Справа № 761/41603/24
Провадження №1-кп/761/3954/2024
Іменем України
11 листопада 2024 року, Шевченківський районний суд міста Києва у складі
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Києва, обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 22024000000000986, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.10.2024, відносно
ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Молдови, громадянки Молдови, з вищою освітою, працевлаштованої, заміжньої, маючої на утриманні одну неповнолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 4362 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
перекладача - ОСОБА_8 ,
Так, 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, російська федерація (далі - рф) та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09.12.1981 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (ХХ) від 21.12.1965, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24.10.1970, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16.12.1970, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її; бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.
Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифікований рф 22.04.2004), сторонами серед іншого підтверджено межі території України.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.07.1997 № 3-зп зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російської федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна і міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Впродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади рф та службових осіб з числа керівництва збройних сил російської федерації (далі - зс рф), досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і зс рф як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам рф, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування чорноморського флоту рф на території України - в АДРЕСА_2 .
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та зс рф вирішили досягти шляхом розв'язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців зс рф, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АДРЕСА_2 , а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та рф, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.
При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території рф службові особи генерального штабу збройних сил російської федерації (далі - гш зс рф), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб зс рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей рф, які, на думку співучасників, були прямо пов'язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АДРЕСА_2 та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
Враховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та зс рф серед інших територій України, які були об'єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи чорноморського флоту російської федерації (далі - чф рф), це сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ зс рф поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому ведення гібридної війни проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати на території півострова Крим.
Для ефективної реалізації плану вирішено залучити військовослужбовців зс рф, співробітників інших силових відомств рф, представників влади, інших громадян рф та України. Крім того, з цією ж метою, представниками влади рф створено та озброєно іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, якими керували офіцери спецслужб і зс рф.
Так, починаючи з 20.02.2014 для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії рф території АДРЕСА_2 , на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів зс рф.
У подальшому військовослужбовцями зс рф здійснено захоплення будівель центральних органів влади АР Крим та встановлено контроль над їхньою діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних та необхідних для рф рішень. Крім того здійснено блокування автошляхів, захоплення аеропортів та транспортних підприємств, військових частин ЗС України, пошкодження та знищення військового майна, що має важливе оборонне значення для України.
Відтак всупереч міжнародному правопорядку, з нехтуванням державного суверенітету та територіальної цілісності України, починаючи з 20.02.2014, представниками влади рф і службовими особами зс рф розпочато збройне вторгнення регулярних військ рф на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та військової окупації території АР Крим і м. Севастополя.
Також, представниками влади і зс рф вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території України.
Так, вказаними особами у березні-квітні 2014 року організовувалися та проводилися антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких - у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях з метою поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
З метою гарантованого досягнення указаних цілей та створення видимості того, що в Україні триває внутрішній конфлікт, представники влади та зс рф вирішили створити на її території терористичні організації, які поряд із основною функцією - здійснення терористичної діяльності, створювали враження діяльності в межах Донецької та Луганської областей опозиційних сил, які нібито від імені та за цілковитої підтримки місцевого населення відстоюють їх право на самовизначення та незалежність, що прямо суперечить Конституції України та нормам міжнародного права.
Так, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та зс рф, 07.04.2014 на території Донецької області України створено терористичну організацію «донецька народна республіка» (далі - «днр»), а 27.04.2014 на території Луганської області України - терористичну організацію «луганська народна республіка» (далі - «лнр»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та зс рф.
Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів - здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
Незаконні збройні формування терористичних організацій «днр» і «лнр», іррегулярні збройні формування рф та військовослужбовці зс рф чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади рф під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації російської федерації, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.
Оскільки окупація АР Крим і м. Севастополя, частини Донецької і Луганської областей України не принесла бажаних результатів у вигляді встановлення впливу над політичними та економічними процесами в Україні, відмови від співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації, та відмови від євроінтеграційного курсу розвитку країни, вищим політичним і військовим керівництвом рф вирішено перейти до наступного етапу збройної агресії проти України, розв'язаної ще з лютого 2014 року, а саме до повномасштабного вторгнення на територію України із застосуванням зс рф та інших воєнізованих формувань рф.
З листопада 2021 року представники влади та зс рф, з метою підготовки до повномасштабного нападу на Україну, організували перекидання підрозділів зс та інших військових формувань рф до кордонів України, що пояснювалося запланованими спільними російсько-білоруськими навчаннями «Союзна рішучість-2022», які розпочалися 10.02.2022.
Станом на 08.02.2022 вздовж усього кордону з Україною з боку рф, республіки білорусь та тимчасово окупованих територій України зосереджено 140 тис. військових рф, включаючи повітряний та морський компонент.
З метою створення приводів для ескалації воєнного конфлікту і здійснення спроби виправдання своєї агресії перед громадянами російської федерації та світовою спільнотою, представниками влади та зс рф розроблено окремий план, який передбачав вчинення дій, спрямованих на введення в оману і залякування громадян рф та мешканців тимчасово окупованих територій України, а також вчинення провокацій, які полягали у імітації нападів і вогневих ударів, вчинених нібито підрозділами ЗС України по території рф та тимчасово окупованим територіям України.
Одночасно із зазначеним передбачалося визнання керівництвом рф «донецької народної республіки» і «луганської народної республіки» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією Збройних Сил України.
На виконання зазначених намірів, 15.02.2022 державна дума російської федерації звернулася до президента російської федерації з проханням визнати незалежність «самопроголошених донецької та луганської народних республік».
Керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей 18.02.2022 повідомлено про проведення евакуації місцевого населення тимчасово окупованих територій України до ростовської області рф, що пояснювалося вигаданими застереженнями про те, що Збройні Сили України мають намір атакувати тимчасово окуповані території та здійснити їх силове повернення під контроль України.
Вказаними особами 19.02.2022 було оголошено так звану загальну мобілізацію жителів тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.
21.02.2022 керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента російської федерації з проханням визнати незалежність так званих донецької та луганської народних республік.
В цей же день, президент російської федерації скликав позачергове засідання ради безпеки російської федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності донецької та луганської народних республік.
Службові особи з числа вищого керівництва рф, які входять до складу ради безпеки рф, публічно підтримали звернення державної думи рф та заявили про необхідність визнання президентом рф незалежності «донецької народної республіки» та «луганської народної республіки».
Цього ж дня президент російської федерації підписав указ про визнання незалежності донецької народної республіки та луганської народної республіки.
При цьому, всупереч наведеним вище нормам президент російської федерації, а також інші представники влади російської федерації, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), продовжили планування, підготовку та розв'язання агресивної війни проти України.
З цією метою 22.02.2022 президент російської федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані державною думою та радою федерації рф.
В цей же день президент російської федерацію, реалізуючи злочинний план, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до ради федерації рф звернення про використання збройних сил рф за межами рф, яке було задоволено.
Керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей 23.02.2022 звернулися до президента російської федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих донецької та луганської народних республік.
24.02.2022 о 04 год. 30 хв. російська федерація перейшла до відкритої збройної агресії проти України, що супроводжується безпрецедентними за своїм цинізмом і жорстокістю воєнними злочинами, злочинами проти людяності, злочинами геноциду та ядерним шантажем, внаслідок якої порушено загальновизнані норми та принципи міжнародного права: територіальна цілісність і непорушність кордонів суверенної держави, незастосування сили чи погрози силою проти територіальної цілісності чи політичної незалежності.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 год. 30 хв. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 року №2119-IX, Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-IX, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-IX, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, та Указом від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 14.05.2024 строком на 90 діб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України» від 24.11.2021 №2469-VIII воєнний конфлікт - це форма розв'язання міждержавних або внутрішньодержавних суперечностей із двостороннім застосуванням воєнної сили; основними видами воєнного конфлікту є війна та збройний конфлікт.
Пунктом четвертим ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що державна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного характеру.
Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 21.03.1964 від №199а ратифіковано Віденську конвенцію про дипломатичні зносини, відповідно до преамбули якої держави, які є сторонами цієї Конвенції, відзначаючи, що народи всіх країн з давніх часів визнають статус дипломатичних агентів, беручи до уваги мету і принципи Статуту Організації Об'єднаних Націй щодо суверенної рівності держав, підтримання міжнародного миру і безпеки та сприяння розвитку дружніх відносин між державами, будучи переконаними, що укладання міжнародної конвенції про дипломатичні зносини, привілеї та імунітети сприятиме розвитку дружніх відносин між державами, а також про дипломатичний статус, привілеї і імунітети буде сприяти розвитку дипломатичних відносин між державами.
