№ справи: 756/8049/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4775/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Луценко О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
22 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.
секретар - Черняк Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарас Олександра Василівна про визнання іпотеки припиненою,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року,
встановив:
у червні 2023 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати припиненою іпотеку за договором, укладеним між нею, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , предметом якої є квартира АДРЕСА_1 , та зняти заборону відчуження нерухомого майна, посилаючись на те, що строк дії іпотечного договору закінчився.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року позов було задоволено, визнано такою, що припинена, іпотеку за Договором іпотеки від 28 квітня 2012 року, укладеним між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , та знято заборону відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивача - ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалась на те, що 31 серпня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 у позику було передано грошові кошти в розмірі 58 355 000 гривень строком до 29 жовтня 2012 року. 28 квітня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду до Договору позики від 31 серпня 2009 року, відповідно до умов якої сторони погодили строк виконання зобов'язання - 30 квітня 2022 року. Того ж дня між позивачем, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого позивач в забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором позики передала в іпотеку ОСОБА_5 належну їй квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 зазначала, що умовами іпотечного договору було передбачено строк його дії, а саме до повного виконання зобов'язань за Додатковим договором, що обумовлюють основне зобов'язання. Враховуючи те, що строк дії основного зобов'язання закінчився 30 квітня 2022 року, позивач вважала, що припинився і строк договору іпотеки, у зв'язку з чим просила позов задовольнити та визнати іпотеку припиненою.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року позов було задоволено, визнано такою, що припинена, іпотеку за Договором іпотеки від 28 квітня 2012 року, укладеним між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , та знято заборону відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії іпотечного договору закінчився, що є підставою для припинення іпотеки.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки він зроблений із порушення норм матеріального прав за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що основне зобов'язання боржником не виконано, а отже підстави вважати іпотеку припиненою відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 серпня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 797. Згідно з пунктом 1 Договору позики від 31 серпня 2009 року ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_2 грошову суму 58 355 000 гривень. ОСОБА_2 зобов'язався повернути ОСОБА_5 таку ж суму грошей в строк до 29 жовтня 2012 року в порядку та на умовах, визначених цим Договором (пункт 2 Договору позики від 31 серпня 2009 року).
28 квітня 2012 року та 18 вересня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено додаткові угоди до Договору позики від 31 серпня 2009 року, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарас О. В. та зареєстровані в реєстрі за № 518 та № 1157 відповідно.
Додатковою угодою від 28 квітня 2012 року Договір позики від 31 серпня 2009 року було доповнено пунктом 18, який визначав новий графік погашення платежів за Договором позики і передбачав здійснення ОСОБА_2 платежів до 30 квітня 2022 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за Договором позики 28 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з однієї сторони (іпотекодавці) та ОСОБА_5 з іншої сторони (іпотекодержатель) було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарас О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 519.
Преамбула Договору іпотеки містить перелік термінів з роз'ясненням їх значення в контексті змісту цього Договору.
Так, «Додатковий договір» - Додаткова угода від 28 квітня 2012 року до Договору позики від 31 серпня 2009 року, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарас О. В., зареєстрована в реєстрі за № 518, укладена між іпотекодержателем ( ОСОБА_5 ) та боржником ( ОСОБА_2 ), в забезпечення виконання зобов'язань якого укладається цей Договір. «Основний договір» - Договір позики від 31 серпня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ярош О.М., зареєстрований в реєстрі за №797, укладений між іпотекодержателем ( ОСОБА_5 ) та боржником ( ОСОБА_2 ), в забезпечення виконання зобов'язань якого укладається цей Договір. «Основне зобов'язання» - зобов'язання боржника ( ОСОБА_2 ), за вищепереліченим Додатковим договором, за яким боржник ( ОСОБА_2 ) має зобов'язання та виконання яких в повному обсязі забезпечується іпотекою за цим Договором.
