Справа № 752/4174/24
Провадження №: 1-кп/752/1563/24
12.11.2024 рокум. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023105010000069 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Васильків, Київської обл., громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , працював неофіційно на будівництві, має на утриманні неповнолітніх дітей та батька похилого віку, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
11.05.2012 року вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі,
21.11.2013 року вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі,
30.12.2013 року вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі,
22.03.2023 року вироком Голосіївського районного суду м. Києва за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,
24.04.2024 року вироком Голосіївського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, з врахуванням ст. 71, 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців;
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
встановив:
ОСОБА_4 23.01.2023 року близько 18 год. 00 хв., точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, прибув до магазину «Фора», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де побачив раніше знайомого йому потерпілого ОСОБА_8 , після чого між ними виникла суперечка з приводу продуктів харчування, що знаходились у сміттєвих баках біля фасаду вказаного вище магазину. Після цього внаслідок суперечки ОСОБА_4 , діючи умисно та цілеспрямовано, на підґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_8 завдав останньому кулаками обох рук близько чотирьох ударів у ділянку лівої частини обличчя та носу.
Своїми злочинним діями ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_8 тілесне ушкодження у вигляді синця на спинці носа з розповсюдженням на повіки обох очей, різаних ран нижньої повіки та верхньої повіки лівого ока, крововиливів в кон'юктивну правого ока у його зовнішній кут та в кон'юктиву лівого ока у його зовнішній кут, що, відповідно до висновку експерта судово-медичної експертизи, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6, але не менш ніж 21 добу.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що вину визнає частково. Показав, що зазвичай біля «Фори», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , люди забирають прострочений товар з супермаркету. В той день 23.01.2023 року до нього підійшли 2 бабусі та поскаржились, що потерпілий ОСОБА_8 відганяє інших людей від їжі та попросили з ним поговорити. Вказав, що зустрів потерпілого, почав говорити з ним та в ході розмови відірвав ручку з його сумки з їжею. Цю подію бачили дві жінки та охоронець. Зазначив, що тілесних ушкоджень потерпілому не наносив. Звідки виникли тілесні ушкодження - не знає. Вважає, що потерпілий підтримує рф, а він підтримує Україну, тому в потерпілого є неприязнь до нього. Потерпілий вже писав на нього заяву, але його вину не довели. Цивільний позов не визнає в повному обсязі.
Разом з тим, вина обвинуваченого ОСОБА_4 на переконання суду в повному обсязі підтверджується безпосередньо дослідженими судом доказами.
Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 показав, що обвинувачений є його знайомим, якого він знає приблизно 3 роки. Познайомився з ним біля «Фори» та неприязних відносин до цих подій між ними не було. В той день 23.01.2023 року приблизно о 18 год. прийшов до супермаркету «Фора», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , щоб забрати продукти, які викидають. Вказав, що при ньому було 2 магазинних сумки з простроченими продуктами, які він брав для себе, сусідів, собак, котів та голубів. Вказав, що потім до нього підійшов обвинувачений, назвав його «дід» та спитав, чи не забагато він набрав продуктів. Після чого ОСОБА_4 почав витягати його сумки з металевих баків та продукти з сумки, на що він спитав: «Навіщо ти це робиш?», після чого ОСОБА_4 наніс йому удар в ліву частину обличчя, йому здалося, що був і інший чоловік, який його тримав ззадау, але він не бачива. Вказав, що ОСОБА_4 наніс йому не менше 6 ударів в область обличчя. Перший удар був дуже сильний. Чим бив - не знає. Потім ОСОБА_4 забрав сумку та з кимось пішов. Вказав, що під час цих подій не було ані бабусь, ані охоронця, про яких вказав ОСОБА_4 Зрозумів, що в нього на обличчі тече кров, взяв сумку, прийшов додому та викликав поліцію. Сказав поліції, що ОСОБА_4 побив його та порізав. Приїхала швидка допомога і вже в лікарні йому зашили око, на якому було два порізи. Показав, що ОСОБА_4 ще зламав йому ніс та вибив хрусталик. Після нанесених ушкоджень в нього погіршився зір та досі болить голова. Вказав, що до цих подій обвинувачений вже забирав у нього продукти тричі. Позов підтримав в повному обсязі. Вказав, що не має наміру, щоб ОСОБА_4 відбував покарання реально, оскільки покарання обвинуваченого залишається на його совісті, хоче лише щоб заподіяні збитки були йому відшкодовані.
