справа № 619/8637/24
провадження № 3/619/2420/24
іменем України
12 листопада 2024 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП,
установив:
16 жовтня 2024 року старшим інспектором ЮП СВГ ВП № 3 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Котенко Т.А. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 259060 стосовно ОСОБА_1 , відповідно до якого 19.09.2024 о 14 год 17 хв за адресою мешкання ОСОБА_2 не виконала покладені на останню батьківські обов'язки стосовно свого сина малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого було доставлено до міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова з попереднім діагнозом: опік кип'ятком I-II ст. правої нижньої кінцівки, правої сідниці 5% поверхні тіла.
У судове засідання ОСОБА_2 не з'явилася, про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином. Матеріали справи містять заяву ОСОБА_2 , у якій вона просить розглядати справу без її присутності.
Відповідно до ст. 268 КУпАП неприбуття в судове засідання особи, що притягується до відповідальності за ч. 1 ст. 184КУпАП, не перешкоджає судовому розгляду справи за його відсутністю.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в статті 280 КУпАП, зокрема орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 62 Конституції України, яка гарантує дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до відомостей протоколу про адміністративне правопорушення, 19.09.2024 о 14 год 17 хв за адресою мешкання ОСОБА_2 не виконала покладених на останню батьківські обов'язки стосовно свого сина малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого було доставлено до міської клінічої лікарні швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова з попереднім діагнозом: опік кип'ятком I-II ст. правої нижньої кінцівки, правої сідниці 5% поверхні тіла.
З огляду на пояснення ОСОБА_1 , які містяться у матеріалах адміністративної справи, 19.09.2024 вона знаходилась разом зі своїм сином малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою місця проживання. Вона пішла до кухні та поставила електрочайник на підлогу та підключила його до розетки, яка знаходилася біля підлоги для того, щоб помити дитячі пляшки. Поки вона діставала пляшки, в цей момент до кухні біг її син ОСОБА_5 , який спіткнувшись на порозі перечепився через чайник, який закипів на підлозі та впав, у зв'язку з чим окроп потрапив на його ногу, чим спричинено опік. Знявши з сина колготи, в яких він знаходився, вона його схопила та побігла до амбулаторії, яка знаходиться у с-щі Пересічне неподалік від будинку, де їх доставлено до Харківської міської лікарні швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. А.І. Мещанінова.
Відповідальності за частиною 1 статті 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Положення вказаної статті є банкетною, тобто не встановлює певних правил поведінки, а передбачає існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки.
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний стан.
В своїх постановах Верховний Суд неодноразово наголошував, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (постанова Верховного Суду від 8 грудня 2021 року у справі № 311/563/20, постанову Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 362/4847/20, постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18).
З огляду на викладене, та враховуючи обставини події, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 , які мали місце 19 вересня 2024 року не утворювали складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, оскільки не містять жодних ознак винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками.
Навпаки, ОСОБА_1 вжила негайних відповідних заходів після отримання піків сином, знявши з нього колготи, в яких він знаходився, побігла до амбулаторії, де в подальшому їх доставлено до Харківської міської лікарні швидкої та невідкладної допомоги ім. проф. А.І. Мещанінова, де було проведено лікування.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З урахуванням положень ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Отже, суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному їх дослідженні в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, який полягає в ухиленні від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків, що є підставою для закриття провадження в справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Частиною 2 ст. 284 КУпАП передбачено, що постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 247 ч. 1 п. 1, 283, 284 КУпАП, суддя
постановив:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Є. А. Болибок