вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"29" жовтня 2024 р. Справа№ 910/1496/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Остапенка О.М.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ойл"
про розподіл судових витрат
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ойл"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 23.05.2024 (повний текст складено 10.06.2024, суддя Щербаков С.О.)
та ухвалу Господарського суду міста Києва
від 13.06.2024 (повний текст складено 18.06.2024, суддя Щербаков С.О.)
у справі №910/1496/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ойл"
до Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування"
про стягнення 5 742 913 грн,
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс ойл" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 5 742 913 грн за договором № 2616-НГД про виконання робіт з буріння свердловин №№ 25, 61, 75 ,72 Семиренківського ГКР з використанням бурової установки та персоналу підрядника від 04.08.2017.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі №910/1496/24 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ойл" 5742913 грн основної суми заборгованості по акту виконаних робіт № 6 від 06.05.2022 за договором № 2616 - НГД, витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 10600 грн, а також вирішити питання про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ойл" судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 частково задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ойл"; скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/1496/24; прийнято нове рішення; позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 5742913 грн, 10600 грн витрат на правничу професійну допомогу, 86143,70 грн судового збору; стягнуто з відповідача на користь позивача 10372 (десять тисяч триста сімдесят дві) грн 50 коп. судових витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги; ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/1496/24 залишено без змін.
15.10.2024 позивач подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача в сумі 17400 грн понесених в суді апеляційної інстанції. Позивач у заяві про розподіл судових витрат просив розглянути заяву без участі його представника.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі № 910/1496/24 на 29.10.2024.
Відповідач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 4000 грн.
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
Розглянувши заяву позивача та матеріали справи, колегія судів дійшла висновку про її задоволення та необхідність прийняти додаткову постанову з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що при прийнятті нового рішення зі спору у даній справі, апеляційний суд не в повному обсязі розподілив судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки поклав на відповідача судовий збір в сумі 10372,50 грн, в той час як сума судового збору, яка підлягала сплаті становить 103372,44 грн. В такому розмірі судовий збір був оплачений позивачем при поданні апеляційної скарги.
Відтак, належить стягнути з відповідача на користь позивача додатково 92999 (дев'яносто дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 94 коп. витрат по сплаті судового збору, у зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У частині 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Сукупний аналіз пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України дає можливість дійти висновку, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).
Згідно з частиною 5 статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Верховний Суд, застосовуючи частину 6 статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Як було встановлено вище, постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 у справі № 910/1496/24; прийнято нове рішення; позов задоволено повністю.
Інші судові витрати, окрім судового збору, в суді апеляційної інстанції складаються із витрат на професійну правничу допомогу, які за правилами ч. 4 ст. 129 ГПК України належить покласти на відповідача у зв'язку з задоволенням позову.
Так, у апеляційній скарзі позивач просив вирішити питання про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ойл" судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, навівши попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, яку очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а саме: 12000 грн як витрати за складання апеляційної скарги та її оформлення, 4200 грн - участь у двох судових засіданнях вирішити питання про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ойл" судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, всього 16200 грн.
З матеріалів справи вбачається, що в суді апеляційної інстанції правничу допомогу позивачеві надавав адвокат Остапенко О.П. на підставі договору № 12/22 від 17.05.2022, який підписав апеляційну скаргу та подав її до Північного апеляційного господарського суду. Також, адвокат брав участі у двох судових засіданнях, що відбулись в суді апеляційної інстанції 10.09.2024 та 15.10.2024.
Після ухвалення апеляційним судом рішення зі спору у даній справі, позивач подав докази понесення судових витрат, а саме: акт прийому-передачі послуг від 15.10.2024 за договором про надання правничої допомоги № 13/22 від 17.2022, згідно з яким вартість послуг за червень-жовтень 2024 року складає 17400 грн (складання апеляційної скарги та її оформлення, участь у двох судових засіданнях). Фактичне понесення витрат на правничу допомогу підтверджується платіжною інструкцією № ПН33644603 від 01.07.2024 на суму 65950 грн.
Відповідач подав клопотання про зменшення заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу до 4000 гривень, оскільки вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу завищеним та неспіврозмірним.
Відповідач посилається на те, що матеріали справи та зміст судового рішення попередньої інстанції свідчить про те, що правова позиція позивача була сталою, Адвокатське об'єднання "Аргос" надавало правову допомогу позивачу в особі адвоката Остапенка О.П., який був обізнаний з усіма обставинами цієї справи. Зміст апеляційної скарги, яка переважно містить дублювання текстів постанов Верховного Суду, враховуючи зазначений в договорі про надання правничої допомоги № 13/22 від 17.05.2022 метод визначення вартості складання документів за кожен аркуш, без урахування шрифту та змісту, враховуючи, що дану апеляційну скаргу було сформовано в електронному суді, що виключає додаткові зусилля на його форматування та надсилання сторонам, то вартість заявлених послуг, зокрема на підготовку апеляційної скарги у зазначений спосіб, є завищеною та неспіврозмірною із складністю цієї справи, що не відповідає критеріям розумності.
Крім того, участь представників у судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, а отже вартість послуг за участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в даному випадку, також не відповідає критерію розумності та є завищеною.
Окремо, відповідач наголошує, що судове засідання 10.09.24 фактично не відбулося, оскільки попередня колегія заявила про самовідвід від розгляду справи № 910/1496/24 і ухвалила передати означену справу для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як зазначає Верховний Суд у численних судових рішеннях, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Колегія суддів також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись зазначеними приписами статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Як було встановлено вище, позивач фактично поніс витрати на правничу допомогу в сумі 17400 грн, оплативши їх на користь адвоката, прийняв від адвоката послуги, оформивши їх актом від 15.10.2024 за результатами розгляду даної справи в апеляційному суду. При цьому, обсяг наданих адвокатом послуг підтверджений складанням апеляційної скарги та участю адвоката в судових засіданнях.
Під час розгляду справи у порядку господарського судочинства, враховуючи принцип змагальності та обов'язок доказування у справі з огляду на приписи статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши умови договору, акта приймання-передачі правової допомоги, інші надані позивачем докази, установивши своєчасність подання заявником відповідних доказів витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши обґрунтованість поданого розрахунку витрат, клопотання про зменшення розміру витрат та керуючись статтями 126, 129 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви в повному обсязі.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, про які йшлося у цій додатковій постанові вище, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин даної справи, суд дійшов висновку про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у розмірі 17400 грн, відхиливши доводи відповідача про завищення понесених судових витрат та їх неминучість з огляду на їх недоведеність. Слід зазначити, що заяви по суті справи (в тому числі апеляційна скарга) складаються в довільній формі, а її зміст установлюється ГПК України, доводи та аргументи у заяві адвокат викладає, виходячи з власної професійної підготовки, які підлягають оцінці судом під час розгляду справи. В даному випадку, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а суд її задовольнив. Отже надані послуги є якісними, а їх обсяг - розумним та відповідає складності справи.
Участь представника в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, а відтак не може бути обмежене, ані зі сторони суду, ані іншою стороною через заперечення щодо обов'язковості чи доцільності участі адвоката в судовому засіданні. Тобто, заперечувати неминучість таких судових витрат, пов'язаних із участю представника в судовому засіданні.
Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що судове зсідання не відбулось 10.09.2024, оскільки згідно протоколу судового засідання, у ньому брали участь представники сторін, в тому числі адвокат Остапенко О.П., головуючий суддя відкрив судове засідання, з'ясував явку представників, головуючий оголосив заяву про самовідвід колегії суддів, представники сторін надали свої заперечення щодо заяви про самовідвід суддів, суд оголосив ухвалу.
Керуючись ст. ст. 129, 244, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ойл" задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, кімн. 42, ідентифікаційний код 32377038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ойл" (36000, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 9/17, ідентифікаційний код 38516938) 17400 (сімнадцять тисяч чотириста) грн витрат на правничу професійну допомогу, 92999 (дев'яносто дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 94 коп. судового збору.
Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 12.11.2024.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді О.М. Остапенко
Б.В. Отрюх