27.01.1992 встановлено дипломатичні відносини між Україною і Португалією на принципах обопільного прагнення розвивати відносини партнерства і співробітництва в політичній, торговельно-економічній, культурній, гуманітарній та інших галузях.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен, в тому числі і ОСОБА_3 , зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У невстановлений час, проте не пізніше січня 2022 року, в точно невстановленому місці, під впливом сформованої усталеної проросійської позиції та негативного ставлення до чинної державної влади України, у громадянки Молдови ОСОБА_3 сформувався умисел на підтримку рішень та дій агресивної узурпаційної політики російської федерації, направленої на завдання шкоди територіальній цілісності та суверенітету України. Так, ОСОБА_3 , будучи працевлаштованою в Посольстві Португалії України та наділеною обов'язками адміністративно-технічного асистента у консульському відділі Посольстві Португалії України та поєднуючи їх з обов'язками викладача португальської мови в Національному лінгвістичному університеті, здійснювала поширення та підтримку російських наративів та позицій представників державної влади рф щодо України.
Так, встановлено, що громадянка Молдови ОСОБА_3 , перебуваючи на території м. Києва, більш точне місцезнаходження останньої не встановлено, 26.04.2022, усвідомлюючи факт наявності збройної агресії російської федерації проти України, проведення у зв'язку з цим з боку рф підривної діяльності проти України, а також розуміючи суспільну небезпеку своїх дій, будучи позитивно налаштованою до дій держави-агресора, діючи умисно, з особистих міркувань, а також з мотивів непогодження з політикою представників державної влади України, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, вчинила умисні дії спрямовані на виправдовування та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, шляхом поширення відповідних публікацій іншим особам, які мають доступ до мережі Інтернет.
Так, ОСОБА_3 , 26.04.2022 , перебуваючи на території м. Києва, більш точне місце не встановлено, використовуючи під'єднаний до всесвітньої мережі Інтернет невстановлений технічний пристрій, за допомогою сервісу обміну повідомленнями «Telegram», під час листування із співрозмовником, підписаним у телефонній книзі як « ОСОБА_9 », усвідомлюючи, що користувачам вищевказаного сервісу доступна функція багаторазового пересилання повідомлень, здійснила виправдовування збройної агресії російської федерації проти України та глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, шляхом поширення вищевказаному співрозмовнику публікацію із проросійського Telegram-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у вигляді текстового повідомлення наступного змісту: «От твоего имени Россия точно ничего не делает на Украине. Россия спасает мир от нацизма от имени деток, похороненных на алее ангелов в Донецке, от имени бабушки, хранившей Знамя Победы, с которым в бой шли ее родители, от имени всех россиян, кто помнит, какой ценой нам далась Победа в 1945 году. Для всех предателей, кто выступал на сегодняшнем митинге в Латвии, эти строчки: Нет, вы не русские, ребята. И у позора на краю Вы ради серебра и злата Забыли Родину свою. Вы унижаетесь постыдно, хвалу и почести любя. Вам за державу не обидно! Обидно только за себя.».
Вищевказана публікація містить в собі урочисто-піднесену конотацію та семантику возвеличення росії та її армії, що органічно пов'язано із звинуваченням влади України та патріотично налаштованих представників українського народу в нацизмі, зневазі до людей старшого покоління, ЗСУ у злочинах по відношенню до мирного населення України, зокрема вбивствах дітей, та виражає протиставлення їм російської федерації, виправдання її агресії і висвітлення виключно в позитивному світлі та прославлення російської армії як визволительки від нацизму.
Кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_3 передбачена ч. 1 ст. 4362 КК України, як виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
Крім того, громадянка Молдови ОСОБА_3 , будучи працевлаштованою в Посольстві Португалії України та наділеною обов'язками адміністративно-технічного асистента у консульському відділі Посольстві Португалії України та поєднуючи їх з обов'язками викладача португальської мови в Національному лінгвістичному університеті, перебуваючи на території м. Києва, більш точне місцезнаходження останньої не встановлено, 29.04.2022, усвідомлюючи факт наявності збройної агресії російської федерації проти України, проведення у зв'язку з цим з боку рф підривної діяльності проти України, а також розуміючи суспільну небезпеку своїх дій, будучи позитивно налаштованою до дій держави-агресора, діючи умисно, з особистих міркувань, а також з мотивів непогодження з політикою представників державної влади України, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, повторно вчинила умисні дії спрямовані на виправдовування та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, шляхом поширення відповідних публікацій іншим особам, які мають доступ до мережі Інтернет.
Так, ОСОБА_3 , 29.04.2022 , використовуючи під'єднаний до всесвітньої мережі Інтернет невстановлений технічний пристрій, перебуваючи на території м. Києва, більш точне місце не встановлено, за допомогою сервісу обміну повідомленнями «Telegram» під час листування із співрозмовником, підписаним у телефонній книзі як « ОСОБА_10 », усвідомлюючи, що користувачам вищевказаного сервісу доступна функція багаторазового пересилання повідомлень, здійснила виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, шляхом поширення вищевказаному співрозмовнику публікацію із проросійського Telegram-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у вигляді текстового повідомлення наступного змісту: «И снова, блядь, о мобилизации. Сейчас массово попадают в плен мобилизованные в всу в возрасте 40 и около того. Из чего делается радостный вывод, что скоро украине станет воевать некем. А также отмечают слабую мотивированность этих людей. Все так. Но на украине метут в мобилизацию всех от 18 и выше. Просто их разделяют, молодых отправляют на западную украину, там формируют новые части и идет их обучение. Более возрастной контингент бросают на донбасс без всякого обучения. То что офицеры их бросают после занятия позиций - так это, блядь, приказ. Офицеры украинской армии нужны. Они очень пригодятся, когда придут нормальные части и новобранцы. А офицеров просто так не подготовить. И с мотивацией у более молодых укров все иначе, это уже промытые.
И молодых мобилизованых много, больше чем сейчас сил на донбассе. Им нужно много оружия и срочно. Склады в приднестровье им очень нужны. Там и арта и снаряды. А пока наши все спецоперируют малыми силами, и не проводят свою мобилизацию в ответ, то даже эти возрастные мобилизованные без опыта, просто в большом количестве успешно тормозят наступление на Донбассе. А наш главком все ссытся назвать войну войной и объявить мобилизацию. Просто безнадежно упуская время и давая нато накачать укров оружием до предела, чтобы наши потери по итогу были огромные. Огромные это не 10.000 и не 100.000, это миллионные.
И так и будет, если просто дать фору в полгода украине для мобилизации и поставок оружия. А потом внезапно нам придется объявлять мобилизацию и встречать все это с голой жопой.
И читайте новости правильно, если объявлено, что F16 будут поставляться на украину. Надо не ржать - а где они пилотов возьмут? А понимать, что это значит подготовка украинских пилотов в США для F16 уже начата. И не надо питать иллюзий - там где много F16, там будет и F35. Немного, но будут и они. У нас все еще есть шанс все исправить. нужна немедленная мобилизация 500.000 резервистов, чтобы успеть провести летнюю кампанию и занять большую часть украины, тогда это сценарий не сыграет. Или в 2023 будет настоящая бойня. Которую мы может и выиграем, но кровью умоемся. Была такая история уже - была странная война между Францией и Рейхом. А у нас странная спецоперация. И главком, что до сих пор в бирюльки играет..».
