08 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 205/5443/24
провадження № 61-14481ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши клопотання ОСОБА_1 про відвід колегії суддівВерховного Суду Петрова Євгена Вікторовича, Грушицького Андрія Ігоровича , Литвиненко Ірини Вікторівни у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 наухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , заінтересована особа - держава російська федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення,
30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 30 жовтня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Литвиненко І. В.,
Верховний Суд ухвалою від 31 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху, надав для усунення недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
06 листопада 2024 року ОСОБА_1 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подала до Верховного Суду клопотання (заяву) про відвід колегії суддів
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.
У клопотанні ОСОБА_1 висловлює сумніви в неупередженості та об'єктивності суддів Верховного Суду Петрова Є. В., Грушицького А. І., Литвиненко І. В., зокрема, на її думку, дії зазначених суддів є дискримінаційними стосовно заявників у справі за ознаками їх етнічного, географічного, та соціального походження. Вказує, що
в одній справі ухвалюються протилежні рішення.
Отже, вважає, що судді Верховного Суду Петров Є. В., Грушицький А. І.,
Литвиненко І. В. підлягають відводу від розгляду справи № 205/5443/24.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу з огляду на такі підстави.
Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України cуддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони
з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 ЦПК України, а саме якщо: суддя, який брав участь у вирішенні справи
в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження
у справі;суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення; суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції; суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції; суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі; суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Верховний Суд, оцінюючи, чи наявні підстави для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує, що не встановлено будь-які підстави стверджувати, що судді Петров Є. В., Грушицький А. І. , Литвиненко І. В. , мають та виявляють особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не встановлено.
За об'єктивним критерієм Верховним Судом підлягає з'ясуванню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним у цьому є те, чи є побоювання учасника справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно підтвердженими.
Так, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина одинадцята статті 33 ЦПК України).
Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного, а доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, так само як і задоволення необґрунтованої заяви про відвід судді.
При цьому згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об'єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли
б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, для визначення неупередженості суду належить виходити не тільки з суб'єктивного критерію, але й об'єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справі Ferrantelli et Santangelo).
Також у своєму рішенні «Газета «Україна-центр» проти України» ЄСПЛ наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб'єктивного
і об'єктивного критеріїв. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію потрібно визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (§§ 28-32).
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді є існування суб'єктивного або об'єктивного критеріїв, за умови доведення існування яких можна стверджувати про обґрунтованість сумнівів у безсторонності судді.
За частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу,
і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Суд оцінює обставини у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Тому доводи клопотання, що розглядається не можуть слугувати підставою для відводу суддів, оскільки не підтверджують наявність об'єктивних сумнівів у їх неупередженості та об'єктивності.
Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого
ОСОБА_1 відводу колегії суддів Верховного Суду Петрова Є. В.,
Грушицького А. І., Литвиненко І. В., тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід суддів підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд
Визнати необгрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів Верховного Суду Петрова Євгена Вікторовича, Грушицького Андрія Ігоровича, Литвиненко Ірини Вікторівни, у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 наухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2024 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року у справі
за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , заінтересована особа - держава російська федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Клопотання про відвід колегії суддів Верховного Суду Петрова Є. В,
Грушицького А. І., Литвиненко І. В., передати для вирішення зазначеного питання,
у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддіЄ. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко