04 листопада 2024 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 759/18876/22
номер провадження №22-ц/824/15539/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи:
представник відповідача ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1
на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року /суддя Шум Л.М./
та на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року /суддя Шум Л.М./
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними, скасування рішення державного реєстратора та припинення права власності, -
Позивач, з урахуванням зміни предмета позову, звернувся з вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом за ОСОБА_2 , зареєстрованого в реєстрі за № 11-484, видане 15.11.2019 р. державним нотаріусом Другій Київській державній нотаріальній конторі Костенко Людмилою Юхимівною; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом за ОСОБА_2 , зареєстрованого в реєстрі за № 11-23, видане 30.01.2020 р. державним нотаріусом Другій Київській державній нотаріальній конторі Костенко Людмилою Юхимівною; скасування рішення державного реєстратора Другої Київської державної нотаріальної контори, Київський нотаріальний округ, м. Київ нотаріуса Костенко Людмили Юхимівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення: 50891912 від 30.01.2020 13:27:09 за ОСОБА_2 на 2/3 частини земельної ділянки реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна кадастровий номер 8000000000:75:021:0029 площа 0,0618 га за адресою АДРЕСА_1 та припинення права власності на 2/3 частини вказаної земельної ділянки; скасування рішення державного реєстратора Другої Київської державної нотаріальної контори, Київський нотаріальний округ, м. Київ нотаріуса Костенко Людмили Юхимівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення: 49694495 від 15.11.2019 11:38:16 за ОСОБА_2 на 2/3 частини житлового будинку реєстраційний номер нерухомого майна 1961856880000 загальної площею (кв.м.) 196: житлова площа (кв.м.): 110,9; Опис: зазначений на плані літерою «А», а також наступні господарські будівлі та споруди: гараж, зазначений на плані літерою «Б», вбиральня, зазначена на плані літерою «В», погріб, зазначений на плані літерою «Г», гараж-сарай, зазначений на плані літерою «Д», споруди, зазначені на плані «1-5,І», за адресою АДРЕСА_1 та припинення права власності на 2/3 частини вказаного житлового будинку.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року позов задоволено повністю. /т. 3 а.с. 64-70/
Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені ним витрати на правову/правничу допомогу адвоката в розмірі 47 500 грн. 00 коп. /т. 3 а.с. 97-98/
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернулась з апеляційними скаргами, в якій просила рішення скасувати, відмовивши у вимогах позову та стягненні витрат на правову допомогу.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційних скаргах, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що спірний будинок був перебудований ще при житті ОСОБА_4 , тому не вірним є висновок, що до складу спадкового майна, що отримане у спадок ОСОБА_5 не включено самовільно побудовані приміщення. ОСОБА_5 отримав Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12.11.2009 року, відповідно до якого є спадкоємцем 2/3 часток зазначеного в заповіті майна. Свідоцтво не визнано недійсним. Отже, ОСОБА_2 правомірно прийняла спадщину за законом після смерті свого чоловіка - ОСОБА_5 . Наголошувала і про те, що судом не досліджено обраний позивачем спосіб захисту та порушене право. Серед підстав, зазначених у позові про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом немає тих підстав, які визначені ст. 1301 ЦК України. Позивач за заповітом від 14.01.2008 року успадкував 1/3 будинку АДРЕСА_1 , але фактично користується більшою часткою майна, ніж ним успадковане та оформлено, що не заперечується ним у позові та підтверджується висновком судово-будівельної експертизи, що проводилась у рамках розгляду справи №2608/1600/12, який додано до позову. Отримання Свідоцтва відповідачкою не створює перешкод щодо користування майном та не пов'язане із позбавленням володіння успадкованим майном ОСОБА_3 . Окремо наголошувала, що відповідачем було подано заяву про застосування позовної давності до позову про оспорювання свідоцтва, яку судом не взято до уваги. Оспорювані свідоцтва про право на спадщину за законом видані 30.01.2019 року та 15.11.2019 року, а позивач звернувся до суду 21.12.2022 року, з пропуском 3-х річного строку позовної давності.
