11 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 205/5443/24
провадження № 61-14481ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Петрова Євгена Вікторовича, ОСОБА_2 , Литвиненко Ірини Вікторівни у справі за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , заінтересована особа - держава російська федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська від 07 серпня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року,
У травні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - держава російська федерація, в якій просили суд:
- встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 у березні 2014 року
з тимчасово окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок терористичного акту та тимчасової окупації території Донецької області України, вчиненого російською федерацією та призвело до порушення її конституційних прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та Конституцією України;
- встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_3 у березні 2014 року
з тимчасово окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок терористичного акту та тимчасової окупації території Донецької області України, вчиненого російською федерацією та призвело до порушення його конституційних прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та Конституцією України.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , заінтересована особа - російська федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнано неподаною та повернуто заявникам.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2024 року цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа - російська федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення, передано на розгляд Оболонського районного суду м. Києва.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2024 року відмовлено у відкритті провадження в частині вимог ОСОБА_1 , заінтересована особа - російська федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2024 року про відмову у відкритті провадження в частині вимог ОСОБА_1 у справі за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , заінтересована особа - російська федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без змін.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2024 року про направлення справи в частині вимог заяви ОСОБА_3 , заінтересована особа - російська федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення, за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва залишено без змін.
30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвали Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська від 07 серпня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року в указаній справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 30 жовтня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Литвиненко І. В.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року залишено без руху. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
30 жовтня 2024 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року в указаній справі.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30 жовтня 2024 рокусправу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Литвиненко І. В.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року залишено без руху. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
06 листопада 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду заяву про відвід суддів Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В.
Заява мотивована тим, що дії суддів є дискримінаційними стосовно заявників
у справі за ознаками їх етнічного, географічного та соціального походження. Вказує, що в одній справі ухвалюються протилежні рішення.
Зазначає, що судді Петров Є. В., ОСОБА_4 , Грушицький А. І., порушивши неодноразово норми ЦПК України, тим самим порушили конституційні права заявників у цих справах.
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В. у цій справі визнано необґрунтованою. Вирішення питання про відвід суддів передано судді, якого визначено у порядку встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 11 листопада 2024 року заяву про відвід суддів Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В. призначено судді Коломієць Г. В.
Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу,
і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
За змістом частини восьмої статті 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною одинадцятою статті 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
У частині першій статті 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. У частині четвертій статті 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Вивчивши заяву про відвід та матеріали касаційного провадження, вважаю, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В. від участі у розгляді справи № 205/5443/24, оскільки заява про відвід не містить визначених законом підстав для відводу суддів.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року (BELUKHA v. UKRAINE N 33949/02, § 49 - 52).
Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що судді Петров Є. В., ОСОБА_2 , ОСОБА_4 виявляли особисту заінтересованість або вчиняли будь-які незаконні дії. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Доводи заявника не свідчать про існування обставин, які викликають сумніви
у неупередженості та об'єктивності суддів Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В., а свідчать лише про незгоду заявника
з процесуальними рішеннями колегії суддів, що не є підставою для відводу суддів.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
За таких підстав, заявлений відвід є необґрунтованим.
Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Петрова Євгена Вікторовича, Грушицького Андрія Ігоровича, Литвиненко Ірини Вікторівни у справі за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , заінтересована особа - держава російська федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць