Справа №705/1754/23
1-в/705/488/24
15 жовтня 2024 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані Черкаської області подання про звільнення від покарання та приведення вироку у відповідність, подане Уманським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 16.05.2023 Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ст. 75 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі та звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
Начальник Уманського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області ОСОБА_5 звернувся до суду з поданням про звільнення від покарання ОСОБА_4 , в обґрунтування зазначивши наступне.
ОСОБА_4 з 27.06.2023 перебуває на обліку в Уманському районному відділі ФДУ «Центр пробації» в Черкаській області.
09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ.
Вказаним Законом підвищено поріг кримінальної відповідальності за крадіжки, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна, чим скасовано кримінальну відповідальність за вчинення таких діянь, якщо вартість викраденого майна складає менше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з вироку ОСОБА_4 серед іншого визнаний винним у вчиненні ряду крадіжок, а саме: 06.02.2023 на суму 2211,50 грн. та 07.02.2023 на суму 590,44 грн.
У зв'язку із внесеними змінами виникла необхідність у приведенні вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16 травня 2023 року у відповідність у частині вирішення питання про звільнення від покарання засудженого ОСОБА_4 .
У судовому засіданні прокурор не заперечував проти задоволення подання та приведення вироку у відповідність шляхом звільнення засудженого від покарання за ч. 4 ст. 185 КК України.
Представник органу пробації в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив письмову заяву, у якій просить суд розгляд подання проводити у його відсутність, подання підтримує та просить задовольнити.
Засуджений ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомляв.
У відповідності до приписів ч.5 ст.539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Вислухавши думку прокурора та врахувавши позицію представника органу пробації, дослідивши матеріали подання, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 1 частини 2 статті 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Частинами 2 і 3 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.05.2023 ОСОБА_4 засуджений за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ст. 75, ст. 76 КК України до позбавлення волі на строк 5 років та звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього певних обов'язків.
Згідно вироку ОСОБА_4 був засуджений, в тому числі за те, що у період воєнного стану, 06.02.2023, правомірно перебуваючи в туалеті загального користування (міква), що розташовується по АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу, таємно викрав пакет, в якому знаходилося майно на загальну суму 2211 гривень 50 копійок, та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Він же, 07.02.2023 року в обідню пору доби під час запровадженого на території України воєнного стану, діючи умисно, повторно, з корисливими мотивом та метою, за допомогою раніше незаконно привласненої картки іноземного банку здійснив розрахунок в продуктових магазинах в АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_4 на загальну суму 590 грн. 444 коп.
Дії ОСОБА_4 судом кваліфіковані, в тому числі за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
На час вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального Кодексу України щодо посилення відповідальності за викрадення чужого майна» №1449-VІ від 04.06.2009 (далі - Закон України №1449-VI від 04.06.2009), згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Згідно ч. 3 ст. 51 КУпАП (в редакції Закону України №1449-VI від 04.06.2009) викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що станом на 01.01.2023 дорівнювало 268,40 грн.
Положеннями ст. 185 КК України встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
У нормах КК України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом крадіжки.
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України у п. 25 Постанови «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 №10, розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи. Злочинне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення, розтрати або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (статті 185, 190 та 191 КК) слід відрізняти від такого адміністративного правопорушення, як дрібне викрадення чужого майна (стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Таким чином, на час вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України кримінальна відповідальність наставала в разі, якщо вартість викраденого майна перевищувала 268,40 грн.
09.08.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 (далі - Закон № 3886-IX від 18.07.2024).
Цим Законом статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції та згідно з ч. 1 ст. 51 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП (в редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024) встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1. пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1. пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому Законом на 01 січня звітного податкового року.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1342,00 грн. Отже, податкова соціальна пільга у 2023 році складала 1342,00 грн. (2684?50%).
Частиною 2 статті 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно приписів ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким Законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Таким чином, має місце декриміналізація діянь, що полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час вчинення такого діяння, що у даному випадку на 01.01.2023 становить 2684,00 грн. (1342,00?2), а тому суд приходить до висновку, що вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.05.2023 ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме за діяння, караність якого усунено законом, оскільки вартість викраденого ним майна не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожним епізодом, у зв'язку з чим ОСОБА_4 підлягає звільненню судом від покарання, призначеного за ч. 4 ст. 185 КК України на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_4 також був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, кримінальна карність якого не усунута, тому вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.05.2023 підлягає приведенню у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024, та ОСОБА_4 має відбувати покарання, призначеного за вказаним вироком суду за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
За вказаних обставин ОСОБА_4 слід вважати засудженим за ч. 1 ст. 357, ст. 75 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки зі звільненням його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на ОСОБА_4 обов'язків згідно ст. 76 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 74 КК України, ст. ст. 369, 371, 372, 376, 537, 539 КПК України, суд -
Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.05.2023 у справі №705/1754/23 (провадження № 1-кп/705/930/24) привести у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання у виді 5 років позбавлення волі, призначеного вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.05.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України, в зв'язку з усуненням законом караності діяння.
Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 1 ст. 357, ст. 75 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки зі звільненням його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Вирок у частині покладення на ОСОБА_4 обов'язків згідно ст. 76 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1