Справа № 539/5421/23 Номер провадження 22-ц/814/3219/24Головуючий у 1-й інстанції Просіна Я.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
31 жовтня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
секретар Ванда А.М.,
з участю представника позивача - адвоката Петракова В.А., представника відповідача- адвоката Лисенка А.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником - адвокатом Петраковим Володимиром Анатолійовичем,
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 червня 2024 року, постановлене суддею Просіною Я.В. (повний текст складено 26 червня 2024 року),
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Тищенко Інна Вікторівна, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю на час відкриття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування,
17.10.2023 ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 , у якому просить встановити факт її проживання однією сім'єю із ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше як п'ять років до моменту відкриття спадщини; та визнати за нею в порядку спадкування право власності на частини житлового будинку А1 (квартира АДРЕСА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування підстав позову зазначає, що є падчеркою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв'язку із її похилим віком та потребою у догляді, останні п'ять років до смерті спадкодавця позивачка проживала разом із нею за адресою: АДРЕСА_2 . Вона допомагала їй по господарству, придбавала ліки, продукти харчування, сплачувала комунальні послуги та доглядала за будинком. Вони мали спільний бюджет. Зокрема, ОСОБА_4 віддавала їй значну частину своєї пенсії на поточні витрати. При цьому, фактично, спадкодавець перебувала на утриманні позивачки, яка вирішувала усі питання щодо її забезпечення та у подальшому оплатила поховання.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки, розташованої на території Духівської сільської ради та частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачка ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом, яким охоплюється виключно земельна ділянка, право власності на яку нею уже зареєстровано.
Позивачка прийняла спадщину шляхом подання заяви до нотаріуса, але постановою від 06.04.2023 у вчиненні нотаріальної дії було відмовлено, оскільки у спадкоємиці відсутні докази родинних відносин з померлою; роз'яснено необхідність у судовому порядку встановити факт постійного проживання однією сім'єю не менше п'яти років до відкриття спадщини зі спадкодавцем. Із підстав викладеного, з метою реалізації спадкових прав, просить позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.06.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Тищенко І.В., про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю на час відкриття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування - відмовлено.
Рішення міськрайонного суду вмотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менше п'яти років, а також ведення спільного побуту та наявності взаємних прав та обов'язків, що є визначальним у вирішенні питання про спадкування на підставі статті 1264 ЦК України.
Із таким рішенням не погодилася позивачка та в її інтересах адвокат Петраков В.А. оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на неповне з'ясування фактичних обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити.
Зазначає, що із 02.06.1988 спадкодавиця перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , батьком позивачки. 25.05.1992 ними було придбано спірну квартиру, де упродовж 13 років позивачка проживала разом із усією родиною. Після смерті батька (13.08.2005) відкрилася спадщина на належну йому частину цієї квартири. Його спадкоємцями були позивачка, дочка, та ОСОБА_4 , дружина.
Повідомляє, що між нею та ОСОБА_4 , яку позивачка фактично вважала своєю матір'ю, за час їх спільного проживання близько 17 років, що встановлено судовим рішенням у справі №539/345/15-ц, склалися дружні та сімейні відносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Останні п'ять років до її смерті вона, позивачка, проживала разом із нею за адресою: АДРЕСА_2 , допомагала їй по господарству, придбавала ліки, продукти харчування, сплачувала комунальні послуги та доглядала за будинком. Вони мали спільний бюджет. Зокрема, ОСОБА_4 віддавала їй значну частину своєї пенсії на поточні витрати. При цьому, фактично, спадкодавець перебувала на утриманні позивачки, яка вирішувала усі питання щодо її забезпечення та у подальшому оплатила поховання.
Цитуючи зміст частин першої, другої статті 3 СК України, зокрема, що дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає, доводить, що у той час, коли позивачка не проживала разом зі спадкодавицею, вона її часто відвідувала, піклувалася про її стан здоров'я, придбавала продукти харчування, допомагала з оплатою комунальних послуг та веденням господарства. Відтак, виконувала визначений частиною 1 статті 202 СК України обов'язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Іншими словами, у період із 1988 року і до дня смерті спадкодавиці, проживала з нею однією сім'єю, як мати до дочка.
Вважає, що районний суд застосував до спірних правовідносин нерелевантну практику Верховного Суду. Тоді як заявлений до встановлення факт підтвердженим належними та допустимими доказами, зокрема, спільними фотознімками, квитанціями зі сплати комунальних послуг та показами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19.08.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 02.09.2024.
