07 листопада 2024 року
Справа № 2-2704-2009
Провадження № 22-ц/821/1649/24
Категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Мунтян К. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 серпня 2024 року у справі за скаргою боржника ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відділу ДВС у місті Умані Уманського районну Черкаської області ЦМУМЮ (м.Київ), у складі головуючого судді Піньковського Р. В., повний текст складено 26 серпня 2024 року,
В січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на бездіяльність державного виконавця відділу ДВС у місті Умані Уманського районну Черкаської області ЦМУМЮ (м.Київ).
В обґрунтування вимог скаржник вказував, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.12.2009 стягнуто з нього та приватного підприємства «Віват-М» на користь ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість по кредитному договору в сумі 813777,41 грн, солідарно. Вказаним рішенням також стягнуто судові витрати в сумі 910 грн.
На виконання вищезазначеного рішення суду було видано виконавчий лист № 2-2704 від 01.12.2009, на підставі якого 19.01.2010 державним виконавцем Рутенко Т. П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення заборгованості в примусовому порядку.
05.12.2023 він звернувся з письмовою заявою до відділу ДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦМУ МЮ (м.Київ) з вимогою повідомити про наявність відкритих відносно нього виконавчих проваджень та надати при цьому копії відповідних постанов.
Листом-відповіддю № 105499/26.8-30/5 від 12.12.2023 за підписом в.о. начальника відділу Світлани Плахотнюк повідомлено, що у відділі ДВС на виконанні перебували виконавчі провадження про стягнення боргів з нього на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Під час вчинення виконавчих дій, 24.08.2010 державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. На розгляді ДВС перебувало виконавче провадження № 16731895 з примусового виконання листа № 2-2704 виданого 01.12.2009 Уманським міськрайонним судом про стягнення з нього на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судових витрат в сумі 910 грн.
19.01.2010 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на його майно. 24.08.2010 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист повернуто стягувачу.
10.08.2011 державним виконавцем з накладенням арешту на його майно, повторно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 281055585 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2704, виданого Уманським міськрайонним судом 01.12.2009.
23.11.2011 постановою державного виконавця повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Цим же листом повідомлено, що матеріали виконавчих проваджень знищено за закінченням терміну зберігання в архіві, а тому надати копії постанови про відкриття проваджень не має можливості, інших виконавчих проваджень станом на 12.12.2023 відносно нього не має.
28.12.2023 він звернувся з заявою до відділу ДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦМУМЮ (м.Київ) з проханням про зняття арешту з його майна, що накладений постановою державного виконавця від 19.01.2020.
На що отримав відмову, а тому вважає, що наявність не знятого арешту на його майно, порушує його права як власника, тому він звернувся до суду з вказаною скаргою та просив суд визнати бездіяльність ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області ЦМУМЮ (м.Київ), що полягає у незняті арешту з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 - протиправною; зобов'язати ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області ЦМУМЮ (м.Київ) зняти арешт із усього майна ОСОБА_1 .
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 серпня 2024 року у задоволенні скарги відмовлено. Роз'яснено боржнику ОСОБА_1 право на звернення до суду на загальних підставах в порядку позовного провадження.
Мотивація ухвали суду зводиться до того, що матеріали скарги не містять доказів закінчення або завершення виконавчого провадження № НОМЕР_1, боржником у якому є скаржник ОСОБА_1 , в порядку, визначеному спеціальним законом, що могло б вказувати на наявність підстав для зняття державним виконавцем накладеного арешту на майно.
Суд першої інстанції вважав, що державний виконавець діяв в межах повноважень, визначених Законом № 606-XIV, оскільки повернення документу стягувачу з підстав п. 2 та п. 5 ч. 1 ст. 47 не передбачає наслідком зняття арешту з майна боржника, оскільки виконавче провадження не було завершено. В свою чергу боржником ОСОБА_1 не надано жодного доказу, який би вказував на виконання ним рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.12.2009, на підставі якого було видано виконавчі листи №2 -2704 від 01.12.2009, що перебували в провадженні ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦМУ МЮ (м.Київ) і під час вчинення дій спрямованих на примусове виконання рішення, державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на майно боржника.
За встановлених обставин, суд вважав посилання скаржника на протиправність бездіяльності державного виконавця ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦМУ МЮ (м.Київ) необґрунтованими.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вказав, що враховуючи положення чинного законодавства, а саме ЗУ «Про виконавче провадження» він, як боржник у виконавчому провадженні не може пред'явити позов про зняття арешту з майна, оскільки вказаним законом передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця у визначеному порядку. Тобто іншого способу захисту в нього не було. Вказані вимоги судом першої інстанції не були враховані та помилково прийнято оскаржуване рішення.
Зазначив, що бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з майна є триваючим правопорушенням, а тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги в порядку передбаченому ЦПК.