Вказані вище показання потерпілого в суді узгоджуються з іншими доказами, а саме: даними, що містяться в заяві про вчинене кримінальне правопорушення (а.с. 58-59), з яких вбачається, що ОСОБА_8 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність згідно із статтею 383 КК України, повідомив, що 23.01.2024 року о 18 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , біля супермаркету «Фора», саме ОСОБА_4 наніс йому тілесні ушкодження;
даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 21.02.2024 року з фототаблицею до нього (т.1 а.с. 69-72), з яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_8 описав механізм нанесення йому ОСОБА_4 ударів та локалізацію заподіяних тілесних ушкоджень;
даними, що містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.02.2024 року (а.с. 65-68), з яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_8 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність згідно зі статею 384 КК України, впізнав за загальними рисами обличчя, а саме формою очей, вух, формою підборіддя та тому, що він є його знайомий на фотознімку під номером один - ОСОБА_4 як особу, яка 23.01.2023 року о 18 год. 00 хв. спричинила йому тілесні ушкодження. В судовому засіданні потерпілий також впізнав ОСОБА_4 , вказавши, що добре його знає і тому впізнав тоді і нині, підстав його оговорювати у нього немає.
Крім того, вина обвинуваченого підтверджується і даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 23.01.2023 року з ілюстративною таблицею до нього (а.с. 60-64), з яких вбачається, місце вчинення кримінального проступку, а саме: відкрита ділянка місцевості, що розміщена з лівої сторони від входу до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 . На відстані близько 20 метрів від вхідних дверей, що на момент огляду були прикриті, та відкриваються автоматично, під фасадом розміщена частково огороджена тимчасова конструкція типу «загорожа», в якій є необмежений вхід. У вказаній конструкції знаходяться два металевих сміттєвих баки, в середині яких на дні знаходяться різного роду продукти харчування. Підхід до контейнерів здійснюється зі сторони автомобільної дороги вздовж фасаду магазину;
даними, що містяться у висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_9 №042-2014-2023 від 16.02.2024 року (а.с. 77-83), з яких вбачається, що під час первинно відомого звернення 23.01.2023 року ОСОБА_8 за медичною допомогою, з урахуванням даних його судово-медичного огляду (26.01.2023 року), у останнього були виявлені наступні тілесні ушкодження: а) синець - на спинці носа з розповсюдженням на повіки обох очей; б) різані рани - нижньої повіки та верхньої повіки лівого ока, які були підвергнуті первинній хірургічній обробці; в) крововиливи - в кон'юнктиві правого ока у його зовнішнього кута та в кон'юктиві лівого ока теж у його зовнішнього кута. Характер та морфологічні властивості, виявлених тілесних ушкоджень, свідчать про те, що вони утворились від травмуючої дії рани від дії предмета (предметів) який (які) має (мають) гострий край (краї), інші ушкодження від тупого (тупих) предмету (предметів), характерні властивості якого (яких) в ушкодженнях не відобразились, за давністю можуть відповідати терміну та обставинам, вказаним у описовій частині постанови, тобто 23.01.2023 року та можуть бути отримані при обставинах, на які вказує ОСОБА_8 під час його допиту в якості потепілого та не супроводжувались небезпечними для життя явищами. Відновлення анатомічної цілісності та функції травмованих ділянок по місцю утворення ран будь-якої етіології спостерігається у строк понад 6, але не менш ніж 21 добу, тобто цей строк відображає тривалість розладу здоров'я, як судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. За таких обставин є підстави стверджувати, що кожне з вказаних у п. б даних підсумків тілесних ушкоджень, відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6, але не менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я), відповідно до п.п. 4.6 та 2.3.3. «Правил». Кожне з виявлених тілесних ушкоджень, вказаних у п. п. а), в) даних Підсумків, відносяться до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я), відповідно до п. п. 2.3.5. та 4.6. «Правил», так як відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок та початок відновлення порушеної функції по місцю утворення синців, саден, крововиливів у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров'я, як загальноприйнятого судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості;
даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.02.2024 року (а.с. 84-87), з яких вбачається, що свідок ОСОБА_10 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність згідно зі статтями 384, 385 КК України, впізнав за загальними рисами обличчя та тому, що його добре знає на фотознімку під номером чотири - ОСОБА_8 як особу, яку побив ОСОБА_4 . Сторона обвинувачення не забезпечила участь даного свідка в судові засідання, судом були вжиті всі необхідні процесуальні заходи для цього, проте допитати свідка безпосередньо тривалий час не виявилось за можливе, у зв"язку з чим з метою дотримання розумних строків розгляду провадження дослідження доказів сторони обвинувачення було припинено.
Вказані докази в повній мірі узгоджуються між собою є належними, допустимими та достовірними, а у своїй сукупності - достатніми та взаємопов"язаними, в тому числі з показаннями обвинуваченого та потерпілого для прийняття рішення про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Показання потерпілого ОСОБА_8 про наявність і іншої особи разом з обвинуваченим в момент спричинення йому тілесних ушкоджень свого підтвердження в ході судового розгляду не знайшли, крім того, суд не вправі виходити за межі пред"явленого особі обвинувачення, клопотань про зміну обвинувачення чи додаткове обвинувачення до суду не надходило.
Наявні у справі інші документи, долучені стороною обвинувачення та досліджені судом, зокрема: витяг з ЄРДР, постанови прокурорів, постанови слідчих, рапорт, листи Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, супровідний лист з Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи 14.02.2024 року №040-404, пам'ятка про процесуальні права та обов'язки, повідомлення про підозру, форма виводу, лист з «Київського обласного центру ментального здоров'я» №57, вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.11.2013 року з ЄДРСР, вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 22.03.2023 року з ЄДРСР, повідомлення дізнавача, розписки про отримання копій матеріалів дізнання не є доказами на підтвердження чи спростування вини обвинуваченого чи інших даних, передбачених ст. 91 КПК України, а містять в собі дані процесуального характеру і мають значення для суду при вирішенні питань заходів забезпечення та визнання допустимими тих чи інших доказів.
При призначенні ОСОБА_4 покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до кримінальних проступків, обставини вчинення кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, має постійне місце реєстрації та проживання в Київській області, за яким характеризується посередньо, має на утриманні неповнолітніх дітей та батька похилого віку, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, обставин, що пом'якшують покарання - не встановлено, обставини, що обтяжують покарання - вчинення кримінального проступку щодо особи похилого віку, рецидив кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 125 КК України.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_4 вчинив вказаний у вироку злочин до постановлення відносно нього останніх по часу вироків Голосіївського районного суду м. Києва, в тому числі і вироку від 24.04.2024 року, яким йому на підставі ст. 71 КК України з урахуванням вироку від 22.03.2023 року було призначено остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, тому до нього слід застосувати лише вимоги ч. 4 ст. 70 КК України та за сукупністю злочинів остаточно визначити покарання за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. У строк остаточно визначеного покарання зарахувати покарання частково відбуте за попереднім вироком за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.
На думку суду, остаточно визначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових проступків та злочинів.
Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 31400,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 50000 грн. слід задовольнити частково.
Дослідивши всі докази, подані потерпілим суд вважає, що вони підтверджують витрати на лікування ОСОБА_8 у розмірі 28050,00 грн., разом з цим, суд не вправі стягувати витрати на майбутнє лікування, оскільки така сума є ймовірною та орієнтовною.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в частині документальних підтверджень реальних збитків на лікування в розмірі 28050,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування, враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Крім того, відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Разом з цим, як зазначається у Рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії», від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України», в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.
Оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, аніж достатній для розумного задоволення потреб особи, якій кримінальним правопорушенням завдано таку шкоду, при визначенні розміру відповідного відшкодування суд, керується принципами рівності, поміркованості, розумності і справедливості, приймає до уваги обставини вчинення кримінального проступку, ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому ним кримінальному проступку, характер та обсяг душевних і фізичних страждань потерпілого ОСОБА_8 , а саме те, що останньому було спричинено негативних змін в житті, які виразились в фізичному болі від переламу кісток носу, крововиливу ран, дискомфорту від неможливості жити звичним способом життя через пошкодження очей та погіршення зору, хвилювання через оперативне лікування ока, негативних переживаннях, тривогах при згадуванні події та відвідування супермаркету, поруч з яким було завдано ушкоджень, також суд враховує те, що потерпілий є особою похилого віку, для якого переживання таких травмуючих подій завдає шкоди моральному та фізичному здоров?ю, і приходить до висновку про те, що розмір моральної шкоди, завданої обвинуваченим ОСОБА_4 потерпілому становить 40000,00 грн., тому його позовні вимоги про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково і стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду у зазначеному вище розмірі.
Питання щодо процесуальних витрат вирішити згідно ст. 124 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, більш суворим покаранням, остаточно призначеним вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 24.04.2024 року у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п"яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк остаточно визначеного покарання ОСОБА_4 обчислювати з 12.11.2024 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (двадцять вісім тисяч п'ятдесят) гривень 00 копійок на відшкодування матеріальних збитків та 40000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути із ОСОБА_4 документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 1998,00 грн. на користь держави.
На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України у строк покарання остаточно визначеного ОСОБА_4 зарахувати покарання частково відбуте ним за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 24.04.2024 року починаючи з 24.04.2024 року по 11.11.2024 року включно.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з моменту проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1