Вищевказана публікація містить в собі ряд висловлювань з неодноразовим порушенням орфографії у написанні великої букви власної назви країни, що з огляду на достатньо високий рівень правописних навичок в цілому та мовленнєвий контекст вживання виражає зневажливе ставлення до України як до суверенної держави. Окрім того, у текстовому повідомленні наявні висловлювання, які мають на меті дискредитувати військове керівництво ЗСУ та звинуватити його у зневажливому ставленні до власного народу й армії, злочинності, та сформувати уявлення про останніх як ворога, політичної безвідповідальності української влади.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_3 , 04.05.2022 , перебуваючи на території м. Києва, більш точне місце не встановлено, використовуючи під'єднаний до всесвітньої мережі Інтернет невстановлений технічний пристрій, за допомогою сервісу обміну повідомленнями «Telegram» під час спілкування із співрозмовниками, підписаними у телефонній книзі як « ОСОБА_10 » та « ОСОБА_9 », усвідомлюючи, що користувачам вищевказаного сервісу доступна функція багаторазового пересилання повідомлень, повторно здійснила заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, шляхом представлення її як внутрішньо громадянського конфлікту, а також виправдовування, визнання правомірною збройної агресії рф проти України та тимчасової окупації частини її території, які здійснювались рф після початку повномасштабного вторгнення України, шляхом поширення вищевказаним співрозмовникам публікацію із проросійського Telegram-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_6 » у вигляді текстового повідомлення наступного змісту: «Здравствуйте, ОСОБА_11! В ваших интервью с пленными на днях ОСОБА_12 задавал действительно трагические вопросы: как так случилось, что на Украине люди с русскими фамилиями идут убивать русских. Но ведь этой драме уже больше сотни лет, на самом деле! Вспоминаются далёкие блаженные 70-е. Как-то подружка, с которой мы сидели за партой, получив паспорт, гордо сказала, что она русская. Меня же записали украинкой. Между нами не было никакой разницы: совершенно русские фамилии, родня в Москве, дома разговаривали только по-русски.
Тогда, в двуязычной УССР, в большой многонациональной стране, наверное, мои чувства казались странными, но я пошла с вопросами к маме и бабушке. У них тоже были русские фамилии, у нескольких предков - так вообще польские. Они не нашли вразумительных ответов: «когда-то просто так записали».
Бабушка с юмором рассказывала о грубой и нелепой украинизации 20-30-х годов. Уже тогда русских записали в украинцы, не спрашивая их разрешения. По территориальному признаку, так сказать. А уж сколько газет было создано, сколько методичек, сколько партийных карьер было сделано на этой кампании, не сосчитать.
Вот так из русских создавали украинцев! Для чего нам в школе вдалбливали эту тягучую украинскую литературу с вечным «угнетением народа русским самодержавием»? Почему именно советская пропаганда сотворила нам из неблагодарного провинциального поэта-алкоголика ОСОБА_13 символ? Для чего пестовали и лелеяли бандурно-шароварную безвкусицу? Кстати, моя бабушка была литератором. Русским. Поэтому языковую проблему помню с детства. На Украине всегда, что в 50-е, что в 70-е, проще, выгоднее было писать и издаваться по-украински.
Украиноязычной макулатурой были завалены книжные магазины, чтоб напечататься на русском в мягкой обложке приходилось хорошо побегать и попросить. А то и в Москву пожаловаться… А уж как гордо и принципиально громко наши письменники говорили по-украински в Домах творчества, это просто кино…
Много можно ещё писать и вспоминать. Но вывод напрашивается сам собой. И он неутешителен: братоубийственная гражданская война стала итогом завершения истории СССР с его национальной политикой. И инициатором распада нашей общей Родины стала… Россия. Как ни печально это звучит. А последние 30 лет проплаченной Западом пропаганды только довершили дело.
Люди с русскими корнями, православные, говорящие, живущие и думающие по-русски, таковыми себя не считают. И да, люди с одинаковыми фамилиями, говорящие на одном языке, в итоге убивают друг друга.
Административное искусственное деление страны по национальным республикам привело к ее разрушению, многочисленным конфликтам. А на руинах выросли нацистские чудовища вроде Украины.
Ошибки прошлого должна исправить Россия сегодняшняя, восстановив свои исторические пределы и наше единство. Это шанс на выживание, на великое будущее, его нельзя упустить! Ждем в Киеве!
P.S. Да! Чуть не забыла: та самая русская одноклассница размещает теперь на страницах в соцсетях украинскую символику…».