Щодо додаткового рішення, вказувала, що суд не прийняв до уваги заперечення та не зменшив суму правничої допомоги, не зважаючи на обставини справи та відповідну сформовану практику Верховного Суду. Заявлена сума є однозначно завищеною, так як фактично відбулось три засідання. Також наголошувала, що платіжні доручення (окрім від 03.05.24) не можуть вважатися належними доказами оплати за Договором № 18\02\22 від 18.02.2022 р про надання правничої допомоги, зважаючи на значні розбіжності у тарифікації послуг Додатку №1 до Договору та Акту приймання наданих послуг, що надані позивачем.
ОСОБА_3 звернувся з відзивами на апеляційні скарги, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів скарг. Вказував, що судом вірно встановлено, що у справі є техпаспорт КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (БТІ) від 2009 р. з експлікацією внутрішніх площ плану житлового будинку де переліченні самовільно зведенні приміщення, який повністю суперечить технічному паспорту виготовленому суб'єктом господарювання ПП «РІЕЛТІ ГРУП» від 2018 р виготовленому на замовлення відповідачки. Відповідач ОСОБА_2 , яка є замовником технічної інвентаризації повинна мати документи, які підтверджували би факт набуття права власності на самовільно збудовані об'єкти та введення їх за адресою АДРЕСА_2 в експлуатацію у встановленому законом порядку. Жодних документів для надання суду в якості доказу, щодо доцільності внесення до складу спадщини відповідача споруд, які в свою чергу збільшили житлову та загальну площу, що підтверджувало би факт набуття права власності ОСОБА_2 на ці об'єкти та введення їх в експлуатацію у встановленому законом порядку, відповідно до свідоцтва про спадкування за законом № 11-484 від 15.11.2019 р., суду не було надано.
Щодо строку позовної давності, вказував, що у 2021 році він звернувся до нотаріуса, для оформлення спадкових документів на землю, з подальшим отриманням свідоцтва про право на спадщину за заповітом, де довідався про порушення свого права. Наголошував на тому, що перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування воєнного стану.
Щодо додаткового рішення, вказував, що витрати на правову допомогу співмірні з наданими послугами, підтверджені доказами. Окремо звернувся з клопотанням про стягнення 20000 грн витрат на правову допомогу в апеляційній інстанції.
Представник ОСОБА_3 - адвокат Лодяний І.В. в судовому засіданні не зміг надати належних повноважень на представництво - ордер оформлений на представництво в Апеляційному суді м. Києва, а тому не був допущений до участі у справі, отже, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за його відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .
У Дванадцятій Київській державній нотаріальній конторі була відкрита спадкова справа № 575/2009.
За заповітом від 14.01.2008 р. ОСОБА_4 заповіла належні їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку кадастровий номер 80000000000:75:021:0029 за адресою АДРЕСА_3 частини ОСОБА_5 та 1/3 частину ОСОБА_3 .
Як вбачається з довідки-характеристики Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 17.09.2009 р. за №1430014, у складі житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 було самовільно побудовано: 1-1/3,90 кв.м -тамбур, частина 2-2/30кв.м санвузла, 2-3/2.70 кв.м-коридор, 2-4/10.2 кв.м-житлова, гараж літ. Б, вбиральня літ. В, погреб літ. Г, гараж-сарай літ. Д, сарай літ. Е, сарай літ. Ж. В домоволодінні самовільно переобладнані: частина житлової 2-6/5.00 кв.м переобладнана з підсобної, частина коридору 2-8/9.10 кв.м переобладнана з житлової. Згідно з Дозволом Управління архітектурно-будівельного контролю 29.01.99 р. №27 введено в експлуатацію будинок загальною площею 178.0 кв.м, житловою площею 106.4кв.м.
Як вбачається з копії Технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 від 07.08.2009 р., інвентар. справа №113482/40240/1312, реєстр. №41392, на земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташований житловий будинок літ «А», в тому числі самовільно зведені та переобладнані тамбури літ «а-2»/3.90 кв.м та «а-3»/4.80 кв.м і прибудова літ. «А-2»/19.70 кв.м, сарай літ. «Е», сарай літ. «Ж»/ 46,7кв.м , гараж літ. «Д»/ 25,7 кв.м, гараж літ. «Б»/ 27,1 кв.м, вбиральня «В»/ 1.7 кв.м, погріб «Б»/ 13,8 кв.м. Загальна площа приміщень житлового будинку літ «А», у тому числі самочинно зведених та переобладнаних прибудов, становить - 196,9 кв.м, житлова - 110,90 кв.м
20.11.2009 р. ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на 2/3 частини, за реєстровим №3-3063, на спадкове майно, яке складалось з: житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами житловою площею - 106,4 кв.м, загальною площею - 178,0 кв.м., позначений на плані літерою «А», спорудження №1-5, I(ворота, огорожі, водопровід, мощення).