28.10.2024 до Полтавського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив представника відповідача - адвоката Лисенка А.Ф., у якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.
У суді апеляційної інстанції представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити без змін оскаржуване судове рішення.
Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилися, та за правилами ч.2 ст.372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Матеріалами справи підтверджується, що 02.06.1988 між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 ./а.с.14/
09.03.1959 народилася ОСОБА_15 ; батьками у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 значяться: ОСОБА_5 (батько), ОСОБА_4 (мати)./а.с.13/
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19.02.2015 (справа №539/345/15-ц) визнано домоволодіння, що розташоване у АДРЕСА_3 і складається з житлового будинку - НОМЕР_3 (квартира АДРЕСА_1 ), погребу з шийкою - «під - Б», гаражу - «Б», спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та визначено кожному в цьому об'єкті по частині домоволодіння./а.с.17-18/
08.11.2021 ОСОБА_4 склала заповіт, яким належну їй земельну ділянку площею 4,31 га, кадастровий номер якої 5322881800:06:006:0008, місце розташування: Полтавська область, Лубенський район, Духівська сільська рада заповіла ОСОБА_16 ; місце складання заповіту - місце проживання заповідача: АДРЕСА_2 ; заповіт посвідчено ОСОБА_17 , приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області та зареєстровано в реєстрі за №897./а.с.21/
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , про що 07.06.2022 складено відповідний актовий запис №702; місце смерті: Полтавська область, Лубенський район, м.Лубни, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ./а.с.7, 8/
Згідно із довідкою Лубенського-комунального Житлово-експлуатаційного управління від 03.04.2023 за №1654, ОСОБА_4 , 1942 р.н., дійсно була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , із 06.01.89 р.; померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день її смерті та 6 місяців після смерті за даною адресою ніхто не був зареєстрований./а.с.11/
06.04.2023 постановою приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Тищенко І.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_1 , на майно, що належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , - відмовлено. У мотивувальній частині постанови зазначено, що у спадкоємця відсутні докази родинних відносин з померлою, отже, видати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно немає правових підстав./а.с.24/
15.05.2023 приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Тищенко І.В. видано ОСОБА_18 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №768./а.с.22/
07.06.2023 головою вуличного комітету вулиці Тернівської з провулками та сусідами складено Акт у тім, що упродовж останніх 5 років і на момент смерті ОСОБА_4 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 доглядала її ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 за даною адресою. На даний час ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_4 за власний рахунок. ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 прийняла все належне їй майно, вступила в управління та володіння ним, перевезла речі домашнього вжитку, здійснює догляд за будинком та господарськими будівлями, проводила ремонт паркану, доглядала за земельною ділянкою. Зазначені обставини підтвердили сусіди та засвідчили своїми підписами. На даний час в будинку проживають родичі ОСОБА_1 /а.с.15/
Позивачем надано копії повідомлень та квитанцій оплати комунальних послуг «Т «Лубнигаз», КП «Лубни-водоканал», «Полтваенергозбут»; а також фотознімки спільного відпочинку./а.с.25-43, 44-48,175/
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18.03.2024 витребувано у філії Полтавське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» інформацію про проведення ОСОБА_19 оплати за комунальні послуги через АТ «Ощадбанк» з карткового рахунку № НОМЕР_5 на ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 у період із 01.03.2019 по ІНФОРМАЦІЯ_1 по день смерті ОСОБА_4 /а.с.185/
03.04.2024 АТ «Ощадбанк» на виконання вимог ухвали суду надано в електронному вигляді (диск CD-R) наявну в програмного забезпеченні інформацію щодо руху грошових коштів за вказаний період часу по банківському рахунку № НОМЕР_5 , до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_6 , відкритого на ім'я ОСОБА_19 в установі АТ «Ощадбанк»; 14.06.2024 АТ «Ощадбанк» надано виписку з архіву про проведення операції./а.с.189,190, 218-224/
У суді першої інстанції допитано в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 .
При постановленні оскаржуваного рішення, надаючи оцінку дослідженим доказам, міськрайонний суд виходив із того, що наявний у справі товарний чек №171 від ІНФОРМАЦІЯ_1 про сплату 7100,00 грн. підтверджує виключно факт організації та здійснення поховання спадкодавця, а зі змісту копій квитанцій про оплату комунальних послуг неможливо встановити особу платника, а самі платежі охоплюють незначний період часу.
