Провадження № 33/821/586/24 Справа № 755/6174/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Гоменюк О. Ю. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
08 листопада 2024 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 жовтня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.
Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
З постанови судді вбачається, що 23 березня 2024 року о 00 год. 20 хв. в м. Київ, Дніпровська набережна, 20А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Superb, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6820 ARJL-0302, тест №2468, результат 0.62‰. Вказаними діями водій порушив вимоги п.2.9.а Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити йому адміністративне стягнення, залишивши штраф у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, без позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Вважає, що суд при призначенні адміністративного стягнення дійшов помилкового висновку про неможливість застосування аналогії закону та не накладання на нього додаткового стягнення у виді позбавлення керування транспортними засобами.
З цього приводу посилається на ст. 25 КУпАП та рішення ЄСПЛ.
Стверджує, що не вживав свідомо та цілеспрямовано алкоголь 23 березня 2024 року, але причину наявності останнього в крові, пояснити не може.
Вважає, що показники вмісту алкоголю в його крові можливо віднести до легкого ступеню сп'яніння.
Вказує, що своїми діями він не міг спричинити істотної шкоди громадським або державним інтересам.
Зазначає, що його батьки є особами з інвалідністю, батько страждає на цукровий діабет 2-го типу, тому ОСОБА_1 водійське посвідчення необхідне для здійснення догляду та надання допомоги своїм батькам.
Також апелянт вказує, що волонтерською діяльністю, яка пов'язана з постійними роз'їздами та доставкою допомоги адресатам.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, з таких підстав.
При апеляційному перегляді враховується, що апелянт не оскаржує постанову судді в частині опису обставин, установлених під час розгляду справи та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, через що судове рішення переглядається в частині накладення додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя, за результатами розгляду справи, застосовував до правопорушника ОСОБА_1 , стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 цього Кодексу у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 роки.
Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативним.
Суд першої інстанції мотивовано вказав, що у цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, навіть виконання ним обов'язків військової служби та зі забезпеченням оборони України, захистом її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
Суд першої інстанції вмотивовано вказав, що не вбачає підстав для застосування аналогії права та не накладати додаткове стягнення на ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортним засобом на підставі ст. 69 КК України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що для досягнення визначеної в ст.23 КУпАП мети адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, накладення вказаного додаткового стягнення є необхідним.
За таких обставин постанова судді є законною, скасуванню чи зміні не підлягає.
Керуючись ст.ст. 33, ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 жовтня 2024 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова набирає чинності негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук