15 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року,
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року, поміж іншого, ОСОБА_5 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 29 вересня 2024 року.
Таке рішення суд, врахувавши те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також особу обвинуваченого, який є громадянином України, має місце реєстрації та проживання в місті Києві, раніше не судимий, за своїм віком має задовільні соціальні зв'язки, для особи його віку та статусу, прийнятну репутацію, прийнятний стан здоров'я, мотивував існуванням на даний час зазначених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, щоіснує ризик переховування обвинуваченого від суду, зважаючи на правовий зв'язок ОСОБА_5 із РФ та наявність в останнього громадянства РФ, що вказує на обґрунтовані підстави вважати про наявність у нього міцних соціальних зв'язків на території країни-агресора, із допомогою яких зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду на території РФ, та те, що у ОСОБА_5 на території України немає міцних соціальних зв'язків, останній веде асоціальний спосіб життя, не працевлаштований, дітей на утриманні немає, ні з ким не спілкується, що виключає наявність у підозрюваного стримуючих факторів, які б могли запобігти йому переховуватись, а також незаконно впливати на експертів та спеціалістів безпосередньо або через інших зацікавлених осіб шляхом ____________________________________________________________
Справа №11-кп/824/5028/2024 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_6
Категорія: ч. 2 ст. 110 КК України Доповідач ОСОБА_1
підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу експертів, дані яких наявні у відповідних висновках експертів, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження, щоб останні, у разі їх подальшому допиту в суді, змінили або спотворили відомості, викладені ними в описовій та резолютивній частині позитивних висновків, які у сукупності з іншими, вже отриманими доказами, стали підставою для кваліфікації слідством протиправних дій підозрюваного та прийняття відповідного процесуального рішення, та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, оскільки обставини вчинення ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень обгрунтовано свідчать про можливість продовження ним такого злочину, і тому визнав необхідним продовжити ОСОБА_5 строк тримання під вартою,оскільки інший, більш м'який, запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 , не погоджуючись з ухвалою суду, зазначає про відсутність ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні про продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зокрема, вказує на те, що, співпрацюючи зі слідством, яке на даний час вже завершене, визнаючи свою вину і маючи найтісніші соціальні зв'язки в Україні (наявність літньої матері пенсіонерки, яка потребує догляду за собою за станом свого здоров'я, як її єдиною дитиною), та займаючись у Києві багато років науковою діяльністю у сфері містобудування, і на даний час готуючись до захисту дисертації, розробки якої дуже потрібні Україні під час її післявоєнної відбудови, а також враховуючи те, що виїзд з України для чоловіків до 60 років на даний час фактично закритий, і документів для виїзду за її кордон він не має, то ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду цілком ліквідовується застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із засобами контролю або заставою.
Крім того, ризику переховування можна запобігти і покладанням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Також вважає, що відсутній і ризик незаконно впливати на експертів та спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки вибрана ним стратегія захисту передбачає коментування висновків експертів, пояснення того, що саме він мав на увазі у тому, що писав у творах, за які йому висунуті звинувачення у здійсненні кримінального правопорушення.
Що стосується ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, то вважає, що у його положенні на даний час і перспективу такий крок дорівнює самогубству та є фантазією сторони обвинувачення.
При цьому зазначає, що, згідно рішень ЄСПЛ, наявність кожного з вищезазначених ризиків повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Обмеження розгляду клопотання (що було зроблено в його випадку) про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
Окрім цього, вказує й на те, що перебування в слідчому ізоляторі в перенавантажених людьми камерах, куріння в них, дуже погано впливає на стан його здоров'я.
Таким чином, вважає, що зі сторони прокурора клопотання про продовження йому запобіжного заходу було складено формально, з численними помилками по його суті.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
З огляду на вказані вимоги закону апеляційний розгляд здійснено без участі сторін судового провадження, оскільки відсутні клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участю.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, були дотримані судом першої інстанції, а доводи обвинуваченого ОСОБА_5 в апеляційній скарзі про відсутність підстав для продовження йомустроку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непереконливими.
Як убачається з матеріалів провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 , Дніпровським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 22024000000000035по обвинуваченню ОСОБА_5 увчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2КК України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, врахувавши те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також особу обвинуваченого, мотивував існуванням на даний час зазначених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що існує ризик переховування обвинуваченого від суду, зважаючи на правовий зв'язок ОСОБА_5 із РФ та в умовах воєнного стану, введеного у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, що суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях, незаконно впливати на експертів та спеціалістів безпосередньо або через інших зацікавлених осіб шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою зміни або спотворення ними відомостей, викладених у відповідних висновках, та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, і тому визнав необхідним продовжити ОСОБА_5 строк тримання під вартою,оскільки інший, більш м'який, запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 в апеляційній скарзі проте, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і неможливість застосування до нього жодного з більш м'яких запобіжних заходів, є безпідставними.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Враховуючи характер та конкретні обставини висунутого ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні, зокрема, тяжких злочинів проти основ національної безпеки України і проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також особу обвинуваченого, який є громадянином України, має місце реєстрації та проживання в місті Києві, раніше не судимий, має задовільні соціальні зв'язки, прийнятну репутацію і стан здоров'я, та, з огляду на ці обставини, існування обґрунтованих ризиків, що обвинувачений, зважаючи на введений в Україні з 24.02.2022 року воєнний стан у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, його правовий зв'язок із РФ та наявність в нього громадянства РФ, що вказує на наявність у нього міцних соціальних зв'язків на території країни-агресора, відсутність у ОСОБА_5 на території України міцних соціальних зв'язків, та усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості, може переховуватися від суду, а також незаконно впливати на експертів та спеціалістів безпосередньо або через інших зацікавлених осіб шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою зміни або спотворення ними відомостей, викладених у відповідних висновках та формулюванні обвинувачення, та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, з огляду на викладені обставини вчинення ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень щодо здійснення публічних закликів до вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, поєднані з розпалюванням національної ворожнечі, а також неодноразове та публічне виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, та заперечення тимчасової окупації частини території України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 , а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів не встановила.
Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_5 в апеляційній скарзі про те, що співпрацюючи зі слідством, визнаючи свою вину і маючи найтісніші соціальні зв'язки в Україні (наявність літньої матері пенсіонерки, яка потребує догляду за собою за станом свого здоров'я), та займаючись у Києві багато років науковою діяльністю у сфері містобудування, і на даний час готуючись до захисту дисертації, розробки якої дуже потрібні Україні під час її післявоєнної відбудови, а також враховуючи те, що виїзд з України для чоловіків до 60 років на даний час фактично закритий і документів для виїзду за її кордон він не має, то ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду цілком ліквідовується застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із засобами контролю або заставою та покладанням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, то вказані обставини жодним чином не вказують на зменшення існування зазначених вище ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, зважаючи на конкретні обставини висунутого йому обвинувачення, характер та тяжкість діянь, які йому інкримінуються, і покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватими у їх вчиненні.
Також не можуть бути взятими до уваги і доводи обвинуваченого ОСОБА_5 в апеляційній скарзі про відсутність ризику незаконно впливати на експертів та спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки вибрана ним стратегія захисту передбачає коментування висновків експертів, пояснення тому, що він писав у творах, за які йому висунуті звинувачення у здійсненні кримінального правопорушення, а також ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки вказані обставини жодним чином не нівелюють існування вищевказаних ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_5 в апеляційній скарзі, що наявність кожного з вищезазначених ризиків повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами, а обмеження розгляду клопотання (що було зроблено в його випадку) про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції, не заслуговують на увагу, оскільки висновок суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ґрунтується на наявності сукупності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставин, передбачених ст. 178 КПК України.
Доводи ж обвинуваченого ОСОБА_5 в апеляційній скарзі про те, щоперебування в слідчому ізоляторі в перенавантажених людьми камерах, куріння в них, дуже погано впливає на стан його здоров'я, нічим не підтверджені, адже суду не були надані жодні відомості про те, що за станом здоров'я ОСОБА_5 не може утримуватися під вартою, не було долучено таких і до апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, що є змістом апеляційної вимоги обвинуваченого, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає.
За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року є законною та обґрунтованою, а отже, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 серпня 2024 року, якою, поміж іншого, ОСОБА_5 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 29 вересня 2024 року, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3