Надаючи оцінку показанням свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , міськрайонний суд дійшов висновку, що вони є малоінформативними та такими, що не стосуються предмета спору, а лише свідчать про епізодичні відвідування позивачкою спадкодавця. Тоді як показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю.
Установивши викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що характер відносин між позивачкою та спадкодавцем не носив сімейного характеру та не був пов'язаний зі спільним веденням господарства, спільним бюджетом, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків. Отже, позивачем не підтверджено належними доказами факт її спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, а тому у задоволенні таких позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Апеляційний суд із такими висновками погоджується із огляду на наступне.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частини перша, друга статті 1220 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №582/18/21 від 18.09.2023.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №554/14633/15-ц та від 21.03.2019 у справі №461/4689/15-ц.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, сформованими у справі №129/1033/13-ц від 18.03.2020 принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Із урахуванням викладеного суд першої інстанції, правильно визначившись із характером спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність належними доказами факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до незгоди із висновками міськрайонного суду. Тоді як матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували доводи позивача щодо спільного побуту та наявності взаємних прав та обов'язків у неї зі спадкодавцем не менше як 5 років до моменту відкриття спадщини.
Із матеріалів справи убачається, що за життя ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . На день її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та 6 місяців після смерті за даною адресою ніхто не був зареєстрований. Позивачка разом із родиною має відмінне місце реєстрації, що відповідає її фактичному місцю проживання: АДРЕСА_4 .
Тоді як за змістом позиції Верховного Суду, сформованій у справі №542/1648/19 від 25.05.2022 саме по собі надання позивачем допомоги спадкодавиці за її життя та її поховання не є доказом проживання однією сім'єю з нею за відсутності доказів спільного проживання, ведення спільного господарства, пов'язаності осіб спільним побутом, наявності взаємних прав та обов'язків. Відтак, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Доводи апеляційної скарги щодо показів свідків на увагу не заслуговують, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, зазначені показання не містять посилання на конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість дійти висновку про наявність підстав, які входять до предмета доказування, і не стосуються спільного проживання позивачки з померлою однією сім'єю, а свідчать про епізодичні відвідування нею спадкодавця та надання допомоги за потреби та підтримання зі спадкодавцем добрих стосунків.
Зокрема, покази свідка ОСОБА_6 ґрунтуються на власних оціночних судженнях та припущеннях, що позивачку зі спадкодавицею пов'язував спільний побут, їй не відомо про існування спільного бюджету, а обставини спільного відпочинку та поїздок відомі зі слів самої позивачки. Тому цей свідок, а також свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 підтвердили, що позивачка проживала окремо від спадкодавиці та за потреби могла переночувати у будинку спадкодавиці.
Показання свідка ОСОБА_7 колегія суддів також оцінює критично, оскільки обставини, які вона повідомила суду першої інстанції, що у лікуванні ОСОБА_4 допомагала позивачка, відомі свідку зі слів останньої. При цьому свідку невідомо, чи проживали вони разом упродовж п'яти років до смерті спадкодавиці, як і про існування спільного побуту та спільно придбаних речей.
Покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 також є малоінформативними та такими, що ґрунтуються на припущеннях і твердженнях самої позивачки, з якою свідки давно знайомі, що ставить під сумнів об'єктивність її свідчень стосовно тощо позивачка витрачала на спадкодавицю особисті кошти.
Загальне цитування позивачем у доводах апеляційної скарги положень статті 3 СК України, а також належність виконання нею обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, колегія суддів відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору. Оскільки незалежно від характеру взаємовідносин між позивачкою та спадкодавицею у період із 1988 року, має істотне значення та підлягає встановленню саме факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, а також тривалість такого проживання - щонайменше п'ять років до відкриття спадщини.
При цьому факт такого проживання передбачає не лише проживання за однією адресою, а і ведення зі спадкодавцем спільного господарства, тобто сторони повинні мати взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення міськрайонного суду, зокрема, щодо оцінки в якості доказів фотознімків, які не є визначальними у вирішенні питання про спадкування на підставі статі 1264 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на належних доказах, якими не можуть бути копій квитанцій, а тому на правильність висновків суду першої інстанції не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником - адвокатом Петраковим Володимиром Анатолійовичем, - залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 червня 2024 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08.11.2024
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак