Справа № 461/1894/24
Провадження № 1-кс/461/6980/24
08.11.2024 м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -
07.11.2024 до Галицького районного суду м. Львова надійшло клопотання ОСОБА_3 , в якому просить скасувати арешт в частині заборони користування, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30.05.2024 на мобільний телефон марки редмі з сім-карткою з номером: НОМЕР_1 та передати такий на відповідальне зберігання ОСОБА_3 .
В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що в ході проведення обшуку у кримінальному провадженні, внесеному 26.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024142400000006, на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21.05.2024 в автомобілі марки «Nissan», д.н.з. НОМЕР_2 , яким він користувався та який йому належить на праві власності, вилучено належний йому мобільний телефон марки редмі з сім-карткою з номером: НОМЕР_1 .27.05.2024 вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та винесено постанову про призначення судово комп'ютерно-технічної експертизи в тому числі по даному мобільному телефону. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30.05.2024 накладено арешт на мобільний телефон марки редмі з сім-карткою з номером: НОМЕР_1 .З моменту вилучення вказаного мобільного телефону, яким він постійно користувався, в тому числі й по роботі, пройшов тривалий час, протягом якого він позбавлений права користування своїм майном. Просить слідчого суддю врахувати, що він не є підозрюваним у вказаному кримінальному провадженні. Метою накладення арешту, серед іншого, було також проведення слідчих дій з метою виявлення та збереження інформації, відомостей, що стосуються вчинення кримінального правопорушення. Разом з тим, мобільний телефон перебуває під арештом вже більше 5 місяців, та за цей час орган досудового розслідування міг провести усі необхідні слідчі дії з метою виявлення інформації, що могла б стосуватись вчинення кримінального правопорушення. Для належного збереження мобільного телефону, як речового доказу, вважає наявною можливість передачі такого йому, як власнику, на відповідальне зберігання. При цьому, користування ним власним мобільним телефоном не призведе до втрати такого речового доказу, оскільки він буде сприяти його збереженню в належному стані, а також не вплине негативно на хід досудового розслідування. Враховуючи наведене, просить клопотання задоволити.
В судовому засіданні власник майна ОСОБА_3 клопотання підтримав з підстав у такому наведених, просив задоволити в повному обсязі. Додатково пояснив, що під час вилучення в ході проведення обшуку належного йому мобільного телефону, він надав слідчому всі необхідні дані для доступу до такого мобільного телефону.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо скасування арешту майна заперечив, оскільки мобільний телефон визнаний речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а на такому може міститися інформація, зокрема, зафіксовані дзвінки ОСОБА_3 з підозрюваним. А відтак вважає, що наявна в телефоні інформація містить сліди злочину. Слідчим у вказаному кримінальному провадженні надано доручення працівникам СБУ щодо проведення огляду мобільного телефону та складення відповідного протоколу огляду. Разом з тим, йому достовірно не відомо чи оглянутий на даний час мобільний телефон ОСОБА_3 і чи складено відповідний протокол його огляду.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 26.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024142400000006, за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Як вбачається із долученого до клопотання протоколу обшуку від 27.05.2024, старший слідчий СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 в період часу з 15 год. 30 хв. до 15 год. 44 хв. 27.05.2024, на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21.05.2024, провів обшук в автомобілі марки «Nissan», д.н.з. НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки редмі імеі НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
Постановою слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 від 27.05.2024 мобільний телефон марки редмі імеі НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30.05.2024 у справі №461/1894/24, провадження №1-кс/461/3286/24, накладено арешт на майно, яке було вилучено 27.05.2024 в ході проведення обшуку в автомобілі марки «Nissan», д.н.з. НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки редмі імеі НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
Як вбачається із вказаної ухвали, метою накладення арешту на вищевказане майно є те, що таке майно відповідає критеріям, наведеним у ст.98 КПК України, а саме як засіб вчинення злочину та предмет, який зберіг на собі сліди правопорушення, тобто має значення речових доказів у кримінальному провадженні.
У відповідності до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.2 ст.173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння,що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.
Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до ч.1 ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або був вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Слідчий суддя враховує, що арешт був накладений 30.05.2024, а відтак, вже пройшов достатній час для проведення необхідних слідчих дій з вказаним мобільним телефоном.
Окрім цього, слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_3 підозри в рамках кримінального провадження, внесеного 26.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024142400000006, не оголошено.
Слідчий суддя вважає, що доказове значення у цьому кримінальному провадженні має не сам по собі мобільний телефон, як матеріальний носій інформації, а наявна на ньому інформація та відомості.
Разом з тим, щодо покликань прокурора на те, що на мобільному телефоні може міститися інформація щодо телефонних з'єднань із підозрюваним, та такий містить сліди злочину, слідчий суддя зазначає, що жодних доказів наявності на мобільному телефоні інформації, яка має значення для досудового розслідування, зокрема, протоколу огляду, слідчому судді не надано.
Прокурором також не надано жодного доказу, що за час з моменту накладення арешту слідчим було вчинено будь-які спроби скопіювати інформацію, яка має значення для досудового розслідування та знаходиться на вказаному мобільному телефоні.
Оцінюючи наявність об'єктивних перешкод, які завадили органу досудового розслідування провести усі необхідні до цього часу дії, слідчий суддя враховує, що жодних таких обставин слідчому судді прокурором в судовому засіданні не наведено.
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Разом з тим, з наданих в судовому засіданні пояснень ОСОБА_3 вбачається, що під час вилучення в ході проведення обшуку належного йому мобільного телефону, він надав слідчому всі необхідні дані для доступу до такого мобільного телефону.
Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Згідно з практикою Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСі проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. the United Kingdom від 24.10.1986, серія А, №108. п.52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Доказів, які б спростовували доводи клопотання заявника та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з забороною користування, слідчому судді не надано.
Слідчий суддя зауважує, що будь-який тривалий строк утримання вилученого майна має бути об'єктивно виправданий завданнями кримінального провадження та збалансований з правами та інтересами його власника.
При цьому, зі спливом часу виправданість подальшого арешту відповідного технічного пристрою може бути предметом повторної перевірки слідчим суддею у порядку ст.174 КПК України, а тому таке утримання на кожному етапі досудового розслідування має обґрунтовуватись реальною потребою їх утримання і збереження у розпорядженні органу досудового розслідування.
Слідчий суддя доходить висновку щодо відсутності подальшої потреби у застосуванні арешту мобільного телефону в частині користування, оскільки прокурором не було доведено, що такий містить відомості та інформацію, яка має значення для досудового розслідування, так як: (1) протоколів огляду таких відомостей та інформації слідчому судді не було надано; (2) слідчим протягом 5 місяців не було вчинено жодних спроб отримати такі відомості та інформацію.
Виходячи з наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що обставини, які були враховані при накладені арешту на майно, на даний час частково перестали існувати, а тому вбачається можливим в подальшому застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, та скасувати арешт на мобільний телефон марки редмі імеі НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , в частині заборони користування, та передати це майно його власнику на відповідальне зберігання.
Окрім цього, слідчий суддя звертає увагу, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження щодо заборони розпорядження майном є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Слідчий суддя зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України від 23 січня 2024 року (справа №569/19829/21), ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову у такому скасуванні призводить до таких же правових наслідків, як і ухвала про арешт майна або відмову в арешті майна, тому положення пункту 9 частини 1 статті 309 у їх взаємозв'язку зі статтями 170, 173, 174 КПК передбачають право на апеляційне оскарження не лише ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, а також і ухвали про скасування або про відмову у скасуванні арешту майна.
Керуючись ст.ст.2, 7, 98, 100, 131, 132, 170-174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт в частині заборони користування, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 30.05.2024 на майно, яке було вилучено 27.05.2024 в ході проведення обшуку в автомобілі марки «Nissan», д.н.з. НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки редмі імеі НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , - та передати такий на відповідальне зберігання ОСОБА_3 .
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Повний текст ухвали складено 12.11.2024
Слідчий суддя ОСОБА_1