29 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року,
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 20 вересня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Таке рішення суд, врахувавши, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки, а також те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, та ту обставину, що будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції у судовому засіданні обвинуваченим, окрім як усних пояснень, не надано, а інших даних щодо стану здоров'я (наявності тяжких захворювань та інших протипоказань) не добуто, що свідчить про можливість подальшого тримання обвинуваченого ОСОБА_6 у місцях позбавлення волі, і те, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази судом на даний час в повному обсязі не досліджені, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливості переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, і тому визнав необхідним продовжити _____________________________________________________________
Справа №11-кп/824/5035/2024 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_7
Категорія: ч. 4 ст. 152 КК України Доповідач ОСОБА_1
ОСОБА_6 строк тримання під вартою,оскільки інший, більш м'який, запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 , не погоджуючись з ухвалою суду, просить її змінити в частині продовженого строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 на домашній арешт.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_6 жодного разу не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, характеризується посередньо.
Крім того, зазначає, що уникати слідства та викликів до суду ОСОБА_6 не має підстав, так як його звинувачують у тому, що він не вчиняв і взагалі не відповідає дійсності.
Тому вважає, що підстав утримувати ОСОБА_6 під вартою також не має. До того ж здоров'я ОСОБА_6 не дозволяє вчиняти будь-які злочини, хоча він і не вчиняв жодного злочину протягом 62 років свого життя.
Також захисник ОСОБА_5 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду, як пропущений з поважних причин, вказуючи на те, що 23.07.2024 винесено ухвалу суду першої інстанції, тобто останній строк подачі припадає на 02.08.2024.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
З огляду на вказані вимоги закону та враховуючи, що захисник ОСОБА_5 належним чином повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду, від якої ніяких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло, клопотання про розгляд апеляційної скарги за участі сторін вона не заявляла, і від обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участю не надходило, а також зважаючи на скорочені терміни розгляду апеляційних скарг на такі судові рішення, апеляційний розгляд здійснено без участі сторін судового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Як убачається з наданих суду матеріалів, повний текст ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 рокубуло виготовлено та оголошено 24 липня 2024 року, а апеляційну скаргу захисник ОСОБА_5 подала до суду апеляційної інстанції, згідно поштового штампу, 02 серпня 2024 року.
Зважаючи на вказані обставини та оскільки виготовлення обґрунтованої апеляційної скарги потребує ознайомлення зі змістом оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження в даному випадку захисником ОСОБА_5 пропущений із поважних причин і підлягає поновленню.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 про незаконність і необґрунтованість постановленого судом рішення, то колегія суддів враховує наступне.
За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, були дотримані судом першої інстанції, а доводи захисника ОСОБА_5 про відсутність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непереконливими.
Як убачається з матеріалів провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , Дніпровським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12023100040003479 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152, ч. 1 ст. 301-1 КК України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, врахувавши, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки, а також те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, та ту обставину, що будь яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції у судовому засіданні обвинуваченим, окрім як усних пояснень, не надано, а інших даних щодо стану здоров'я (наявності тяжких захворювань та інших протипоказань) не добуто, що свідчить про можливість подальшого тримання обвинуваченого ОСОБА_6 у місцях позбавлення волі, та те, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази судом на даний час в повному обсязі не досліджені, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливості обвинуваченого переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, і тому визнав необхідним продовжити ОСОБА_6 строк тримання під вартою, оскільки інший, більш м'який, запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Твердження захисника ОСОБА_5 в апеляційній скарзі про те, що підстав утримувати ОСОБА_6 під вартою не має, не заслуговують на увагу, оскільки висновок суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ґрунтується на наявності сукупності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставин, передбачених ст. 178 КПК України.
Доводи ж захисника ОСОБА_5 в апеляційній скарзі про те, що здоров'я ОСОБА_6 не дозволяє вчиняти будь-які злочини, яких він і не вчиняв протягом 62 років свого життя, не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини жодним чином не нівелюють існування вищевказаних ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
При цьому слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження суд апеляційної інстанції не уповноважений досліджувати обставини вчинення кримінального правопорушення, перевіряти належність і допустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, а тому посилання захисника ОСОБА_5 на те, що уникати слідства та викликів до суду ОСОБА_6 не має підстав, оскільки його звинувачують у тому, чого він не вчиняв, не можуть бути предметом даного апеляційного розгляду під час перевірки ухвали суду про продовження строку тримання під вартою в порядку ст. 422-1 КПК України.
Наведені захисником ОСОБА_5 дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , зокрема те, що ОСОБА_6 жодного разу не притягувався до кримінальної і адміністративної відповідальності, та характеризується посередньо, самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення встановлених судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи наведене, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу, що є змістом апеляційної вимоги захисника, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає.
За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року є законною та обґрунтованою, а отже, апеляційна скарга захисника ОСОБА_10 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Поновити захиснику ОСОБА_10 строк на апеляційне оскарження ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 20 вересня 2024 року включно, без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3