Справа № 761/23680/23
Провадження № 4-с/761/153/2024
05 листопада 2024 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді: Кондратенко О.О.
при секретарі: Каніковському Б.В.
за участі:
представника скаржника: Власюк К.П.
представника заінтересованої особи:
Якименка М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду у м. Києва цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко Сергій Іванович, ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця та зобов?язання вчинити дії
В червні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Шевченківського районного суду м.Києва зі скаргою на бездіяльність заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І., в якій просила суд:
- визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І., що проявилась у невинесенні постанови про накладення штрафу на ОСОБА_3 за невиконання без поважних причин ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року у справі №761/23680/23 у розмірі 3 400, 00 грн.;
- зобов'язати заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. винести постанову про накладення штрафу на ОСОБА_3 за невиконання без поважних причин ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року у справі №761/23680/23 (провадження №2-з/761/798/2023) у розмірі 3 400, 00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Тячівської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім?ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім?ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною матір'ю, яка проживає окремо від неї та встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною задоволено частково, ухвалено: забезпечити позов шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір?ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання судовим рішенням законної сили, а саме у м. Тячеві Закарпатської області, щомісячно у вихідні дні: - з 10 год. 00 хв. кожної першої суботи до 20 год. 00 хв. кожної першої неділі; - з 10 год. 00 хв. кожної третьої суботи до 20 год. 00 хв. кожної третьої неділі; - з 10 год. 00 хв. кожної п'ятої суботи до 20 год. 00 хв. колісної п'ятої неділі.
Перші три зустрічі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , забезпечити в присутності батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та за участі психолога, присутність якого має бути забезпечена батьками (або одного з них). Присутність психолога має бути забезпечена з 10 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв. Заборонити перетин державного кордону ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , УНЗР НОМЕР_1 без згоди та/або супроводу батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В решті вимог заяви відмовлено.
29 грудня 2023 року заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 по виконанню ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року.
30 березня 2024 року скаржниця не мала змоги провести час зі своєю донькою, так як ОСОБА_3 не привіз дитину у зазначений час та у визначене місце, обґрунтувавши свої дії тим, що ОСОБА_5 приймає участь у груповому виступі на конкурсі дитячих колективів Західних областей України, який проходить 30 та 31 березня 2024 року у м. Мукачеві. Однак, донька приймала участь у конкурсі лише 30 березня 2024 року, що не позбавляло ОСОБА_3 після закінчення конкурсу привезти дитину на побачення з матірю?ю. На думку ОСОБА_2 , саме через навмисні дії (перешкоди) ОСОБА_3 вона ( ОСОБА_2 ) була позбавлення можливості побачення, спілкування та проведення дозвілля зі своєю донькою. Вказані обставини були зафіксовані актом державного виконавця від 30 березня 2024 року.
Вказані обставини свідчать про навмисне невиконання з боку ОСОБА_3 ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року, а том, відповідно до Закону України ?Про виконавче провадження? та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року №512/5 надалі - ?Інструкція?) державний виконавець зобов'язаний був винести постанову про накладення на ОСОБА_3 , штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.
Всупереч вимог Закону України ?Про виконавче провадження?, державним виконавцем не було винесено постанову про накладання штрафу на ОСОБА_3 , за невиконання без поважних причин ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року, а тому, на її ( ОСОБА_2 ) думку, з боку державного виконавця допущено бездіяльність. Вказані обставини змусили її звернутися до суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду від 06 червня 2024 року скаргу ОСОБА_2 прийнято до розгляду та призначено судове засідання.
Своїм правом, щодо направлення письмових пояснень на скаргу ОСОБА_3 не скористався.
В судовому засіданні представник заявниці на задоволенні скарги наполягала в повному обсязі з підстав, викладених у скарзі.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував у повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовує тим, що навмисного невиконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року з боку ОСОБА_3 допущено не було, так як, він своєчасно попередив державного виконавця в тім, що ОСОБА_5 30 та 31 березня 2024 року буде приймати участь у груповому виступі на конкурсі дитячих колективів Західних областей України, який проходив у м. Мукачеві. Зустріч ОСОБА_2 з донькою не відбулася по незалежним від ОСОБА_3 причинам. Крім того, звернув увагу суду на те, що постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Також, представником ОСОБА_3 зазначено, що виконавче провадження по виконанню ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року закінчено.