До складу спадкового майна не включено приміщення, самовільно побудовані: тамбур а2 площею 3.90 кв.м, тамбура а3 площею 4.8 кв.м, прибудови А2 площею 19.7 кв.м , сарай Е площею 5,3 кв.м, сарай Ж площею 46,7 кв.м , гараж Д площею 25,7 кв.м, гараж Б площею 27,1 кв.м, вбиральня В площею 1.7кв.м, погріб Б площею 13,8 кв.м.
17 вересня 2014 року ОСОБА_5 , чоловік відповідача помер не залишивши заповіту.
У Другій Київській державній нотаріальній конторі була відкрита спадкова справа №683/2014.
Спадщину прийняла дружина померлого ОСОБА_2 .
Діти померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від спадщини відмовились.
15.11.2019 р. державний нотаріус Костюченко Л.Ю. видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , за реєстром №11-484. Вказано, що спадщина складається з 2/3 частин житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яке належало спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою 20.11.2009 р. за реєстровим №3-3063.
Житловий будинок загальною площею - 196.0 кв.м, житлова площа - 110,9 кв.м, позначений на плані літерою «А», а також наступні господарські будівлі та споруди: гараж літ «Б», вбиральні літ. «В», погріб літ. «Г», гаража-сараю літ. «Д», споруди «1-5,І».
Від Департаменту з питань державного архітектурно будівельного контролю м. Києва отримано лист від 24.06.2022 р. №073-073/В-88-196, що Департамент не видавав та не реєстрував документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом за вище зазначеною адресою, а тому відсутні документи, насамперед декларація про готовність до експлуатації об'єктів приміщень житлового будинку АДРЕСА_2 .
Судом першої інстанції вірно встановлено, що державний нотаріус Костенко Л.Ю. не перевірив належним чином надані ОСОБА_2 документи про склад спадщини після смерті ОСОБА_5 , внаслідок чого збільшив: загальну площу житлового будинку з 178,0 кв.м до 196,0 кв.м, житлову площу з 106,4 кв.м до 110,9 кв.м.
Також до Свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстром №11-484 були внесені господарські будівлі та споруди, на які при житті ОСОБА_5 не отримав права власності і які є об'єктами самочинного будівництва.
Державним нотаріусом Костенко Л.Ю. Другій Київській державній нотаріальній контори, видано 30.01.2020 р. ОСОБА_2 свідоцтво про спадщину за законом, за реєстром № 11-23 на земельну ділянку площею 0,0618 га кадастровий номер 80000000000:75:021:0029 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-КВ № 151080, яка належала померлій ОСОБА_4 , якій вона заповіла ОСОБА_5 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.
Зі змісту витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НН-8001048502020 від 23.01.2020 р. власником земельної ділянки 80000000000:75:021:0029 є ОСОБА_4 .
Таким чином, на час смерті ОСОБА_5 не зареєстрував право власності на земельну ділянку 80000000000:75:021:0029.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався нормами ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України про те, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За приписами ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно, проводиться у порядку, передбаченому Закону України від 04.07.2012 N 5037-VI "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно ст.5 п.2 якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку та відповідно до ч. 9 ст. 15 нотаріус не просто реєструє в Державному реєстрі право, яке чи то виникає і переходить внаслідок видачі свідоцтва про право на спадщину, а робить це одночасно з вчиненням нотаріальної дії, всі відомості вносяться ним лише на підставі правовстановлюючого документа, поданого для вчинення нотаріальної дії.
Частиною 2 ст. 331 ЦК України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, п.4.14. при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину, та відповідно до пункту 4.16. глави 10, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, щодо належності цього майна спадкодавцеві.
Згідно до зазначеного Порядку, п.4.19. якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, насамперед самобудови, нотаріус під час вчинення нотаріальних дій здійснює пошук та отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та самобудови чи реконструкції і за його результатами видає свідоцтво про спадщину та лише тільки тоді формує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання.
Згідно з частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту реєстрації державної реєстрації цих прав.
