№ 201/13752/24
провадження 2-о/201/568/2024
08 листопада 2024 року м. Дніпро
Суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю
ОСОБА_1 01 листопада 2024 року звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Судді справу було передано 04 листопада 2024 року канцелярією суду.
Зі змісту заяви та доданих до неї матеріалів витікає, що заявник звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження згідно норм ЦПК України, в якій просить суд встановити факт, що має юридичне, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Шлюб між ними був зареєстрований 15.03.1997 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження № НОМЕР_2 від 15.03.1997 року.
У шлюбу народився син ОСОБА_3 10.12.1997 року.
18 травня 2010 року шлюб між ними був розірваний, але заявник посилається в заяві на те, що з липня 2010 року вони продовжували жити разом.
ОСОБА_2 був мобілізований та зарахований до особового складу ВЧ НОМЕР_3 04 листопада 2022 року.
Заявник в своїй заяві посилається на те, що її чоловік піклувався про неї та вони проживали разом як одна сім'я.
Заявник вказує, що метою встановлення цього факту необхідне для вжиття заходів щодо отримання виплат у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , який загинув під час проходження військової служби.
Таким чином метою встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу є отримання заявницею певного соціально-правового статусу члена сім'ї військовослужбовця, як наслідок отримання цього статусу вона набуває право на отримання державної соціальної допомоги та інших пільг від держави.
Тобто встановлення факту проживання заявника однією сім'єю без шлюбу з військовослужбовцем за своїми правовими наслідками призведе до публічно-правових відносин ОСОБА_1 з державою.
Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За загальним правилом, окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.
За змістом ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, оскільки метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення і безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується у порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз'яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник просила суд встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу для отримання соціальних виплат.
Згідно ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України поряд з іншими належать сім'ї військовослужбовців Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України.
До членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
Нормами ст. 15 даного Закону сім'ям загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України (стаття 10-1) надаються такі пільги: 1) безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів; 2) безплатне першочергове зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів); 3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України; 4) 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю); 5) 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання та інші, всього 23 пункти, крім того цією ж нормою передбачено виплату за рахунок коштів державного бюджету одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) члена сім'ї.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740 затверджено Порядок надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України
За п. 2 Порядку статус члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України згідно з цим Порядком надається сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Пунктом 4 Порядку передбачено підстави набуття статусу члена сім'ї загиблого та подання відповідного пакету документів.
За п. п. 5, 6 Порядку для встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, необхідно подати структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) заяву і документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку.
Рішення про встановлення статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, приймається органами соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів.
Рішення органу соціального захисту населення може бути оскаржене в судовому порядку.
Отже, як вбачається з вищезазначених нормативних актів статус члена сім'єю загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України автоматично надає такій особі пільги, передбачені ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», порядок надання такого статусу визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740 зі змінами, за яким повноваження щодо надання особі такого статуту покладено на органи соціального захисту населення.
Окрім того, суд звертає увагу заявника на наступне.
22 березня 2023 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові по справі № 290/289/22-ц зробив висновок, що вимоги жінки про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з чоловіком, який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії рф, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
У справі № 287/167/18-ц, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 зазначеної постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: "33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. 34. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній."
Визначаючи, чи пов'язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, Суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Вимоги ОСОБА_1 пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Аналогічні по суті висновки викладені Об'єднаною Палатою Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на встановлені у справі обставини та наведені вимоги закону, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, так як заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно вимог ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції. З цієї підстави судовий збір повертається в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що заявником ОСОБА_1 при зверненні до суду із даною заявою окремого провадження було сплачено судовий збір в розмірі 605,60 гривень, проте даною ухвалою судді відмовлено у відкритті провадження у справі, що за змістом норм Закону України "Про судовий збір" зумовлює виникнення у заявника права на повернення сплаченого ним судового збору в повному обсязі, приходжу до висновку про необхідність повернення заявнику судового збору у вищевказаному розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Керуючись ст.ст. 19, 186, 187, 258-261, 263, 293, 315 ЦПК України, ст.7 Закону України «Про судовий збір»
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Повернути заявнику ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений нею при подачі до суду заяви судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень, 60 коп., перерахований згідно квитанції №0.0.3979049444.1 від 01.11.2024 року.
Ухвала набрала законної сили 08 листопада 2024 року.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя О.А. Антонюк