Заінтересована особа: заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. в судове засідання не з?явився; надіслав матеріали виконавчого провадження; письмові пояснення на скаргу не надіслав, як і свого представника для прийняття участі у розгляді скарги до суду не направив.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, заслухав пояснення представника ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 , дослідив матеріали скарги та виконавчого провадження, прийшов до висновку, що скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Здійснення судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано розділом VІІ ЦПК України і спрямовано на захист учасників виконавчого провадження від порушень їх прав та свобод під час виконання судових рішень за принципом їх обов'язковості.
Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України ?Про виконавче провадження?.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов?язковими до виконання на всій території України ( ч.5 ст.124 Конституції України).
Однією із основних засад судочинства є обов?язковість судового рішення (п.?9 ч.1 ст.129 Конституції України).
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов?язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно ст.1 Закону України ?Про виконавче провадження?, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України ?Про виконавче провадження?, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Виконавець зобов?язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом ( п.1 ч.2 ст.18 Закону України ?Про виконавче провадження?).
Частинами 1, 2 ст.15 Закону України ?Про виконавче провадження? передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Частиною 8 статті 19 Закону України ?Про виконавче провадження? передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов?язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Частиною 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов?язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.
Під час розгляду скарги судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року у справі №761/23680/23 (провадження №2-з/761/798/2023) заяву представника ОСОБА_2 - адвокати Власюк К.П. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Тячівської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім?ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною матір'ю, яка проживає окремо від неї та встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною задоволено частково, ухвалено:
забезпечити позов шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання судовим рішенням законної сили, а саме у м. Тячеві, Закарпатської області, щомісячно у вихідні дні:
- з 10 год. 00 хв. кожної першої суботи до 20 год. 00 хв. кожної першої неділі;
- з 10 год. 00 хв. кожної третьої суботи до 20 год. 00 хв. кожної третьої неділі;
- з 10 год. 00 хв. кожної п'ятої суботи до 20 год. 00 хв. кожної п'ятої неділі.
Перші три зустрічі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , забезпечити в присутності батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та за участі психолога, присутність якого має бути забезпечена батьками (або одного з них). Присутність психолога мас бути забезпечена з 10 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв. Заборонено перетин державного кордону ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , УНЗР НОМЕР_1 без згоди та/або супроводу батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В решті вимог заяви відмовлено.
29 грудня 2023 року заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання ухвали № 761/23680/23, виданої 14 листопада 2023 року Шевченківським районним судом м. Києва.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 ЗУ ?Про виконавче провадження?, виконавець зобов?язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз?яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов?язки.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п.1 ч.3 ст.18 Закону України ?Про виконавче провадження?).
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.63 Закону України ?Про виконавче провадження?, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною встановлено статтею 64-1 Закону України ?Про виконавче провадження?. Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею. Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
Звертаючись до суду з вищезазначеною скаргою, ОСОБА_2 просила суд, визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця, яка виразилася у невинесенні постанови про накладення на боржника ( ОСОБА_3 ) штрафу за невиконання без поважних причин ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року та зобов?язати державного виконавця винести постанови про накладення на боржника ( ОСОБА_3 ) штрафу у розмірі 3 400, 00 грн. за невиконання без поважних причин ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року, так як, 30 березня 2024 року ОСОБА_2 , через перешкоди вчинені з боку боржника ( ОСОБА_3 ), була позбавлена побачення та спілкування з донькою.
У своїй скарзі, ОСОБА_2 зазначила, що ?30? березня 2024 року, через перешкоди з боку боржника ( ОСОБА_3 ), вона ( ОСОБА_2 ) була позбавлена побачення та спілкування з донькою - ОСОБА_6 . У визначений державним виконавцем час та місце, де мала б відбутися зустріч ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_7 , ОСОБА_3 доньку не привіз.
З0 березня 2024 року державним виконавцем Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І., в присутності ОСОБА_8 - адвокат Большової Н.О., Токаря А.В. складено акт, яким встановлено: що відповідно до постанови про визначення місця побачення з дитиною від 29 березня 2024 року призначено побачення з малолітньою дитиною ОСОБА_4 її матір?ю - ОСОБА_2 на 30 березня 2024 року на 10 - 00 год. за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 30 березня 2024 року з 10-00 год. по 12-00 год. Малолітня дитина ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_3 за вказаною адресою відсутні, відповідно ухвала №761/23680/23 від 14 листопада 2023 року не виконана, так як боржник ОСОБА_3 не забезпечив присутність дитини (а.с.69).
На думку скаржниці, у зв'язку з не виконанням з боку ОСОБА_3 ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року, вона ( ОСОБА_2 ) не мала змоги, без поважних причин, провести час зі своєю донькою, а тому, вважає, що бездіяльність державного виконавця є протиправною.
