Справа № 635/6063/24
Провадження №1-кп/635/901/2024
12 листопада 2024 року смт Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретар судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221160000488 від 17 травня 2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мерефа Харківського району Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 11 грудня 2003 року вироком Харківського районного суду Харківської області за ч.1 ст.309, ч.2 ст. 121, ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі, звільненого 16 квітня 2008року умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 3 місяця 17 днів;
- 19 листопада 2010 року вироком Харківського районного суду Харківської області за ч.2 ст. 185, ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі,звільненого 26 січня 2013 року за відбуттям строку покарання;
- 21 грудня 2015 року вироком Харківського районного суду Харківської області, зміненим Апеляційним судом Харківської області, за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 10 вересня 2018 року умовно-достроково на невідбутий строк 8 місяців 17 днів;
-30 серпня 2022 року вироком Полтавського районного суду Полтавської області за ч.1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.; 04 травня 2023 року ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області замінено покарання, призначене вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 30 серпня 2022 року за ч.1 ст. 125 КК України у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. на покарання у вигляді громадських робіт тривалістю 50 годин,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/22, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який триває по теперішній час.
17 травня 2024 року о 08:30 годині ОСОБА_3 знаходився у будівлі АДРЕСА_2 , де вживав алкогольні напої.
У вказаний час до будівлі зайшов ОСОБА_6 та замовив спиртні напої, після чого, діставши із кишені куртки паспорт, взяв із його обкладинки грошові кошти, якими розрахувався та поклав його назад до кишені, що побачив ОСОБА_3 , та в цей час у нього виник раптовий, злочинний, корисливий умисел направлений на відкрите викрадення грошових коштів ОСОБА_6 .
В подальшому, приблизно о 09:00 годині цього ж дня ОСОБА_3 з метою реалізації свого раптового, злочинного, корисливого умислу, направленого на відкрите викрадення чужого майна, дочекався коли, ОСОБА_6 вийшов на вулицю, та присів на паркан поряд із даною будівлею, щоб перекурити, ОСОБА_3 продовжуючи реалізацію свого раптового, злочинного, корисливого умислу, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, переслідуючи корисливий мотив, з метою особистого збагачення, підійшов до ОСОБА_6 та ривком відхиливши куртку, дістав із внутрішньої кишені паспорт та відкрито заволодів грошовими коштами, які знаходились в його обкладинці в сумі 1270 грн., що належали ОСОБА_6 .
Після цього, ОСОБА_3 з відкрито заволодівшим майном, а саме грошовими коштами з місця злочину зник та в подальшому розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 186 України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість в обсязі обвинувачення, щиро розкаявся та пояснив про обставини вчинення злочину за обставин, викладених вище у даному вироку. Так ОСОБА_3 пояснив, що 17 травня 2024 року, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , підійшов до ОСОБА_6 та ривком відхиливши куртку, дістав із внутрішньої кишені паспорт та заволодів грошовими коштами, які знаходились в його обкладинці.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.
За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, в обсязі пред'явленого обвинувачення доведена повністю.
Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке виражається у визнанні винуватості в повному обсязі обвинувачення та відвертому визнанні своєї провини, осуду своїх дій.
Обставини, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, відсутні.
Судом встановлено,що стороною обвинувачення ОСОБА_3 не інкримінована обставина,яка обтяжує покарання, - вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, разом з тим суд не може вийти за межі пред'явленого обвинувачення та погіршити становище останнього,інкримінувавши вказану обставину.
Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він раніше судимий, не працює, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується негативно.
При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, обставину, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого.
Суд вважає необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченим нових злочинів, що відповідатиме вимогам ст.ст.50, 65 КК України, призначити обвинуваченому покарання, передбачене санкцією статті закону у виді позбавлення волі. Враховуючи наявність обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченому та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає можливим призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції статті закону у мінімальному розмірі.
Підстав для призначення покарання обвинуваченому із застосуванням ст.69 КК України судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи із співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт.
При призначенні покарання, суд враховує, що 30 серпня 2022 року ОСОБА_3 засуджений вироком Полтавського районного суду Полтавської області за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн., 04 травня 2023 року ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_3 замінено покарання, призначене вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 30 серпня 2022 року за ч.1 ст. 125 КК України у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. на покарання у вигляді громадських робіт тривалістю 50 годин.
Відбутого покарання за цим вироком ОСОБА_3 не має.
Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_3 після постановлення вироку Полтавського районного суду Полтавської області від 30 серпня 2022 року, з урахуванням ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 04 травня 2023 року, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, тому суд призначає остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71, п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного за цим вироком суду покарання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підставі ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 29 травня 2024 року.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, та призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за вказаним вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 30 серпня 2022 року, з урахуванням ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 04 травня 2023 року, згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, виходячи із співвідношення, що 40 (сорока) годинам громадських робіт відповідає 5 (п'ять) днів позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_3 до відбування покарання у виді 7 (семи) років 5 (п'яти) днів позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення вироку - з 12 листопада 2024 року.
Зарахувати ОСОБА_3 в строк покарання за даним вироком строк попереднього ув'язнення з 29 травня 2024 року по 11 листопада 2024 року включно.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Речові докази - обкладинку коричневого кольору для паспорту громадянина України, виготовлену із штучного матеріалу, яка знаходяться на зберіганні у камері зберіганні речових доказів ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУ Національної поліції в Харківській області, одну купюру номіналом 200 гривень серії СЛ729337, одну купюру номіналом 100 гривень серії УШ9942288, одну купюру номіналом 20 гривень серії ЕГ0603110, одну купюру номіналом 500 гривень серії ЄД2260445, які знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - повернути потерпілому ОСОБА_6 .
Речовий доказ - диск DVD-R, ємністю 4,7 Gb, на якому міститься відеозапис з камери за адресою: АДРЕСА_3 , після набрання вироком законної сили - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 22 травня 2024 року на обкладинку коричневого кольору для паспорту громадянина України, виготовлену із штучного матеріалу, одну купюру номіналом 200 гривень серії СЛ729337, одну купюру номіналом 100 гривень серії УШ9942288, одну купюру номіналом 20 гривень серії ЕГ0603110 - скасувати.
Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1