справа №176/2450/24
провадження №2/176/1230/24
/заочне/
12 листопада 2024 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Крамар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (ЄДРПОУ 39952398, юридична адреса: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд.48) до ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, -
13 вересня 2024 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що ТОВ «Веллфін» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності. 20.08.2021 року між ТОВ «Веллфін» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 1651575 від 20.08.2021 року в електронній формі. За умовами п.1.1 укладеного між позивачем та відповідачем Договору про споживчий кредит, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Пунктом 1.3 Договору про споживчий кредит встановлено, що позика надається строком на 30 днів. Позивачем, в порядку, встановленому п.1.4 Договору про споживчий кредит на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 8000,00 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ «Платежі Онлайн», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів.
Позивачем належним чином виконані умови Договору про споживчий кредит, в той час як відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за Договором про споживчий кредит зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.
Позивач зазначає, що реєстрація відповідача на сайті позивача, подання відповідачем заповненої заявки на отримання позики із зазначенням номеру банківської картки для перерахування коштів, підтвердження позивачем заявки на отримання позики у передбачений Правилами спосіб, вчинення відповідних дій щодо отримання позики, свідчить про те, що відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами отримання позики, а Договір про споживчий кредит було укладено та підписано в електронній формі, що в силу приписів ст.ст.6,627 ЦК України, ст.ст.11,12 ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що приєднався до договору у письмовій формі.
Станом на день подання позову відповідач взяті на себе зобов'язання по Договору про споживчий кредит не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 24000 грн., з яких 8000 грн. - основний борг; 16000 грн. - заборгованість по відсоткам, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
В порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України було витребувано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року позовну заяву було залишено без руху, а позивачеві надано строк для усунення недоліків.
24.09.2024 року, на виконання вимог ухвали суду, позивачем було усунуто недоліки позовної заяви.
09.10.2024 року надійшла інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином. В позовній заяві представник позивача просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, зазначив, що позовні вимоги підтримують, просять розглядати справу за відсутності позивача та не заперечують проти ухвалення заочного рішення судом.
Відповідачу, відповідно до вимог ЦПК України, за відомим місцем реєстрації останнього, направлено копію позовної заяви та додатків до неї, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі. Надано строк для подачі заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, відзиву на позовну заяву з наданням суду доказів в обґрунтування свого відзиву. Заперечень від відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження не надійшло. На адресу суду повернулося поштове повідомлення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Заперечень щодо розгляду справи у його відсутності не надійшло. Відзив на позов відповідач не подав.
Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у спосіб, передбачений законом та з огляду на те, що відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, суд ухвалив відповідно ст.280 ЦПК України, проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 20.08.2021 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 1651575, відповідно до якого товариство надало відповідачу грошові кошти в позику в сумі 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. /а.с.21-27/
Договір про споживчий кредит підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у відповідності до п.1.2 Договору, в якому зазначено, що позика надається позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту позикодавця (https://creditup.com.ua), за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно розрахунку заборгованості станом на 06.09.2024 року, вона становить 24000 грн., з яких: 8000 грн. - основний борг та 1600 грн. - заборгованість по відсотках, що передбачено умовами договору. /а.с.28-39/
Згідно інформаційної довідки від 09.09.2024 року № 208/09, через платіжний сервіс «Platon» було проведено видачу займу в розмірі 8000,00 грн. на банківську карту НОМЕР_1 . /а.с.40/
Порядок отримання та надання позики регламентується Правилами надання грошових коштів у позику у формі споживчого кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», затверджених наказом ТОВ «Веллфін» № 60 від 30.12.2020 року. /а.с.14-20/
В Правилах зазначено, що вони є публічною пропозицією (офертою) в розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладання договору про споживчий кредит на умовах, що встановлені товариством та застосовуються в разі подання фізичною особою-заявником заявки на сайті товариства за електронною адресою: creditup.com.ua на отримання позики та здійснення інших дій, що передбачають дані Правила (акцепт). Згідно Правил, вони є невід'ємною частиною договору про споживчий кредит.
Відповідно до п. 1.3. договору строк позики за цим договором складає 14 днів, позика має бути повернута згідно графіку розрахунків до 15.03.2021 року.
Умовами п. 1.5.1 договору позики передбаченого обов'язок відповідача сплатити на користь позивача проценти за користування позикою на наступних умовах: 1,8 процентів від суми позики, але не менше 50,00 грн. за перший день користування позикою; 1,8 процентів від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3 договору.
Згідно п. 1.5.2. у разі якщо позичальник не повернув суму позики у строк, встановлений п.1.3. договору, нарахування процентів, встановлених п. 1.5.1. договору проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення як плату за неправомірне користування чужими грошовими коштами (понадстрокове користування грошовими коштами), в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (проценти за понадстрокове користування позикою).
Отже, нарахування процентів за користування позикою припиняється у день фактичного її повернення, незалежно від закінчення строку дії договору позики.
Станом на день подачі позову до суду відповідач борг не повернув.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно із ст.638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Згідно зі ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов'язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.
Позивачем надано суду письмову форму укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ВЕЛЛФІН» Договору №1651575 від 20.08.2021 року. /а.с.21-27/
У вищезазначеному договорі зазначено електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме комбінація цифр і букв, згідно з положеннями ЗУ «Про електронну комерцію».
Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ВЕЛЛФІН» виконало свої обов'язки за Договором №1651575 від 20.08.2021 року, в той час як відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ «ВЕЛЛФІН» в загальному розмірі 24000,00 грн., з яких 8000,00 грн. - основний борг та 16000,00 грн. - заборгованість по відсоткам. /а.с.28-39/
Враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів повернення кредиту чи спростування вказаних обставин, на час розгляду справи відповідачем не надано, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про споживчий кредит №1651575 від 20.08.2021 року.
На підставі ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений останнім при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.536,610,612,626,629,638,639,1046-1049, керуючись ст.ст.12,76-81,83,141,247,263-265,274-279,354,355 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (юридична адреса: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд.48, ЄДРПОУ 39952398, рахунок № НОМЕР_3 в АТ «Сенс-Банк», МФО № 300346) заборгованість за договором про споживчий кредит №1651575 від 20.08.2021 року в розмірі 24000,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (юридична адреса: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд 48, ЄДРПОУ 39952398, рахунок № НОМЕР_3 в АТ «Сенс-Банк», МФО № 300346) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку , встановленому ЦПК України - в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 12 листопада 2024 року.
Суддя