При цьому, відповідно до п.1 ч.3 ст.18 Закону України ?Про виконавче провадження?, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Таким чином, накладення штрафів за змістом Закону України ?Про виконавче провадження? є правом державного виконавця, а не його обов?язком.
Визначені законом повноваження державного виконавця є його дискреційними повноваженнями (правом), втручання у які шляхом зобов?язання винести постанову про накладення штрафу виключено. Так, рішення про накладення штрафу приймається державним виконавцем після перевірки виконання судового рішення, складання Акту, та після оцінки поважності причин невиконання, якщо таке судове рішення не було виконано боржником. Відтак, накладенню штрафу передує ряд процесуальних дій, що входять до виключної компетенції державного виконавця у конкретному виконавчому провадженні.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема у справі ?Довженко проти України?), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.
Більше того, згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: ?Класс та інші проти Німеччини? від 06.09.1978 року, ?Фадєєва проти Росії? (Заява № 55723/00), Страсбург, від 09.06.2005 року, ?Кумпене і Мазере проти Румунії? (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17.12.2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто, суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Таким чином, здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням та нездійсненням певних дій.
Суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб?єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Аналогічне роз?яснення надане судам в п.18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2012 року, яке зводиться до того, що суд не має права зобов'язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України ?Про виконавче провадження? можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання, сам по собі не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України ?Про виконавче провадження?.
У постанові Верховною Суду від 18 липня 2023 року у справі №380/16763/22 вказано, що аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов?язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з?ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв?язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з?ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-УІП. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об?єктивно) перешкодило виконати судове рішення.?
Такі висновки є сталими у практиці Верховного Суду, аналогічна позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 761/17501/21.
Як вбачається із матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_2, 27 березня 2024 року ОСОБА_3 , надіслав заяву на ім?я начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Токаря А.В., у якій повідомив, що 30 та 31 березня 2024 року його донька ОСОБА_4 буде приймати участь у груповому виступі на конкурсі дитячих колективів Західних областей України. У зв?язку із зазначеними обставинами просив відкласти виконавчі дії до 06 квітня 2024 року. Вказана обставина позбавила ОСОБА_3 з поважних причин допустити невиконання судового рішення.
Відповідно до статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов?язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Однак, ОСОБА_2 не надано доказів та не наведено достатніх обґрунтувань, не було їх встановлено і під час розгляду справи судом, в тім, у чому саме полягала бездіяльність державного виконавця, що свідчить про невжиття співмірних заходів до виконання судового рішення.
Доводи ОСОБА_2 про те, що з вказаних нею підстав дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України ?Про виконавче провадження?, є недоведеними та безпідставними.
Будь-які докази, які вказували б на порушення державним виконавцем чинного законодавства прав боржника, як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, не встановлено.
Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, скарга в частині визнання неправомірною бездіяльності та зобов?язання заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. винести постанову про накладення штрафу на ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.
Крім того, суд звертає увагу, що постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2024 року, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року скасовано та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.
09 липня 2024 року заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (№ НОМЕР_3) на підставі п.5 ч.1 ст.39 ЗУ ?Про виконавче провадження?.
Оскільки, виконавче провадження закінчено, суд позбавлений можливості приймати рішення щодо зобов?язання вчинити певні дії під час його виконання по закритому виконавчому провадженню.
Забезпечення виконання судового рішення є обов?язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов?язкове судове рішення.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у Постанові від 12 квітня 2021 року у справі №638/12278/15-ц.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини ?Горнсбі проти Греції? від 19 березня 1997 року, ?ІммобільяреСаффі проти Італії? від 28 липня 1999 року).
Пунктом 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 ?Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах? передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК. Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов?язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Частиною 2 ст. 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З урахуванням вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що державний виконавець Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. допустив неправомірну бездіяльність та вважає, що при здійсненні виконавчих дій діяв в межах своїх повноважень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір..
Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на вище викладене, до скарги не було додано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в розумінні ст. ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України, які підтверджують факт завершення виконавчого провадження у зв'язку з виконанням рішення суду.
Скаржницею не надано належних та допустимих доказів того, що 30 березня 2024 року вона не мала змоги побачитись з малолітньою донькою саме у зв?язку з тим, що ОСОБА_3 , без поважних причин не привіз дитину на зустріч не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Також, як зазначено в ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, враховуючи, що обставини, викладені у скарзі, не знайшли свого підтвердження в судовому засідання, суд прийшов до висновку, що скарга ОСОБА_2 є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-82, 131, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України ?Про виконавче провадження?, суд
Скаргу ОСОБА_2 , заінтересовані особи: заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко Сергій Іванович, ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця та зобов?язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п?ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: