Справа № 344/14988/24
Провадження № 2/344/3619/24
05 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Пастернак І.А.
секретаря Устинської Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК “ПАРІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 17 102,97 грн., стягнення судових витрат
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ПАРІС» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 17 102,97 грн., стягнення судових витрат, посилаючись на те, що 28.12.2021 року між ОСОБА_1 Та АТ «РВС БАНК» укладено кредитний договір шляхом підписання заяви-договору № 0033771 про надання банківської послуги (платіжна картка «Простір»), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, за умовами якого ОСОБА_1 отримала споживчий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок коштів у сумі 15 384,62 грн, строк дії кредиту 24 місяці, процентна ставка 18, 00 % річних, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту; 2,5 % суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту 3 % від суми наданого кредиту.
28.12.2021 року між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФК «ПАРІС» було укладено ДОГОВІР ПРО ВІДСТУПЛЕННЯ ПРАВА ВИМОГИ №28/12/2021-1. Як вбачається з Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги, АТ «РВС БАНК» відступило ТОВ «ФК «Паріс» право вимоги до Відповідача за ЗаявоюДоговором №0033771 від 14.06.2019 року на загальну суму 16 540,99 гривень (позиція №114), з яких: - заборгованість за тілом кредиту - 10 051,07 гривень; - заборгованість за процентами - 2 140,83 гривень; - заборгованість за комісією - 4 295,97 гривень; - заборгованість за штрафними санкціями (пеня) - 53,12 гривень. На дату звернення до суду Відповідач грошові кошти отримані в кредит не повернув та інші платежі передбачені умовами Договору не сплатив. Станом на 01.08.2024 року заборгованість Відповідача перед ТОВ «ФК «ПАРІС» становить 16 540,99 гривень, з яких: - заборгованість за тілом кредиту - 10 051,07 гривень; заборгованість за процентами - 2 140,83 гривень; - заборгованість за комісією - 4 295,97 гривень; заборгованість за штрафними санкціями (пеня) - 53,12 гривень. У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання в сумі 16 540,99 гривень, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.7.2.17. Публічної пропозиції, Позивачем нараховано: - 78,85 гривень за користування грошовими коштами за період з 28.12.2021 р. по 23.02.2022 р. та - 483,13 гривень інфляційних втрат за період з 28.12.2021 р. по 23.02.2022 р. Таким чином, всього до стягнення з Відповідача підлягає сума у розмірі: 16 540,99 гривень боргу за кредитом + 78,85 гривень (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України) + 483,13 гривень інфляційних втрат, а всього разом: 17 102,97 гривень. Просив стягнути із відповідача та користь позивача вищевказану заборгованість та судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви, просив розгляд справи проводити без його участі.
Відповідачка в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином .
На підставі ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.
Судом встановлено, що 14.06.2019 року між ОСОБА_1 та АТ «РВС БАНК» укладено кредитний договір шляхом підписання заяви-договору № 0033771 про надання банківської послуги (платіжна картка «Простір»), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, за умовами якого ОСОБА_1 отримала споживчий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок коштів у сумі 15 384,62 грн, строк дії кредиту 24 місяці, процентна ставка 18, 00 % річних, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту 2,5 % суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту 3 % від суми наданого кредиту (а. с. 31).
Того ж дня, ОСОБА_1 підписала Графік платежів та розрахунок вартості споживчого кредиту для споживача та реальної річної ставки, паспорт споживчого кредиту (32-33).
Грошові кошти у сумі 15 384,62 грн. були зараховані АТ «РВС БАНК» 14.06.2019 року на картковий рахунок клієнта, що підтверджується меморіальним ордером (а.с.51).
28 грудня 2021 року між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» було укладено договір про відступлення права вимоги № 28/12/2021-1 (а. с. 34-36).
Як вбачається з додатку №1 до договору про відступлення права вимоги, АТ «РВС БАНК» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» право вимоги до відповідача за заявою-договором № 0033771 від 14.06.2019 року на загальну суму 16 540,99 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 051,07 грн, заборгованість за процентами - 2 140,83 грн, заборгованість за комісією - 4 295,97 грн., заборгованість за штрафними санкціями (пеня) - 53,12 (а.с.37-43).
25 січня 2022 року від ТОВ «Фінансова компанія «Паріс» на ім'я ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань (а.с.67).
Відповідно до частини першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 отримала кредит у АТ «РВС БАНК», порушила умови повернення кредиту, у зв'язку з чим виникла заборгованість, право вимоги якої перейшло ТОВ «ФК «ПАРІС" на підставі договору факторингу.
Звертаючись до суду з вказаним позовом ТОВ «ФК «ПАРІС» просило стягнути з ОСОБА_1 також заборгованість по процентах у розмірі 2 140,83 грн за період з 14 червня 2019 року по 28 грудня 2021 року.
Разом з тим, відповідно до заяви-договору № 0033771 про надання банківської послуги кредит у сумі 15 304,62 грн. був наданий строком на 24 місяці, тобто до 14 червня 2021 року, а тому після закінчення строку кредитування первинний кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків, передбачених умовами договору.
Із розрахунку заборгованості по відсотках вбачається, що за період з 14 червня 2019 року по 14 червня 2021 року кредитором було нараховано відсотки у розмірі 4 170,63 грн. На погашення заборгованості за відсотками позичальником внесено 2 984,54 грн.
Отже, розмір заборгованості за відсотками становить 1 186,09 грн (4 170,63 - 2 984,54).
Таким чином, суд приходить висновку, що із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 290,28 гривень, що складається із: 10 051,07 грн.- заборгованість за тілом кредиту; 1 186,09 грн - заборгованість за процентами, заборгованість за штрафними санкціями (пеня) -53,12 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір процентів та інфляційних втрат відповідно до частини другої статті 625 ЦК України необхідно нараховувати на суму заборгованості 11 237,16 грн.
Згідно з розрахунком проведеного судом розмір: 3 процентів за період з 28 грудня 2021 року до 23 лютого 2022 року становить: 11 290,28*3/100/365*57 = 52,89 грн, інфляційних втрат за цей же період становить: 11 290,28*1,02920800 - 11 237,16= 382,88 грн.
Водночас, суд зауважує, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Отже, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 4 295,97 грн слід відмовити.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню, шляхом стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПАРІС» підлягає заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 726,05 грн., що складається із:10 051,07 грн. -заборгованість за тілом кредиту; 1 186,09 грн. -заборгованість за процентами, -53,12 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня), 52,89 грн. -3% від суми заборгованості за період із 28 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року; 382,88 грн - інфляційні втрати за період із 28 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року.
Відповідно до частини першої ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.
З урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути на користь позивача з відповідача 1 660,83 грн. ( 11 726,05 х 2 422,40 / 17 102,97) сплаченого судового збору, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 207, 512, 513, 514, 516, 517, 524, 526, 527, 533-535, 610, 611, 625, 626, 628, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК “ПАРІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 17 102,97 грн., стягнення судових витрат - задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» (код ЄДРПОУ 38962392) заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 11 726 (одинадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 05 коп., що складається із: 10 051,07 грн. -заборгованість за тілом кредиту; 1 186,09 грн. -заборгованість за процентами, -53,12 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня), 52,89 грн. -3% від суми заборгованості за період із 28 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року; 382,88 грн - інфляційні втрати за період із 28 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» (код ЄДРПОУ 38962392) - судовий збір у розмірі 1 660,83 грн.
В решті вимог позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Довідка: повний текст рішення виготовлено 11.11.2024 року.
Суддя Пастернак І.А.