Стаття 126 Земельного Кодексу України (у редакції Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI) встановила, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності померлого на таке майно.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що державний нотаріус Костенко Л.Ю. видав ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за реєстром № 11-23 після смерті її чоловіка ОСОБА_5 без отримання документів, що посвідчували право власності померлого.
Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, якою передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім'я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.
У постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18, ЄДРСРУ № 74055079) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18, ЄДРСРУ № 91854868 ) викладено правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини наведені ним у позовній заяві, наявність порушеного права позивача є очевидним, а отже підлягає захисту судом у спосіб, що визначений законодавцем.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірний будинок був перебудований ще при житті спадкодавця, до складу спадкового майна, що отримане у спадок ОСОБА_5 не включено самовільно побудовані приміщення, апеляційним судом відхиляється з огляду на встановлені обставини справи.
Державний нотаріус Костенко Л.Ю. не перевірив належним чином надані ОСОБА_2 документи про склад спадщини після смерті ОСОБА_5 , внаслідок чого збільшив: загальну площу житлового будинку з 178,0 кв.м до 196,0 кв.м, житлову площу з 106,4 кв.м до 110,9 кв.м. Фактично спадкоємцями отримані свідоцтва на різні площі майна, при цьому доказів того, що було проведено легалізацію збільшеної площі, апелянтом не надано.
Лише у випадку коли будівництво об'єкта нерухомого майна здійснювалося згідно із законом, у разі смерті забудовника до завершення будівництва, його права та і обов'язки як забудовника входять до складу спадщини та успадковуються. Якщо закон був порушений і дозвільних та технічних документів на будівництво не було, то таке нерухоме майно слід вважати самочинно збудованим, а легалізувати його через правову процедуру успадкування неможливо.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові КЦС ВС від 09 червня 2020 року у справі № 347/2273/17.
Не має правового значення і доводи апеляційної скарги про те, що позивач фактично користується більшою частиною майна, отримання Свідоцтва відповідачкою не створює перешкод щодо користування майном та не пов'язане із позбавленням володіння успадкованим майном, оскільки легалізація самовільно побудованого в обхід офіційної процедури не допускається, що в даному випадку фактично відбулось шляхом видачі свідоцтва на спадщину.
Доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку позовної давності також не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки що перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування воєнного стану, при цьому, як вказує позивач він дізнався про порушення свого права у 2021 році, з позовом звернувся у грудні 2022 р.
Щодо додаткового рішення.
Суд першої інстанції також вірно керувався вимогами частин 1-3 ст. 137 ЦПК України про те, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1)Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2)Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до норм статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, розмір та умови визначаються у договорі про надання правової допомоги лише за погодженням адвоката з клієнтом.
Визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) здійснюється шляхом подання клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, з розміром судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Встановлено, що Договір №18/02/22 від 18.02.2022 року про надання правової допомоги підписано між ОСОБА_3 та адвокатом Лодяним І.В., в суді апеляційної інстанції також надано зазначений договір.
Також надано Акт приймання виконаних послуг за договором №18/02/22 від 18.02.2022 року, в суді апеляційної інстанції - розрахунок витрат.
Надані і платіжні доручення в суді першої інстанції, які свідчать про оплату витрат на правову допомогу, щодо витрат в суді апеляційної інстанції має бути сплачено.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено правову/правничу допомогу адвокату Лодяному Л.І.. відповідно до договору про надання правової/правничої допомоги від 18.02.2022 року, отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що на виконання вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню витрати понесені позивачем на правову/правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що 47 500 грн є однозначно завищеною сумою, так як фактично відбулось три засідання, апеляційним судом відхиляються з огляду на неспростування апелянтом Акту наданих послуг в який включено не лише судові засідання. /т. 3 а.с. 86/
Щодо доказів оплати, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки це не має правового значення.
У Додатку 1 до договору надані ставки адвокатського гонорару, суми апелянтом не спростовані.
Крім того, за клопотанням ОСОБА_3 апеляційний суд вважає необхідним також стягнути витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції, зменшивши їх суму на 3000 грн, оскільки виключає участь у судовому засіданні представника ОСОБА_3 , якого не було допущено у справу.
У матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи на суму 17 000 грн, вказані витрати є співмірними із складністю справи та виконаною роботою, а відтак, доходить висновку щодо наявності підстав для їх стягнення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року та на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року та додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 17 000 гривень витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: