Справа № 643/4936/24
Провадження № 1-кп/643/609/24
06.11.2024
06 листопада 2024 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024221170001334, внесеному до ЄРДР від 19.12.2024, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186 , ч. 4 ст. 185 КК України,
В провадженні суду перебуває вищевказаний обвинувальний акт.
05.11.2024 до суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6 , з якою укладено угоду від 05.11.2024 на захист інтересів обвинуваченого ОСОБА_5 , про відкладення розгляду справи, оскільки захисник має ознайомиться з матеріалами кримінального провадження, яке судом задоволено.
В ході судового засідання прокурором заявлене клопотання про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_5 , у зв'язку із існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував щодо продовження строків тримання під вартою, посилаючись на те, що померла його мати, яка продала квартиру з метою надання коштів для внесення застави. Невідомі особи розпоряджаються документами та майном матері, для чого йому необхідно перебувати на волі для з'ясування усіх обставин та оформлення документів тощо.
Сторона захисту вважає клопотання прокурора необґрунтованим, оскільки ризики, передбачені ст.177 КПК України стороною обвинувачення не доведено, підзахисний не має намірів переховуватися від суду, має постійне місце проживання, а після смерті матері необхідно вирішувати питання щодо майна тощо, а тому є усі підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який, а саме, на домашній арешт.
Потерпілі в судове засідання не з'явилися.
Вивчивши доводи заявленого клопотання, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню, виходячи із такого.
Відповідно до правил ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Положеннями ст. 178 КПК України визначений перелік обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим, стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність утриманців, майновий стан тощо.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Згідно із ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п.35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).
По справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи - тримання під вартою, що завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обвинувачується у вчинені злочину, постала перед компетентними органами.
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»)
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЕСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, з постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі №166/313/17, від 13.08.2020 по справі №674/1202/19, від 27.02.2019 по справі №0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання під вартою.
ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст. 185 та ч.4 ст. 186 КК України, санкцією останньої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від сьомі до десяти років позбавлення волі, а тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Наведені обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, з дотриманням справедливого балансу між цими стандартами і правами та інтересами обвинуваченого.
Також суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Приймаючи рішення за клопотанням, суд враховує те, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте воно у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не тримаючи особу під варту.
Запобіжний захід тримання під вартою, з урахуванням його тривалості, відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості злочинів у вчиненні яких останній обвинувачується, виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого від суду та вчиненню інших дій спрямованих на перешкоджання проведенню об'єктивного судового розгляду.
З урахуванням обставин справи, з метою об'єктивного встановлення істини по справі, забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, для запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджати виконанню судового рішення, вчинити інше правопорушення, оцінюючи в сукупності всі обставини і у відповідності до вимог ч.1 ст. 178 КПК України, а також те, що судовий розгляд не початий, суду не надано будь-яких відомостей щодо постійного заробітку, стану здоров'я, сімейного стану, як наявність малолітніх, неповнолітніх дітей або осіб на утриманні тощо, а тому суд переконаний у необхідності задоволення клопотання прокурора та вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 строком не більше двох місяців.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доказів про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, суду не надано, а наявність ризиків, що стали підставою для обрання такого виду запобіжного заходу, продовжують існувати та не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинувачених під вартою, та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам.
Посилання обвинуваченого та його захисника на обставини, що виникли після смерті матері обвинуваченого не підтверджені, суду не надано будь-яких відомостей про настання смерті останньої.
Усі інші питання, фактичні обставини кримінальних правопорушень, питання винуватості чи не винуватості у скоєнні кримінальних правопорушень, питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час судового розгляду, який у даному випадку, ще не почався.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, практику Європейського суду з прав людини, у суду відсутні підстави для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на більш м'яку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 369-372, 376, 392 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком не більше двох місяців, тобто до 04.01.2025.
Розмір застави та порядок її внесення обвинуваченим залишити без зміни.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом 5 днів
Суддя ОСОБА_1