Також зауважив, що враховуючи наявність протягом тривалого часу (більше 10 років) нескасованого арешту на його майно як боржника, за умови відсутності виконавчого провадження, а також за відсутності будь-яких відомостей відносно рішення про стягнення з нього судових витрат, є невиправданим втручанням у його право на володіння майном.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника - адвоката Підчасюка В. Ю., дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
Відповідно до ст. 19 Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В даній справі, на час відкриття виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа за № 2-2704 та повернення державним виконавцем цього виконавчого документу стягувачу, діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року. Підставою для повернення державним виконавцем цього виконавчого листа стягувачу стали положення п. 2 та п. 5 ч. 1 ст. 47 вищевказаного Закону України, якими передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними та у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника). Відповідно до ч. 5 даної статті, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (річний строк для виконавчих листів). Даною статтею не передбачено, зняття арешту державним виконавцем при поверненні виконавчого листа стягувачу.
Виходячи з положень ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року, підставою для зняття арешту з майна державним виконавцем є завершення виконавчого провадження.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18) зазначено, що «повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».
Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року, з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
28.12.2023 ОСОБА_1 звернувся з заявою до керівника ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзовського О. О. з проханням вирішити питання щодо зняття обтяження, арешту всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, та скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення.
Відповідно до відповіді ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 12.12.2023 № 105499/26.8-90/5 - в провадженні ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебували в/п № НОМЕР_1 та в/п № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2704 виданого 01.12.2009 Уманським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 боргу по кредитному договору та судових витрат. 19.01.2010 року державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на майно боржника.
24.08.2010 винесено постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
В результаті повторного пред'явлення виконавчого документу стягувачем, державним виконавцем відкрито в/п № 28105585 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2704 виданого 01.12.2009 Уманським міськрайонним судом, 10.08.2011 державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на майно боржника і 23.11.2011 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Також повідомлено, що станом на 12.12.2023 будь яких інших виконавчих проваджень про стягнення боргів з ОСОБА_1 в провадженні відділу не перебуває.
Також згідно листа ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 08.01.2024 за № 2082/5 боржнику надано аналогічні відомості, а також роз'яснено, що відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», в разі повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених п. 2 та п. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в новій редакції), арешт, накладений на майно боржника не знімається та не скасовуються інші заходи примусового виконання рішення.
В даному випадку, державний виконавець вищевказаного ВДВС, який повернув зазначений вище виконавчий лист стягувачу, не знявши при цьому, накладений в межах цих виконавчих проваджень, арешт з майна, діяв в межах своїх повноважень, відповідно до вимог вищевказаного закону, який не передбачав зняття арешту з майна боржника при поверненні виконавчого листа стягувачу.
Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави для зняття державним виконавцем чи начальником ВДВС арешту з майна боржника.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі, № 761/35971/15-ц (провадження № 61-23265св18) зазначено, що «суди дійшли правильного висновку про те, що, здійснюючи дії під час виконання зазначеного рішення суду, державний виконавець дотримався вимог Закону України «Про виконавче провадження» при вчиненні виконавчих дій по відкритому виконавчому провадженню, як солідарного боржника, тому відсутні підстави для задоволення скарги останньої. При цьому виконавчий лист повернуто стягувачу і державний виконавець позбавлений можливості вчиняти виконавчі дії при відсутності виконавчого провадження».
Враховуючи, що виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року, що не є підставою для зняття арешту з майна боржника, тобто права боржника державним виконавцем ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦМУ МЮ (м.Київ), у зазначеному виконавчому проваджені не порушені, а також аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду в постанові від 19.01.2022 р. по справі №521/14329/20, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених боржником вимог у цій справі.
Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.06.2024 по справі № 333/395/22.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що матеріали цієї справи також не містять доказів погашення боргу скаржником ОСОБА_1 , а з огляду на те, що повернення виконавчого документа стягувачу не є закінченням виконавчого провадження, а рішення суду є невиконаним, тому підстави для зняття арешту з вищезазначеного майна боржника ОСОБА_1 відсутні, оскільки, ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено зняття арешту з майна боржника у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, а не у випадку повернення виконавчого документа стягувачу.
Повернення виконавчого документа стягувачу не є закінченням виконавчого провадження оскільки це різні стадії виконавчого провадження, які мають різні підстави виникнення та наслідки. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, а повернення виконавчого документа не позбавляє стягувача права на повторне звернення виконавчого документу до примусового виконання.
Статтею 59 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час розгляду цієї справи судом першої інстанції, якою врегульовані питання зняття державним виконавцем арешту з майна, також не передбачено право державного виконавця зняти арешт у разі повернення виконавчого документа стягувачу.
Колегія суддів, також вважає за доцільне зазначити, що вищезазначений виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не визнаний таким, що не підлягає виконанню, а тому стягувач не позбавлений можливості звернутись з відповідними заявами до суду про поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, з метою забезпечення виконання рішення суду.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги боржника ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, ухвала суду першої інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою, та постановленою з додержанням вимог ЦПК України.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі, або ж її зміни.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст рішення складено 11 листопада 2024 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков