Справа № 703/5099/24
2/703/1618/24
12 листопада 2024 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Прилуцького В.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду в м.Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на своє навчання в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно починаючи з дня подачі позову і до закінчення нею навчання.
Ухвалою судді від 25 вересня 2024 року провадження у справі відкрито та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) стрін.
Позивач просила в позовній заяві здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач надіслав до суду візив на позовну зяаві, відповідно до якого позов визнав частково. Просив суд стягнувати з нього аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/8 частини всих видій його заробітку (доходу). Пояснив, що на його утриманні перебуває дружина ОСОБА_4 та їх спільні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Дружина через стан здоров'я не має можливості працювати, а всі витрати на її лікування несе він. Окрім того донька ОСОБА_5 має хронічне захворювання у зв'язку з чим він також несе суттєві витрати на її лікування. Зазначає також і про те, що його син ОСОБА_6 також часто хворіє, що призводить до витрат на його лікування. А також вказує на те, що його батьки є пенсіонерами, їх пенсії не достатню для проживання, а тому він допомагає і їм фінансово. Зазначає, що не відмовляється допомагати доньці ОСОБА_3 у наданні коштів на її навчання, однак оскільки вона навчається на безоплатній основі та за місцем свого проживання то не несе значних витрат, а тому ввжає, що зазначений нею розмір аліментів є завищеним.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, викладену письмово, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку допомогу надавати.
Відповідно до частини першої статті 198 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, визначених у статті 183 цього Кодексу.
Частиною першою та другою статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку із цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07 вересня 2006 року вбачається, що батьками позивачки по справі ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .
З довідки відокремленого структурного підрозділу «Смілянський технологічний фаховий коледж НУХТ» № 200 від 20 серпня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання ВСП «Смілянський технологічний фаховий коледж НКХТ» за рахунок коштів державного бюджету. Термін навчання до 30 червня 2025 року.
На підтвердження відсутності стипендії позивач надала довідку про доходи від 04 вересня 2024 року, відповідно до якої з січня 2024 року по серпень 2024 року ОСОБА_1 стипендії не отримувала.
За змістом ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Суд приймає до уваги всі подані сторонами докази, на підставі яких встановлені дані обставини справи, та вважає їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Умовою стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, є недостатність забезпечення коштами як для навчання, так і для інших необхідних потреб (маються на увазі побутові потреби - харчування, одяг, користування транспортом, придбання навчальної літератури, посібників).
Позивачка ОСОБА_1 , як на підставу для подання позову зазначає те, що вона навчається у закладі вищої освіти та її мати несе витрати на її утримання. Зокрема зазначила, що вона сплачує витрати на навчання, харчування, засоби гігієни, канцелярське приладдя, зошити, одяг, взуття, що складає приблизно 8000 грн. на місяць. Вказує, що відповідач сплачував аліменти на її утримання до досягнення нею повноліття за рішенням суду, однак після досягнення нею 18 років допомогу надавати перестав.
Відповідач ОСОБА_2 , як на підставу для заперечень вказав, що на його утриманні перебуває ще двоє дітей донька ОСОБА_8 та син ОСОБА_9 , а також дружина ОСОБА_10 , через що він не взмозі сплачувати аліменти на навчання донки ОСОБА_3 у вказаному позивачем розмірі.
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04 серпня 2011 року вбачається, що відповідач по справі ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 15 січня 2014 року вбачається, що відповідач по справі ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З наданих до суду виписок із медичної карти амбулаторного хврого ОСОБА_5 вбачається, що донька відповідача ОСОБА_8 дійсно має хронічне захворювання, неодноразово проходила лікування в медичних закладах та потребує вживання медичних препаратів.
З наданих до суду копій талонів та квитанцій вбачається, що за проведенні обстеження ОСОБА_5 були сплачені кошти та було придбано медичні засоби для лікування доньки.
З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 09 жовтня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_4 за період з 3 кварталу 2023 року по 2 квартал 2024 року доходу не отримувала.
З виписок із медичної карти амбулаторного хворого та консультаційного висновку спеціаліста вбачається, що син відповідача ОСОБА_6 проходив лікування в медичному закладі та йому рекомендовано прийом медичних препаратів.
Таким чином, на думку суду, твердження відповідача про те, що на його туриманні перебуває непонолітній син ОСОБА_9 та донька ОСОБА_8 , підтверджується матеріалами справи.
Натомість підтвердження понесення витрат на лікування дружини ОСОБА_4 матеріали справи не містять.
Також суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що на його утриманні перебувають батьки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які є пенсіонерами, оскільки матеріали справи не містять рішення суду про стягнення з відповідача аліментів на їх утримання, довідок про розмір пенсії батьків та доказів того, що їх доходу не вистачає на повне забезпечення їх потреб. Окрім того, суд із доданих до відзиву документів, не вбачає доказів, які б могли підтвердити твердження відповідача про утримання батьків.
Враховуючи ту обставину, що позивач по справі ОСОБА_1 навчається на денній формі навчання, факт потреби останній у матеріальній допомозі є безумовним. Так, необхідність отримання належної освіти позбавляє доньку відповідача по справі можливості працевлаштуватися та заробляти кошти на власне утримання. Крім того, указана особа, яка ще не закінчила відповідного навчального закладу, не має потрібного обсягу професійних знань та навичок, які необхідні для такого працевлаштування.
Суд враховує при визначенні частки аліментів і надані відповідачаем пояснення та докази не можливості їх сплати у вказаному позивачкою розмірі.
Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
За правилами ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Позивачка ОСОБА_1 , як на підтвердження понесених витрат на своє навчання та необхдінсть стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно надала до суду копії товарних чеків.
З наданих ОСОБА_1 копій чеків вбачається придбання здебільшого продуктів харчування, одного разу канцелярського приладдя (на суму 79 грн.50коп.), слідів жіночих та кедів жіночих.
Суд приходить до висновку, що надані позивачкою ОСОБА_1 товарні чеки не підтверджують понесення витрат безпосередньо на її навчання та не підтверджують їх розмір зазначений позивачкою у сумі 8000 рн. щомісячно.
Згідно з ч.2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Судом встановлено, що донька відповідача, має вік більше 18 але менше 23 років, після закінчення загальноосвітньої школи продовжила навчання у навчальному закладі вищої освіти, у зв'язку з чим перебуває під опікою матері, з якою вона проживає.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
На думку суду, відповідач повинен докладати всіх зусиль для надання повноцінного утримання своєї дитини, яка продовжує навчання.
Слід зазначити, і те, що відповідач не вправі перекладати обов'язок піклуватися та матеріально забезпечувати повнолітню доньку, яка навчається, винятково на матір, що є порушенням норм закону.
Проаналізувавши досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, позицію позивача та відповідача, який визнає позовні вимоги частково, суд приходить до висновку, що відповідач здатний утримувати свою повнолітню доньку ОСОБА_3 .
Судом також враховується матеріальний стан позивачки, яка навчається на денній формі навчання та ніде не працює, стипендії не отримує.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з розумності та достатності заявленого позивачкою розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб дитини, яка продовжує навчання, а також із реальної можливості відповідача такий розмір аліментів сплачувати щомісячно, не порушуючи прав останнього.
При визначенні розміру аліментів суд також враховує і те, що відповідач надав докази перебування на його утриманні інших дітей доньки ОСОБА_8 та сина ОСОБА_9 , що перешкоджає йому надавати кошти на утримання своєї повнолітньої доньки ОСОБА_3 у вказаному в позові розмірі.
У зв'язку із вище викладеним, виходячи з розумності та достатності визначення розміру стягуваних аліментів, з врахуванням обставин справи та того, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, але не працює, потребує коштів на придбання необхідних предметів першого вжитку, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на її утримання в розмірі 1/8 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на період навчання, починаючи з дня подання заяви і до закінчення навчання, однак не довше, ніж до досягнення донькою двадцяти трьох років.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги частково та присуджує до стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 18 вересня 2024 року до закінчення донькою навчання, тобто до 30 червня 2025 року, але не більш як до 23 років.
Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З врахуванням наведеного вище, суд вважає позовні вимоги позивачки частково доведеними, відтак такими, що підлягають до часткового задоволення.
Розмір аліментів у розмірі по 1/8 частини від всіх видів доходів відповідача, є тим мінімумом, який батько в силу свого батьківського обов'язку за законом повинен сплачувати дитині та який не призведе до порушення його прав та інтересів.
Суд, при винесенні рішення, також керується практикою Європейського суду з прав людини, який в пункті 54 свого Рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначав, «що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90)0, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків».
Ч. 1 ст. 191 СК України вказує на те, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З штампу суду вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом - 18 вересня 2024 року, відповідно саме з цієї дати слід проводити стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
На підставі п.3 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст.10, 12, 13, 77- 81, 82, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання - задовільнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 аліменти на її навчання в розмірі 1/8 частини всих видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19 вересня 2024 року і до закінчення донькою навчання, тобто до 30 червня 2025 року, але не більше ніж до досягнення нею 23-річного віку, за умов продовження навчання.
Право на аліменти припиняється у разі припинення навчання.
Рішення в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: В. О. Прилуцький