Вищевказана публікація містить в собі ряд негативних та маніпулятивних висловлювань, що у контексті сучасної ситуації українсько-російських відносин зображує збройну агресію рф проти України як таку, що спрямована на захист етнічних росіян та російськомовного населення України. Окрім того, вказані висловлювання спрямовані на заперечення існування повноцінної історично-культурної спадщини українського народу, що у контексті сучасної ситуації українсько-російських відносин імплікує приниження національної свідомості, самобутності та ідентичності українського народу, а отже визначає населення України як підкатегорію «російського народу» та характеризує збройну агресію рф проти України як таку, що є закономірною/виправданою, бо має його об'єднати. Також, публікація містить висловлювання викривально-звинувачувального змісту, що виражає комунікативну інтенцію автора публікації переконати у тому, що їх наслідком є саме внутрішній громадянський конфлікт в Україні, а не збройна агресія російської федерації проти України.
Крім того, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, продовжуючи вчинення кримінального правопорушення надалі, ОСОБА_3 , 28.05.2022, перебуваючи на території м. Києва, більш точне місце не встановлено, використовуючи під'єднаний до всесвітньої мережі Інтернет невстановлений технічний пристрій, за допомогою сервісу обміну повідомленнями «Telegram» із співрозмовником, підписаним у телефонній книзі як «Dmitrii Marido», повторно здійснила виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, надіславши вказаному співрозмовнику публікацію із проросійського Telegram-каналу «СПЕЦРЕПОРТАЖ| Россия |Новости» у вигляді текстового повідомлення наступного змісту: «Тот самый нацист ВСУ, который звонил матерям погибших солдат и издевался над ними, записал новое видео. Он рассказал о том, что вчера его брат отправился на тот свет и заявил, что "русских убивать не грех". Что ж, вскоре у него будет прекрасная возможность убедиться».
Вищенаведена публікація містить висловлювання з негативною оцінною конотацією, яка виражає прагнення автора публікації переконати у низьких моральних якостях воїна ЗСУ та в тому, що він та інші українські воїни заслуговують на справедливу відплату за свої злочини (аж до фізичного знищення).
Кримінальна відповідальність за вказане кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_3 передбачена ч. 3 ст. 4362 КК України, як виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовуванні, визнанні правомірною тимчасової окупації частини території України, а також глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, вчинених повторно.
08.11.2024 між прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участі захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , укладено угоду про визнання винуватості в межах кримінального провадження №22024000000000986 від 22.10.2024.
Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачена ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального правопорушення обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_3 за ч. ч. 1, 3 ст. 4362 КК України. Обвинувачена ОСОБА_3 у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні даних кримінальних правопорушень. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке повинна понести обвинувачена ОСОБА_3 за вчинені кримінальні правопорушення, а саме: ч. 1 ст. 4362 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік; за ч. 3 ст. 4362 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Крім того, угодою також передбачено, що ОСОБА_3 (за власною добровільною письмовою заявою) зобов'язується впродовж 15 (п'ятнадцяти) днів після набрання законної сили вироком суду зробити внесок (у тому числі забезпечити перерахування третіми особами) у розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. на спеціальний банківський рахунок, відкритий Національним банком України для підтримки Збройних Сил України - на проект « UNITED24 » (Банк: Національний банк України; МФО 300001; Рахунок НОМЕР_2 ; ЄДРПОУ 00032106; Отримувач: Національний банк України).
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченій.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 наполягав на затвердженні угоди про визнання винуватості, оскільки ОСОБА_3 щиро розкаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, у тому числі вчиненого іншою особою, а також надання істотної допомоги силам оборони України. Вважав за можливим ухвалити вирок, яким затвердити угоди про визнання винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 4362 КК України, та призначити узгоджену міру покарання.
Захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 просили суд затвердити угоди про визнання винуватості.
Обвинувачена ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні також просила вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 4362 КК України, в обсязі обвинувачення, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання. Також зазначила, що їй зрозуміло наслідки затвердження угоди, її позиція є добровільною, вона щиро кається у вчинених кримінальних правопорушеннях
Заслухавши думки учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та угоди про визнання винуватості, суд дійшов до наступних висновків.
Так, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення, зокрема, затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;
Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.
Згідно з положеннями ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена зокрема у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 4362 КК України є нетяжким злочином, кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 4362 КК України є тяжким злочином.
У даному кримінальному провадженні потерпілі відсутні.
Шкода кримінальними правопорушеннями не завдана.
Згідно з ч. 1 ст. 4362 КК України за вчинення зазначеного кримінального правопорушення передбачено покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або пробаційний нагляд на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 4362 КК України за вчинення зазначеного кримінального правопорушення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Крім того, відповідно до положень ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Тобто, положення зазначеної статті не передбачають призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна у тому випадку, якщо особу звільнено від відбування основаного покарання на підставі ст. 75 КК.
Відповідно до угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_3 сторони погодились, що при затвердженні угоди ОСОБА_3 буде призначено покарання за вчинення кримінальних правопорушень, а саме: ч. 1 ст. 4362 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік; за ч. 3 ст. 4362 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Крім того, угодою також передбачено, що ОСОБА_3 (за власною добровільною письмовою заявою) зобов'язується впродовж 15 (п'ятнадцяти) днів після набрання законної сили вироком суду зробити внесок (у тому числі забезпечити перерахування третіми особами) у розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. на спеціальний банківський рахунок, відкритий Національним банком України для підтримки Збройних Сил України - на проект « UNITED24 » (Банк: Національний банк України; МФО 300001; Рахунок НОМЕР_2 ; ЄДРПОУ 00032106; Отримувач: Національний банк України).
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 згідно з угодою визнаються: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої не встановлено.
Судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч. ч. 4, 6 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки її невиконання, укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди не суперечать вимогам КПК та КК України, інтересам суспільства, обвинувачена в повному обсязі визнала свою винуватість, що підтверджено нею в судовому засіданні та погодилася на призначення узгодженого виду та розміру покарання, а також інших умов угоди.
Підстав, для прийняття рішення про відмову у затвердженні угод про визнання винуватості, судом не встановлено.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 08.11.2024 між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участі захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_6 .
За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_3 вчинила виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовуванні, визнанні правомірною тимчасової окупації частини території України, а також глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, вчинених повторно, і її дії кваліфіковані за ч. ч. 1, 3 ст. 4362 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_3 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
В зв'язку із застосуванням до обвинуваченої звільнення від відбування покарання з випробуванням, з урахуванням вимог ст. 77 КК України, суд не призначає обвинуваченій додаткове покарання у виді конфіскації майна.
При цьому, з урахуванням того, що ОСОБА_3 узгоджено сторонами угоди про визнання винуватості призначено міру покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд вважає за необхідне скасувати застосований до ОСОБА_3 запобіжний захід вигляді тримання під вартою.
Цивільний позов не заявлено.
У кримінальному проваджені речові докази та процесуальні витрати відсутні.
У межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29.08.2024 було накладено арешт на майно ОСОБА_3 , а саме, на: мобільний телефон марки «Samsung» серії «Galaxy A71», номер моделі SM-A715FXDS, серійний номер: НОМЕР_3 , IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 , бірюзового кольору із встановленою сім-карткою мобільного оператора «МТС» («Vodafone») за номером мобільного телефону НОМЕР_6 , враховуючи, що судом прийнято остаточне рішення у справі, а також позицію прокурора, який не заперечував щодо скасування арешту, вказаний захід забезпечення кримінального провадження підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374-376, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості від 08.11.2024, яка укладена у кримінальному провадженні за № 22024000000000986 від 22.10.2024, між прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участі захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 4362 КК України та призначити їй покарання:
- за ч. 1 ст. 4362 КК України - у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;
- за ч. 3 ст. 4362 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити до відбуття ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) від відбування призначеного судом основного покарання у вигляді позбавлення волі, з випробуванням - іспитовим строком, тривалістю 2 (два) роки, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї судом обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) в період іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) у вигляді тримання під вартою - скасувати.
Обвинувачену ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) негайно звільнити з під варти.
Скасувати арешт майна накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва 29.08.2024 у справі №761/30119/24, а саме, на:
-мобільний телефон марки «Samsung» серії «Galaxy A71», номер моделі SM-A715FXDS, серійний номер: НОМЕР_3 , IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 , бірюзового кольору із встановленою сім-карткою мобільного оператора «МТС» («Vodafone») за номером мобільного телефону НОМЕР_6
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення:
обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1