справа № 619/1277/21
провадження № 1-кп/619/7/24
іменем України
07 листопада 2024 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі кримінальне провадження за №12020220280001202 від 12.12.2020 з обвинувальним актом щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебував у провадженні Дергачівського районного суду Харківської області.
Розпорядженням Голови Верховного Суду №10/0/9-22 від 16.03.2022 Котелевському районному суду Полтавської області визначено територіальну підсудність справ Дергачівського районного суду Харківської області.
Відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідне рішення є підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.
Відповідно до розпорядження Верховного Суду 65/0/9-22 від 17 листопада 2022 року територіальну підсудність судових справ Дергачівського районного суду Харківської області було відновлено
Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2022 матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статті 187 КК України направлено до розгляду до Дергачівського районного суду Харківської області.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 01.04.2024 матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_6 виділені в окреме провадження та ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 10.07.2024 на підставі ст. 335 КПК Укураїни провадження зупинено.
У судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження терміну запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді цілодобового домашнього арешту, обґрунтовуючи наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 проти клопотання прокурора про продовження строку домашнього арешту не заперечували . Одночасно захисник ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 в частині цілодобового домашього арешту на домашній арешт в нічний час,яке підтрнимав обвинувачений ОСОБА_5 .
Суд, заслухавши думку прокурора, захисників, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п.п.1-11 ч.1 ст.178 КПК України, суд доходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Ухвалою Дергачівського районного суду від 10.09.2024 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід в виді цілодобового домашнього арешту строком по 10.11.2024.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред'явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_5 .
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У своєму рішенні ЄСПЛ у справі "Авраімов проти України" від 25 березня 2021 року констатував порушення п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначив, що існування обґрунтованої підозри, що ув'язнений вчинив злочин, є умовою sine qua non для законності тривалого тримання його чи її під вартою. Але коли національні судові органи вперше "негайно" після затримання розглядають питання про необхідність застосування до затриманого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, цієї підозри вже буде недостатньо, й органи державної влади повинні також навести інші відповідні та достатні підстави для обґрунтування тримання під вартою. Цими іншими підставами можуть бути ризик переховування, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину або спричинення порушення громадського порядку та пов'язана з цим необхідність захисту затриманого. Ці ризики мають бути належним чином обґрунтовані, і міркування органів державної влади з цих питань не можуть бути абстрактними, загальними або стереотипними (п.57).
Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше,
Враховуючи наявність, встановлених судом , ризиків, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, його особу, майновий та сімейний стан, наявність місця проживання, обставин тривалого застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу, обставини самого злочину, а також дисципліновану поведінку під час розгляду справи в суді першої інстанції, наявність військового стану в державі, стан здоров'я, суд вважає, що має місце виняткова ситуація, передбачена ч.3 ст.377 КПК України, у зв'язку з якою обґрунтованим та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 буде застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час.
Крім того, суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме: прибувати до прокурора та суду за першою вимогою; з 20.00 годин по 06.00 годин наступного дня не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання.
Керуючись ст.ст. 27, 36, 331, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити .
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою, строком на два місяці з 07 листопада 2024 року по 07 січня 2025 року включно.
Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;
- з 20.00 годин по 06.00 годин наступного дня не залишати місце постійного проживання не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу прокурора та суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити ОСОБА_5 , положення ч. 5 ст. 181 КПК України, а саме: працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою ОСОБА_5 мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 11 листопада 2024 року.
Суддя ОСОБА_1