04 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 442/4654/23
провадження № 51-2619км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стебник Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 листопада 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 цього Кодексу - у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до встановлених судом фактичних обставин, які детально викладені у вироку, 05 березня 2023 року приблизно о 21:34 ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні магазину «СІМ-23» ТОВ «Клевер Сторс», що розташований за адресою: площа Ринок, 20, м. Дрогобич, Львівська область , в умовах воєнного стану, умисно, шляхом вільного доступу, таємно викрав з торгівельного стелажу продукти харчування, після чого покинув місце події, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ТОВ «Клевер Сторс» майнову шкоду на загальну суму 409 грн.
Крім того, 09 серпня 2023 року близько 15:04 ОСОБА_8 , реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна, перебуваючи у ТЦ «Парк», що по вул. Володимира Великого, 1 у м. Дрогобич, Львівської області , діючи в умовах воєнного стану, взяв у руки жіночу сумку ОСОБА_9 з вмістом косметички та жіночим гаманцем, у якому знаходилися грошові кошти в сумі 1500 грн, та побіг з нею у напрямку церкви Успіння Пресвятої Богородиці, що по вул. Володимира Великого у м. Дрогобич Львівської області. Не зважаючи на те, що протиправні дії ОСОБА_8 були помічені потерпілою, останній на її зауваження не реагував. Вказаними діями ОСОБА_8 спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 1861 грн.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 14 лютого 2024 року вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 листопада 2023 рокустосовно ОСОБА_8 змінив у частині призначеного покарання. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вимоги й доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок безпідставного застосування приписів ст. 75 КК України, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Водночас до початку касаційного розгляду на адресу Верховного Суду від прокурора ОСОБА_7 надійшла змінена редакція касаційної скарги.
У поданих змінах до касаційного скарги прокурор ОСОБА_7 просить закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Обґрунтовуючи доводи, викладені ним в зміненій касаційній скарзі, зазначає, що Закон України № 3886-IX від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон України № 3886-IX), який має зворотню дію в часі, скасовує кримінальну відповідальність ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК України, а тому кримінальне провадження стосовно нього підлягає закриттю.
Заперечень на касаційну скаргу до Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримав змінену касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 та просив її задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 вважав касаційну скаргу прокурора зі змінами обґрунтованою та просив її задовольнити, не заперечував щодо закриття кримінального провадження за ч. 4 ст. 185 КК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Інших учасників справи було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися, про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
За приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Як визначено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У цьому провадженні висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень у касаційному порядку не оспорюються.
Проте, як слушно зауважив прокурор у своїй касаційній скарзі зі змінами, Верховною Радою України прийнято Закон України № 3886-IX, який набув чинності 09 серпня 2024 року.
Згідно з вказаним Законом, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) викладена в новій редакції, відповідно до якої встановлені санкції за: 1) дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; 2) дії, передбачені ч. 1 вказаної статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 3) повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; 4) дії, передбачені ч. 1 або 2 цієї статті, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна.
Зазначеними змінами, зокрема, збільшено ціну (з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) предмету дрібної крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, яка є визначальною для розмежування кваліфікації дії між дрібною крадіжкою, передбаченої ст. 51 КУпАП, та крадіжкою, передбаченою ст. 185 КК України.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
З огляду на викладене, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у ст. 51 КУпАП.
Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Водночас статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 1 ст. 5 КК України передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Тож, фактична декриміналізація викраденого майна, вартість якого не перевищує 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, має зворотню дію у часі та «скасовує кримінальну протиправність діяння» у розумінні ст. 5 КК України.
Такі висновки узгоджуються з позицією об'єднаної палати, викладеною у постанові від 07 жовтня 2024 року в справі № 278/1566/21.
Варто зауважити, що відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України для кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно у 2023 році 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, передбачені ст. 51 КУпАП, становили 2684 грн.
За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_8 засуджений, зокрема, за вчинення 05 березня 2023 року крадіжки. Водночас вартість викраденого останнім майна становила 409 грн.
Отже, за наведених обставин, а також з урахуванням положень 58 Конституції України та ст. 5 КК України, ОСОБА_8 вчинив дрібну крадіжку, за що передбачено адміністративну відповідальність, передбачену ст. 51 КУпАП.
Згідно з п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до абз. 5 ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.
За статтею 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частиною 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
На адресу Верховного Суду від засудженого ОСОБА_8 надійшла згода на закриття кримінального провадження стосовно нього за ч. 4 ст. 185 КК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Ґрунтуючись на положенні ч. 1 ст. 434 КПК України, касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених гл. 32 вказаного Кодексу.
За приписами ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Отже, узявши до уваги позицію засудженого, який не заперечував щодо закриття кримінального провадженні у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, колегія суддів доходить висновку про необхідність закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Водночас ОСОБА_8 оскаржуваними судовими рішеннями засуджений також за грабіж, вчинений повторно в умовах воєнного стану.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 337 КК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Зважаючи, що кримінальне провадження за ч. 4 ст. 185 КК України закрито, то кваліфікуюча ознака «повторність» інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, підлягає виключенню з оскаржуваних судових рішень.
Тож касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду (у порядку ч. 2 ст. 433 КПК України)та ухвала суду апеляційної інстанції- зміні.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 зі змінами задовольнити.
Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 листопада 2023 року (у порядку ч. 2 ст. 433 КПК України) та ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2024 рокустосовно ОСОБА_8 змінити.
Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК України закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Виключити з вироку Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 листопада 2023 року та ухвали Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року в частині обвинувачення, визнаного судом доведеним, за ч. 4 ст. 186 КК України кваліфікуючу ознаку «повторність».
Виключити із вказаних судових рішень посилання на призначення покарання засудженому на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів.
Уважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та із застосуванням ст. 75 КК України звільненим від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
У решті судові рішення залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3