Справа № 155/697/24 Провадження №11-кп/802/612/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
06 листопада 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12024030600000069 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Горохівського районного суду Волинської області від 09 липня 2024 року щодо нього,
Вказаним вироком суду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Горохів Волинської області, який фактично проживає в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, звільнений з займаних посад у Збройних Силах України, військову службу призупинено, раніше судимого:
- 22 жовтня 2015 року вироком Горохівського районного суду Волинської області за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком один рік;
- 21 квітня 2016 року вироком Горохівського районного суду Волинської області за ч.2 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, ст.ст.70, 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, покарання відбуте;
- 29 липня 2021 року вироком Горохівського районного суду Волинської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці, покарання відбуте;
- 15 квітня 2022 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, покарання відбуте,
- 02 листопада 2022 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч.2 ст.185 КК України, ч.4 ст.70, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць, покарання відбуте.
засуджений за ст.126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;
за ч.1 ст.162 КК України -у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням визначено до відбування ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_8 залишено попередній - тримання під вартою.
Початок строку відбуття покарання рахувати з часу фактичного затримання, тобто з 11 березня 2024 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_8 строк його попереднього ув'язнення до строку відбування покарання за даним вироком за період з 11 березня 2024 року до дня набрання даним вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вироком вирішено питання речових доказів та судових витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що він будучи попередньо притягнутим Горохівський районним судом Волинської області 28 листопада 2023 року та 10 січня 2024 року до адміністративної відповідальності за вчинення відповідно 16 листопада 2023 року, 18 грудня 2023 року та 04 січня 2024 року домашнього насильства за ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в порушення вимог ст.28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 05 березня 2024 року близько 12 години, перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, систематично, вчинив психологічне насильство відносно особи з якою перебуває у сімейних відносинах - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке виражалося в образах нецензурними словами, залякуванні, пошкоджені майна, погрозах фізичною розправою та морально ображав останню, що викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку та призвело до її психологічних страждань та погіршення якості життя, що, зокрема, виразились у втомі, фізичному дискомфорті, негативних переживаннях та емоційній напруженості, а також втраті енергійності, повноцінного сну, відпочинку, самооцінки та позитивних емоцій.
Крім цього, ОСОБА_8 , 08 березня 2024 року близько 13 години, перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, систематично, повторно, вчинив психологічне насильство відносно особи з якою перебуває у сімейних відносинах - ОСОБА_10 , яке виражалося в образах нецензурними словами, залякуванні, пошкоджені майна, погрозах фізичною розправою та морально ображав останню, що викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку та призвело до її психологічних страждань та погіршення якості життя, що, зокрема, виразились у втомі, фізичному дискомфорті, негативних переживаннях та емоційній напруженості, а також втраті енергійності, повноцінного сну, відпочинку, самооцінки та позитивних емоцій.
Також, ОСОБА_8 , 11 березня 2024 року близько 20 години, перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, систематично, повторно, вчинив психологічне насильство відносно особи з якою перебуває у сімейних відносинах - ОСОБА_10 , яке виражалося в образах нецензурними словами, залякуванні, пошкоджені майна, погрозах фізичною розправою та морально ображав останню, що викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку та призвело до її психологічних страждань та погіршення якості життя, що, зокрема, виразились у втомі, фізичному дискомфорті, негативних переживаннях та емоційній напруженості, а також втраті енергійності, повноцінного сну, відпочинку, самооцінки та позитивних емоцій.
Окрім цього, 11 березня 2024 року близько 02 години, ОСОБА_8 , діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, усвідомлюючи, що порушує недоторканність права власності, та конституційне право недоторканності житла згідно ст. 30 Конституції України, проник на територію господарства, яке належить ОСОБА_11 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де, усвідомлюючи, що його дії не помічені сторонніми особами, шляхом злому замка, проник в овочесховище, тим самим незаконно проник до іншого володіння особи, всупереч волі законного володільця.
Не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію своїх дій, обвинувачений вважає вирок суду в частині призначеного покарання незаконним. Просить змінити вирок суду та призначити більш м'яке покарання.
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурор вважає, викладені доводи у апеляційній скарзі необґрунтованими та твердження обвинуваченого про підстави зміни вироку безпідставними. Просить вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, який виклав суть обвинувачення, доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які подану апеляційну скаргу підтримували та просили змінити вироку суду в частині призначеного покарання, думку прокурора, який апеляційну скаргу заперечував і просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин, обґрунтовані доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за згодою учасників судового провадження, керуючись вимогами ст.349 КПК України після допиту обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися і докази стосовно яких судом, згідно із ч.3 ст.349 КПК України, не досліджувалися.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги обвинуваченого, про можливість пом'якшення йому покарання, апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.
Частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно положень ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
З огляду на ці положення кримінального закону при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті (частині статті) Особливої частини КК України, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов'язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.
Вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_8 , місцевим судом дотримані.
Як убачається з вироку місцевого суду, призначаючи ОСОБА_8 вид та розмір покарання, суд першої інстанції, дотримуючись наведених вимог кримінального закону, належним чином урахував усі обставини кримінального провадження, у тому числі ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, дані про особу винного, який звільнений з займаних посад у ЗСУ, за місцем проживання характеризується негативно, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, за що відбував реальну міру покарання у виді позбавлення волі, судимість не погашена, перебуває на обліку з 2015 року у лікаря-нарколога з діагнозом F10.2 та з 2021 року у лікаря-психіатра з діагнозом F23.0., однак, вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, розкаявся у скоєному, не оспорював фактичних обставин справи.
При цьому також враховано і наявність пом'якшуючої покарання обставини, а саме щире каяття.
Враховано судом і обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 - вчинення кримінального правопорушення повторно, рецидив злочинів, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
На підставі чого місцевий суд прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, і тому призначив обвинуваченому покарання в межах санкцій ст.126-1, ч.1 ст.162 КК України у виді позбавлення та обмеження волі відповідно, а остаточне покарання обґрунтовано призначив на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, застосувавши при цьому принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Суд апеляційної інстанції вважає, що врахувавши сукупність зазначених обставин, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, яке необхідно відбувати реально, у зв'язку із чим апеляційний суд не знаходить підстав для пом'якшення покарання та застосування ст.75 КК України.
Призначене місцевим судом ОСОБА_8 покарання повністю відповідає ступеню тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень і на думку суду апеляційної інстанції повністю відповідає меті й принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке в даному випадку є адекватним характеру вчинених обвинуваченим дій, їх небезпечності та даним про особу винного, і не є надто м'яким, а також надто суворим, як про це зазначено в апеляційній скарзі.
Таке покарання, на думку суду апеляційної інстанції, повністю відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
На думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, чи могли бути безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Підстав для зміни оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Горохівського районного суду Волинської області від 09 липня 2024 року щодо нього - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_8 , який утримується під вартою, в той самий строк з моменту отримання копії даної ухвали.
Головуючий
Судді: