,2 м., тобто вагони в кількості 10 одиниць можна було розмістити на під'їзній колії. Договором №Л/ДН-3/22/13/и/и про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 16.02.2022 року передбачено, що при станції Олика розгорнута довжина під'їзної колії складає 816,2 погонних метрів, тобто вагони в кількості 20 одиниць можна буде розмістити на під'їзній колії Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт».
Також, як вбачається з матеріалів справи, усі накопичувальні картки підписані ЕЦП представника вантажовласника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» Сінельник В.І. без будь-яких зауважень та заперечень, що свідчить про погодження з нарахованими відповідачем платежами за зберігання вантажів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що збір за зберігання не підлягає нарахуванню за час накопичення маршрутного поїзда.
При цьому, суд зауважує, що в пункті 4.8. договору визначено, що у разі незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розділі 7 договору адресу філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця".
Відповідно до п. 2.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту) усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо зі станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.
Згідно п. 130 Статуту залізниць України пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, має обов'язково передувати пред'явлення до неї претензії.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не скористався своїм правом, передбаченим Статутом залізниць, умовами договору, надати зауваження до актів, накопичувальної картки, зведеної відомості, з метою перевірки наданих послуг та їх вартості перевізником, та у разі наявності обґрунтованих підстав, проведення коригування.
Отже, матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження направлення будь-яких заяв, претензій або заперечень відповідачеві або до розрахункового відділу відповідача щодо незгоди з нарахованими платежами за зберігання вантажів у вагонах відповідача.
Тобто, позивач наданим правом на повідомлення філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця" про незгоду з нарахованими платежами та сумую списаних з особового рахунку коштів в розмірі 20 621,76 грн з метою проведення перевірки не скористався.
При цьому, колегія суддів приймає як належне твердження скаржника, що не може бути підставою для відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "лише сам факт відсутності заперечення на накопичувальній картці".
Водночас, як було встановлено вище, в даній справі, окрім не направлення відповідних претензій, також мало місце затримка вагонів, яка відбулася з вини позивача.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду в цій частині підлягає зміні в мотивувальній частині в редакції даної постанови.
З огляду на викладене, наведена скаржником у апеляційній скарзі судова практика не є релевантною до тих правовідносин, які є спірними у цій справі, зокрема, щодо встановлення провини замовника перевезення, у зв'язку з чим доводи скаржника у відповідній частині, викладені у апеляційній скарзі, не можуть бути взяті судом до уваги.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, останні не містять, а позивачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів неправомірного списання з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» 20 621,76 грн збору за зберігання вантажу.
Твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Товариство оспорює факт списання з особового рахунку коштів, тоді як підставою для звернення до суду є безпідставність нарахування збору за зберігання при накопиченні маршрутного поїзда, та підписання документів без заперечення позбавляє Товариство права на належний захист своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав та законних інтересів, не спростовує вищевикладених висновків суду.
Апеляційний суд, проаналізувавши судові рішення, висновки у яких, на думку скаржника, підлягають застосуванню у цій справі, вказує на те, що такі висновки не є релевантними до обставин справи.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України та змінити мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення та з врахуванням норм ст. 269 Господарського процесуального кодексу України доповнити її мотивами викладеними в даній постанові. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 року у справі №910/7224/24 задовольнити частково.
2. Мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 року у справі №910/7224/24 змінити, викласти в редакції цієї постанови.
В решті рішення залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" без задоволення.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/7224/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Коротун
А.Г. Майданевич
Дата складення повного тексту 11.11.2024 року.