Пунктом 1.1 Договору іпотеки від 28 квітня 2012 року визначено, що іпотекодавці ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) передають в іпотеку наступне нерухоме майно (далі - «Предмет іпотеки»), а саме: квартиру, що має чотири кімнати, загальною площею 165,90 кв. м., житловою площею 86,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та є власністю ОСОБА_1 .
12 грудня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено Договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарас О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1813.
Відповідно до пункту 1 вказаного Договору первісний кредитор ( ОСОБА_5 ) відступає шляхом продажу новому кредитору ( ОСОБА_3 ) належне первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, право вимоги первісного кредитора до ОСОБА_2 за Договором позики, Додатковою угодою до Договору позики, посвідченою 28 квітня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарас О.В. та зареєстрованою в реєстрі за № 518, Додатковою угодою № 2 до Договору позики, посвідченою 18 вересня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарас О.В. та зареєтрованою в реєстрі за № 1157.
Також 12 грудня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено Договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарас О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1814.
Згідно з пунктом 1 зазначеного Договору у зв'язку з укладенням між ОСОБА_5 (первісним іпотекодержателем) та ОСОБА_3 (новим іпотекодержателем) Договору про відступлення права вимоги від 12 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарас О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1813, первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, право вимоги первісного іпотекодержателя за Договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарас О.В. 28 квітня 2012 року та зареєстрованим в реєстрі за № 519, укладеним між первісним іпотекодержателем та ОСОБА_2 (іпотекодавець-1) та ОСОБА_1 (іпотекодавець-2).
Позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду стверджувала, що строк дії іпотечного договору закінчився, оскільки Додаткова угода від 28 квітня 2012 року передбачала датою внесення останнього платежу 30 квітня 2022 року, а отже вказана дата є датою закінчення строку дії іпотечного договору. Такі доводи позивача колегія суддів вважає неспроможними.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У разі, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (статті 546 ЦК України в редакції, що діяла на момент укладення договору іпотеки).
У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 598, стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її, з інших підстав, передбачених цим Законом (стаття 17 Закону України «Про іпотеку»).
У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 202/3772/19 (провадження № 61-9126св20) зазначено, що зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 187/998/16-ц (провадження № 61-603св19) зазначено, що за загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК, стаття 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599-601, 604-609 ЦК України. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.
У пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19) зазначено, що: «іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц)».
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно з пунктом 6.1 Договору іпотеки від 28 квітня 2012 року цей Договір підлягає нотаріальному посвідченню, набирає чинності з моменту такого посвідчення та діє до повного виконання зобов'язань за Додатковим договором, що обумовлюють основне зобов'язання.
Доказів належного виконання основного зобов'язання за договором позики позивач не надала.
Зі змісту пункту 6.1 Договору іпотеки від 28 квітня 2012 року вбачається, що його сторони погодили дію іпотечного договору до повного виконання основаного зобов'язання, що узгоджується з метою укладення договору іпотеки, а не до настання строку сплати останнього платежу за графіком, визначеним в додатковій угоді, як про те стверджує позивач.
Безпідставними є посилання позивача на те, що сторони іпотечного договору узгодили строк його дії до дати, яка визначена Додатковою угодою, а саме до 30 квітня 2012 року, оскільки таких умов Договір іпотеки не містить. Сторонами чітко було погоджено строк дії іпотечного договору до повного виконання зобов'язань за Додатковим договором, що обумовлює основне зобов'язання, а відповідним договором було визначено не виключно строк виконання зобов'язання, а і саме зобов'язання щодо повернення позики, докази щодо виконання якого відсутні.
За таких обставин, встановивши, що основне зобов'язання за договором позики не виконане належним чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для припинення правовідносин за договором іпотеки, який забезпечує основне зобов'язання, відсутні.
Згідно з чч. 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Статтею 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2023 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарас Олександра Василівна про визнання іпотеки припиненою - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 11 жовтня 2024 року.
Головуючий
Судді